ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ О КОНТРОЛЮ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ТА ОСНОВНІ ФОРМИ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ

Педагогічний контроль - система перевірки результатів навчання і виховання студентів. Існування та розвиток річноманітних видів педагогічного контролю стимулює навчання та пізнавальну діяльність студентів. Спроби виключити педагогічний контроль повністю або частково з навчального процесу, як свідчиїь історія освіти, призводить до зниження якості навчання, рівня знань тощо.

Головна мета контролю постає у визначенні якості засвоєння навчального матеріалу, ступеня відповідності сформованих умінь та навичок цілям і завданням навчання того чи іншого навчального предмету.

Ефективне функціонування системи педагогічного контролю потребує дотримання певних умов:

1. Об'єкгивність контролю. Це означає, що всі викладачі та студенти, оцінюючи стан навчальної роботи, діють за єдиними узгодженими критеріями, обгрунтування яких усім відоме заздалегідь.

2. Оцінки, отримані внаслідок контролю, вважаються непорушними, не піддаються сумніву як збоку тих, хто контролює, так і з боку тих, кого контролюють, оскільки вони будуються на об'єктивних критеріях, відомих обом сторонам.

126

3. Контроль та його ре!>льтати вимагаюгь гласносіі, щоб будь-хто мав змогу уважно вивчиїи їх, зробити на підставі цього обгрунтовані висновки, які налашювують на активну позитивну робоїу, спрямовану на необхідну корекцію навчального процесу. До контролю знань висуваються певні вимоги:

1) об'єктивність - створення умов, за яких би максимально точно виявлялися знання студеніів, висунення до них єдиних вимог. справедпиве ставлення до кожного;

2) обіруптованість оцінок - їх аргументація;

3) систематичність - як важливий психологічний чинник, що сприяє формуванню таких якостей, як організованість та дисциплінованість;

формує наполегливість і спрямованісіь на досягнення мети;

4) індіївідуа.іьничта диференційований підхід до оцінки знань -передбачає застосування таких дидактичних умов, за яких знижується психологічна напруженість, враховуються особливості нервової системи студентів, їх характеру, потенційних можливостей, здібностей тощо, завдяки чому викладач стає спроможним якомога повно, вірно й об'єктивно виявити та оцінити знання студентів;

5) усебічність та оптимальність - передбачає, по-перше, адекватність контролю цілям навчання, гобто змістовний бік контролю повинен контролювати те, чом> навчали студенгів і обсяг матеріалу, який треба засвоїти. По-друге, «плідність контролю, він повинен охоплювати весь обсяг знань, що конгролюється, та його надійність усталеність результатів, одержаних за повторним контролем через деякий час, а також близькість результатів під час проведення контролю різними викладачами;

6) професійна спрямованість контролю, що обумовлюється цільовою

підготовкою спеціаліста та сприяє підвищенню мотивації пізнавальної

діяльності студентів - майбутніх фахівців.

Функції контролю. Згідно з концепцією С.Перовського, Ю.Бабанського, М.Ярмаченка. В.Онищуката інших, контроль виконує п'ять функцій: контролюючу (перевірочну), навчальну, виховну, роівивальну та методичну. Конгролююча функція (діагностична) поляїає у з'ясуванні стану знань, умінь та навичок як у окремих студентів, так і всісї групи. Метою цієї функції є встановлення зворотного ів'язку (зовнішнього: студент -викладач та внутрішнього- студент - студент), а також облік результатів контролю. Завдяки цій функції визначаються можливості подальшого вивчення прої рамного матеріалу, контролюється ефективність як викладання, так і учіння.

Навчальна функція вимагає такої організації перевірки знань, щоб її проведення було корисним для всієї групи. Вона сприяє активізації

127

самоконтролю (кожен зіставляє свої знання зі знаннями тою, хто відповідає), активізує діяльність кожною члена групи (бере учасіь в обговорені відповіді, аналізує її, відповідає на запитання, сіавить додаткові запитання тощо), забезпечує закріплення матеріалу, що погано засвоєний і т. ін.

