Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Практична педагогіка або три технології
Питання має бути правильним і з логічного боку. Його основний пункт завжди визначений. Загальне ставиться попереду, а питальне слово повинне так висувати загальне, щоб воно стояло безпосередньо перед шуканою відповіддю. Наприклад, „З якого металу виготовляються монети?». Треба уникати занадто великої узагальненості запитань. Запитання: «Де знаходиться Київ?» може викликати різні відповіді «В Україні», «У Європі» і т.д. Якщо ми бажаємо одержувати саме ці відповіді, то зазначене запитання буде доречним, у всіх інших випадках — ні. Варто уникати запитань, що ставлять учнів у скрутне становище, вони не знають, як на них відповідати. Наприклад: „Як жив Богдан Хмельницький?», «Як відбувалася Полтавська битва?» Якщо запитується про особливі ознаки, то в запитанні має бути зазначене родове поняття (а) і видове поняття (б).Наприклад: «Яке житло (а) шкідливе (б) для здоров'я?» Відповідь: «Сире». Якщо ставиться запитання щодо обсягу поняття, то в ньому повинна полягати ознака, на підставі якої поняття виділяється. Наприклад: «Як розподіляються небесні тіла за їхнім рухом? за величиною?» Дуже обережно і рідко будемо пропонувати запитання, що стосуються логічних визначень. Наприклад: „Як називається наука (а), що розкриває нам загальні закони мислення (б)?» Відповідь: «Логіка». Утворити правильні логічні визначення учням без вивчення логіки буває дуже важко, а тому у них можуть закріпитися в пам'яті неправильні чи недосконалі визначення, що ними вони будуть користуватися й надалі.  Запитання, що відносяться до етичних понять, — особливо важкі. Якщо ми хочемо, наприклад, з'ясувати поняття «заздрість», то його найдоцільніше поставити так: «Чи чув ти коли-небудь про заздрісну людину?» При відповіді: «Так», запитуємо далі: «За якими ознаками можна довідатися, що людина була заздрісною?» Дуже обережно треба пропонувати й запитання, що стосується присудка-діеслова. Дієслово — виразник думки і конструкції, і про нього не можна пропонувати запитання, користаючись іншими 59 Підласий І.П.
частинами пропозиції. Деякі вчителі постійно вставляють у свої невдалі запитання зовсім недоречні предиката бути, мати, робитися, могти, статися. «Що він мав? Що він міт? Що він робив?» Ми посіійно чуємо ці запитання, учитель зовсім не думає проте, що тут можливі, та й навіть необхідні, різні відповіді- Особливо невдалі бувають подібні запитання в тому випадку, коли дієслово «робиш» позначає іде щось - «страждати, бути у відомому етапі, відчувати». «Що робили воїни?» «Вони боялися і відступали». Набагато правильнішим і зрозумілішим буде те ж саме запитання в такому, скажімо, формулюванні: «Яке почуття опанувало воїнів?» «Що робиться з ртутпо в термометрі при збільшенні холоду?» — це погане запитання. Краще — «Як поводиться ртуть при зниженні температури'?» Зовсім не можна погодитися з постановкою запитання, якщо визначення до дієслова сполучається з умовною формою: «Який вигляд мас Земля, якщо дивитися на її форму зверху?» Запитання повинне спонукати учня на переможне навчання. Не будемо ставити жодного питання, на яке учень не зумів би нічого відповісти. Не будемо і занадто допомагати йому підказками, як і що він має відповідати. Міра, такт, вимогливість, дружня участь постійні супутники вчителя. Велике значення мають повторні запитання, що слугують для закріплення, зміцнення вивченого матеріалу. Дуже важливо опанувати мистецтво утворення узагальнюючих запитань. Тут ми можемо будувати наші запитання або за індуктивним, або за дедуктивним принципами. У першому випадку на підставі окремих ознак дійдемо необхідного загального висновку. У другому розкладаємо поняття, судження на їхні ознаки, окремі пункти й одиничні факти. Між усіма запитаннями постійно утримуємо зв'язок — між ними не повинно бути жодних логічних стрибків. Запитання випливають одне з одного, наступне випливає з попереднього. Учитель ясно уявляє собі кожну відповідь, яку він бажає одержати — її зміст, повноту і навіть форму. Початкуючий педагог діятиме правильно, якщо запитання складе наперед і буде дотримуватися системи запитань і відповідей. Його мета — упорядкувати знання, змусити укластися їх у пам'яті у визначеній послідовності і системі. На перше місце висуваються скорочені запитання: як? чому? для чого? на якій підставі? їхній зміст учням повинний бути зрозумілий з контексту уроку. Велику користь дають альтернативні запитання. Згадаємо Сократа, який користувався ними з великим задоволенням і незмінним успіхом. Тільки за кожним «так» чи «ні» мас бути належна підстава, а передувати їй мають достатній досвід та міцне знання. 60 |
||
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2018-05-10; просмотров: 222. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |
побудови пропозицій. Насамперед не будемо допускатися помилок при постановці і вживанні питальних займенників і прислівників. Відкинемо як неправильне запитання: „Ведмеді належать до яких тварин?», «Трикутник має скільки кутів?» Будемо звертати увагу на те, щоб «хто» і «що» відносилися у запитаннях до людей і до речей. Будемо уникати як внутрішньої, так і зовнішньої незв'язності, що появляється у незакінчених запитаннях.
•ш,.