Перевірка і оцінка результатів навчання

Гуманістична концепція освіти в Україні є складовою реформування всієї системи освіти взагалі та вищої зокрема. Вона передбачає переорієнтацію процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості людини, на індивідуально-диференційований, особистісно-орієнтований підхід до навчання.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів набуває особливої ваги у зв'язку з тим, що навча­льна діяльність повинна давати людині не просто суму знань, а сформувати в неї певні особисто-соціальні компетенції, соціально-професійну зрілість.

Основними компетенціями, що їх вимагає сучасне життя, є:

- політичні і соціальні, пов'язані із здатністю брати на себе відповідальність, брати участь у суспільному прийнятті рішень, урегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні та розвитку демократичних інститутів суспільства, ті, що стосуються життя в полікультурному суспільстві: розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їх мови, релігії, культури тощо;

- пов'язані з володінням усною і писемною рідною та іншими мовами;

- пов'язані з потребою добувати та аналізувати й застосовувати інформацію, володіти інформаційними технологіями;

- пов'язані з бажанням і готовністю постійно навчатися як у професійному, так і в особистому та суспільному плані.

Контроль або перевірка результатів навчання полягає в установленні рівня засвоєння знань на всіх етапах навчання, у вимірюванні ефективності навчального процесу та успішності навчання.

Контроль є обов'язковим компонентом процесу навчання, він має місце на всіх стадіях цього процесу і забезпечує вирішення таких завдань як виявлення прогалин у навчанні, корекція процесу навчання, планування наступного навчання, рекомендації щодо попередження неуспішності в навчанні та ін. Контроль має освітню, виховну та розвиваючу функції, але головна його функція - діагностична. Вона конкретизується у завданнях в залежності від виду контролю.

Види контролю: поточний, періодичний, підсумковий. Поточний контроль - це систематична перевірка засвоєних знань, умінь і навичок на кожному занятті, або оцінка результатів навчання. Періодичний контроль здійснюється після вивчення окремих розділів програми і при цьому враховуються результати поточного контролю. Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру або навчального року.

Методи і форми контролю. Метод контролю - це система послідовних, взаємопов'язаних, діагностичних дій викладача і студентів, курсантів, які забезпечують зворотний зв'язок у процесі навчання з метою одержання даних про успішність навчання та ефективність навчального процесу.

До методів контролю належать: методи усного контролю, методи письмового контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження.

Методи усного контролю:бесіда; розповідь курсанта, студента; пояснення; читання тексту, технологічної карти, схеми; повідомлення про дослід та ін. Основу усного контролю складає монологічна відповідь курсанта. Усний контроль як поточний проводиться на кожному семінарі, уроці, практичному занятті в індивідуальній, фронтальній або комбінованій формі. Використовуються дидактичні картки, ігри та технічні засоби. Активним та більш докладним засобом усного контролю за певний період навчання є залік та іспит.

Письмовий контроль (контрольна робота, переказ, твір, диктант, реферат) забезпечує глибоку та всебічну перевірку знань і вмінь. Письмова робота дозволяє курсантам продемонструвати теоретичні знання і їх практичне застосування, ступінь володіння писемним мовленням, уміння логічно, адекватно завданню, викладати текст, давати оцінку твору, експерименту, проблемі тощо.

Практичні роботи використовуються в процесі лабо­раторних практикумів, монтажі апаратів, практичних заняттях тощо. Частіше цей метод застосовують у процесі фахової підготовки.

Спостереження як систематичне вивчення курсантів у процесі навчання викладач здійснює з метою виявлення багатьох показників, а саме: рівень знань і умінь з предмета, ставлення до навчання, ступінь пізнавальної активності, свідомості та самостійності мислення тощо.

Дидактичні тести(тести досягнень курсантів) - це набір стандартизованих завдань за певним навчальним матеріалом. Вони повинні відповідати наступним вимогам: валідності, надійності та об'єктивності. Валідність тесту означає, що тест виявляє та вимірює саме ті знання, які цікавлять розробника тесту. Надійність тесту означає, що результати будуть подібними в різних умовах його проведення. Розрізняють чотири типи тестів. Перший тип тестів перевіряє знання фактів, понять, законів, теорій, тобто всіх відомостей, які треба запам'ятати та відтворити. У даному випадку вимагаються репродуктивні відповіді. Другий тип тестів перевіряє уміння виконувати розумові операції на основі отриманих знань. Здебільшого, це рішення типових задач. Третій тип завдань передбачає перевірку вміння давати самостійну критичну оцінку вивченого. Четвертий - перевірка вмінь вирішувати нові конкретні завдання в нетипових ситуаціях.