Виховнафункція полягає в тому, що студенти привчаються до систематичної навчальної роботи. Сам факт наявності системи контролю дисциплінує, організує та спрямовує діяльність студентів. Це повинно досягатися не стільки за рахунок побоювання отримати незадовільну оцінку, скільки за рахунок систематичної роботи, спрямованої на з'ясування сильних та слабких сторін у розвитку особистості студента, виявленні вад у знаннях та їх ліквідації. При цьому необхідно створювати умови для формування особистісних якостей студентів: працелюбності, наполегливості тощо.

Розвивальна функція полягає в тому, що за умов виваженого, педагогічного доцільного контролю розвивається пам'ять, увага, логічне мислення, професійні здібності, мотиви пізнавальної діяльності і т. ін.

Методична функція здійснюється самим викладачем для подальшого вдосконалення курсу, корекції всього навчального процесу.

Форми педагогічного контролю - екзамени, заліки, колоквіуми, усне опитування, письмові контрольні роботи, захист курсових та дипломних робіт, звіт про результати практики. Навчальний контроль можна розподілити за часом: попередній, вихідний, поточний, поетапний (тематичний), періодичний та підсумковий.

Поточний контроль здійснюється в ході занять, унаслідок чого виявляється ступінь розуміння навчального матеріалу, його засвоєння, уміння сгудентів застосовувати знання на практиці.

Підсумковий контроль здійснюється з метою оцінки результатів навчання на окремих завершених етапах освіти або на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні. Складовими такого контролю є семестровий контроль та державна атестація.

Семестровий контроль — проводиться у формі семестрового іспиту, диференційованою заліку з конкретної навчальної дисципліни.

Семестровий іспит -форма підсумкового контролю з окремоїнавчальної дисципліниза семестр, що спрямована на перевірку засвоєннятеоретичного та практичного матеріалу.

Семестровий диференційованийзалік - форма підсумкового контролю, то полягає в оцінюванні засвоєння студентами навчального матеріалу на підставі виконання студентами індивідуальних завдань.

Семестровий залік - форма підсумкового контролю, що полягає в оцінювані засвоєння студентами навчального матеріалу на підставі

128

виконаних ними певних робіт на семінарських, практичних, лабораторних заняттях. Семестровий іалік не передбачає обов'язкової присутності студенгів за умов виконання ними всіх видів робіт, передбачених навчальним планом за семестр.

Колоквіум - "мікрозалік" - це вид семінарського заняття, де опитування є не добровільним, як на звичайному семінарі, а обов'язковим. Студенти заздалегідь попереджуються про необхідність ретельної підготовки, про вимоги до відповіді. Відповіді на колоквіумах не можуть набувати форми дискусії. Функція колоквіуму- контрольне повторення теми або розділу.

Державна атестація студені ів здійснюється державною екзаменаційною (кваліфікаційною) комісією після завершення навчання на певному освітньом\ (кваліфікаційному) рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої підготовки вимогам кваліфікаційної характеристики.

Присвоєння кваліфікації молодшогоспеціаліста здійснює державна кваліфікаційна комісія, інших кваліфікацій - державна екзаменаційна комісія (ДЕК). Під контролем державних комісій студенти, які закінчують вищий навчальний заклад, складають державні іспити та захищають кваліфікаційні (дипломні) проекти (роботи).

Складання державних іспитів та захист дипломних робіт (проектів) проводиться на відкритому засіданні ДЕКза участю принаймні половини її складу з обов'язковою присутнісію голови комісії.

Рішення державної комісії щодо оцінювання знань, продемонстрованих під час складання державного іспиту, захисту дипломного проекту (роботи), а також про присвоєння студенту випускнику відповідного освітнього рівня (кваліфікації) виноситься ДЕК на закритому засіданні відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, які брали участь у засіданні. За однакової кількості голосів голос голови є вирішальним.

