Основні ознаки співробітництва

співробітництво немислиме без глибокого знання вчителем психічної інди­відуальності учня, уміння правильно діагностувати його дії і вчинки.

Навчання і виховання як взаємодія викладача з курсантами, студентами. Організовуючи та керуючи різними видами навчально-виховної діяльності курсантів, студентів сам викладач також включений у діяльність (педагогічну), що впливає і на його власний розвиток. Тому процес виховання і навчання правомірно розглядати, як взаємодію між викладачем і учнями. Взаємозалежна діяльність викладача й учнів містить у собі два різні види діяльності з відповідними цілями і засобами. Педагогічні засоби спрямовані на реалізацію педагогічних цілей: включити кожного курсанта в активну діяльність, викликати інтерес і потребу в цій діяльності, усунути причини, що перешкоджають йому домогтися успіху в даній діяльності, залучити батьків до реалізації педагогічних цілей і т.п. Уміння реалізувати ці цілі визначає рівень педагогічної майстерності викладача. Засоби діяльності курсантів, студентів - це засоби навчання, за допомогою яких вони опановують системою знань, умінь і навичок - розвивають свої творчі здібності. Тому в процесі навчання необхідно подбати про те, щоб курсанти, студенти розуміли і приймали ці цілі й активно брали участь у своєму розвитку.

Відомо, що вчитель і учні вивчають один одного, здобуваючи необхідні знання. Учні нерідко обмінюються інформацією про індивідуальні особливості вчителів, знають, як можна створити видимість успіху в навчанні, домогтися пільг і ін. Критичне ставлення учнівської молоді до діяльності викладачів випливає із самої природи виховання як процесу взаємодії. Самі викладачі широко використовують критику поведінки, вчинків і дій учнів, як діючий виховний засіб. По суті, будь-який педагогічний засіб передбачає критичну оцінку поведінки або рівня розвитку учнів. Критикувати ж свої дії або вчинки забороняють ті викладачі, які не хочуть визнавати і виправляти власні помилки і недоліки, вважаючи, що процес їхнього власного розвитку вже довершений. Припиняючи критику на свою адресу, вони використовують антипедагогічні засоби. Разом з тим, критична оцінка учнівською молоддю діяльності і поведінки вихователя являє собою діючий стимул самовиховання викладача й удосконалення його педагогічної діяльності. Зрозуміло, за викладачем залишається право довести учням, що вони помиляються у своїх вимогах і претензіях до нього (якщо це дійсно так). Цим же правом повинні користуватися й учні.

Якщо педагогічна діяльність не стимулює потреби у розвитку самого викладача, не спонукає його до педагогічної творчості, то вона неминуче стає стереотипною, репродуктивною. Такий викладач шукає стандартні методичні розробки лекцій, семінарів, використовує стандартні виховні засоби, не вивчає результати проведених заходів, не піклується, щоб педагогічні засоби викликали активну діяльність курсантів, студентів.

Організуючи навчання як взаємодію викладач керує процесом розвитку курсантів, студентів виробляє в них навички самовиховання і позитивного впливу на оточуючих. Умовою успіху в процесі навчання і виховання як взаємодії є наявність у викладача потреби в педагогічній творчості, самовихованні і самоосвіті.