Студент, який не склав державний іспит або не захистив дипломного проекту (роботи), допускається до повторного складання іспитів чи захисту дипломної роботи протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Кожна з форм контролю мас свої особливості і залежить від мети. змісту, методів іа характеру навчання.

Усне опитування допомагає контролювати не лише знання, але й вербальні здібності, воно сприяє виправленню мовних помилок Відтворення матеріалу сприяє кращому запам'ятовуванню, активному використанню наукових понять, що неможливо без їх достатнього застосування в мові.

129

Письмові роботи допомагають з'ясувати рівень засвоєння матеріалу, але слід рсіельно виключаїи можливість списування, вони також вимагають достатньо великої кількості час\ викладача дія їх перевірки.

Захист курсових та дипломних робіт - сприяє зростанню сдмосіійності студентів, формуванню і'\ як майбутніх спеціалістів. г^ Оцінки та відмітка. Практичне застосування будь-якої з форм / педагогічного контролю завершує гься оцінками та відмітками.

Оцінка - спосіб і результат встановлення факту відповідності чи невідповідності знань, умінь, навичок, засвоєних студентом, цілям та завданням навчання. Оцінка також передбачає з'ясування причин, що заважали засвоєнню, та засобів організації навчальної діяльності для усунення помилок.

Відмітка - є числовим аналогом оцінки і має декілька рангових значень. У ВНЗ прийнята словесна форма відміток:

- "відмінно" - ставиться за повне та міцне знання матеріалу у заданому обсязі. Під час усного опитування мова студента повинна бути логічно виваженою, правильною. У письмовій роботі не повинно бути помилок.

- "добре" — ставиться за міцне знання продме га, допускаються незначні помилки (не більше 1 — 2-х).

- "задовільно" — ставиться за знання предмета з помітними помилками, вадами засвоєння, але такими, що не перешкоджають подальшому навчанню.

- "незадовільно" - за незнання предмета, велику кількість помилок у мовленні чи у тексті письмової роботи.

Недоліками такої системи є, по-перше, суб'єктивізм в оцінці, по-друге, слабка диференційованість шкали.

В основі оцінювання якості знань студентів лежать вимоги предметних програм, але незалежно від специфіки предмета існують й загальні вимоги до оцінки знань стуленгів:

1) розуміння та ступінь засвоєння питання, повнота, яка вимірюється кількісгю програмних знань про об'єкт, що вивчається;

2) глибинаяка характеризуєсукупність зв'язків між знаннями, щоусвідомлюються студентами;

3) методологічне обґрунтування знань;

4) знайомство з основною літературою з предмета, а також з сучасною періодичною вітчизняною та зарубіжною літературою за спеціальністю;

5) уміння застосовувати теорію на практиці, розв'язувати задачі, здійснюваги розрахунки, відпрацьовувати проекти, оперативність (тобто кількісгь ситуацій, в яких студент може застосувати свої знання);

130

6) знайомство з історією та сучасним станом науки та перспективами її розвитку,

7) логіка, структура, стиль відповіді й уміння студента захищати науково-теоретичні положення, що висуваються, усвідомленість, узагальненість, конкретність;

8) гнучкість, тобто вміння студента самостійно знаходити ситуації застосовування цих знань;

9) міцність знань.

"Досвід проведення контролювиявляє, що:

1) недоцільно контролювати те,що знаходиться на рівні ознайомлення, первинного уявлення;

2) не слід застосовувати контроль, коли викладач упевнений, що всі студенти впораються із завданням на 100% , але слід інколи давати такі завдання, з якими більшість студентів впорається, у такий спосіб стимулюється віра студентів у свої сили;

3) добре організований поетапний контроль знижує або зовсім знімає необхідність у підсумковому;

4) необхідно варіювати засоби контролю;

5) створення спокійної доброзичливої атмосфери в процесі контролю, що сприяє кращій роботі студентів та позитивно впливає на результати контролю.