Оцінка знань курсантів.Гуманізація освіти потребує також удосконалення системи оцінювання знань учнів. Оцінювання навчальних досягнень курсантів з урахуванням критеріїв оцінювання має для кожного предмета свої специфічні особливості, але залежно від ступеня компетентності слухача (курсанта), розрізняють такі чотири рівні навчальних досягнень: низький (рецептивно-продуктивний); середній (репродуктивний); достатній (конструктивно-варіативний); високий (творчий).

Під оцінкою знань, умінь та навичок треба розуміти процес порівняння досягнутого курсантами рівня, оволодіння ними еталоном, що представлений навчальною програмою. Основними функціями оцінювання навчальних досягнень курсантів, студентів є такі:

- контролююча, яка передбачає встановлення рівня досягнень окремого курсанта (взводу, групи), студента, дає змогу викладачу своєчасно планувати й коригувати роботу й методику вивчення наступного матеріалу;

- навчальна, яка передбачає таку організацію оцінювання навчальних досягнень студентів, курсантів, коли його проведення сприяє вдосконаленню підготовки слухача, групи чи взводу;

- діагностична, яка є основою діяльності викладача, спрямованої на встановлення причин труднощів студентів, курсантів, виявлення прогалин в їхніх знаннях та вміннях тощо;

- виховна виявляється не тільки у меті та колі завдань, але й у методиці їх реалізації викладачем, у наступному коментуванні й оцінюванні робіт.

Основною структурною одиницею кожного навчального предмета є тема, передбачена навчальною програмою. За тематичного оцінювання кожна оцінка, яку отримує студент, курсант, має бути результатом опанування ним конкретної теми. Тематичне оцінювання навчальних досягнень курсантів є одночасно засобом систематизації і узагальнення знань, воно спонукає студентів, курсантів до глибшого і міцнішого засвоєння основних положень конкретної теми.

Перед початком вивчення чергової теми всі курсанти, студенти мають бути ознайомлені з: тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю і тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями атестації, якщо вона проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами) тощо, терміну і форми проведення тематичної атестації; умовами оцінювання.

   Дидактичні і психологічні вимоги до перевірки знань. Навчальна діяльність  має свої контрольно-оцінні складові: системність перевірки, регулярність контролю та індивідуальний характер перевірки результатів діяльності.

Системність перевірки, регулярність контролю є способом одержання викладачем інформації про результати діяльності курсантів, слухачів, що вимагає дотримання дидактичних та психологічних вимог:

  1. Тематична спрямованість перевірки вимагає одержання зворотної інформації про конкретні знання, уміння, навички.

    2. Диференційований контроль успішності вимагає врахування:

а) здібностей курсантів, студентів;

б) виявлення ступеня наполегливості курсанта, студента у здобутті знань, умінь, навичок;

в) потреби диференціації оцінок за п’ятибальною чи іншою системою.

  3. Об’єктивність і мотивованість оцінок:

а) неприпустимо ставити оцінку, виходячи з певної ,,репутації” курсанта;

б) необ’єктивність породжує поганий настрій, гальмує поступ у навчанні, псує характер студента, курсанта.

  4. Єдність вимог щодо виконання навчальних програм забезпечує єдність у підготовці курсантів, студентів у різних споріднених за фахом вузах.

Дидактичні і психологічні вимоги до запитань викладача:

1. Запитання мають бути короткими, конкретними, зрозумілими для курантів, студентів.

2. Запитання не повинні складатися з кількох запитань, інакше вони погано сприйматимуться студентами, курсантами, їх важко утримати в пам’яті, вони спричинюють неповні відповіді.

3. Доцільно уникати альтернативних запитань, на які можна відповісти ,,так”, ,,ні”.

4. Запитання викладач повинен ставити до всієї аудиторії:

а) після чого доцільно назвати час для обдумування відповіді;

б) далі викладач має викликати одного курсанта для відповіді.

5. Під час опитування не слід перебивати курсанта треба дати йому можливість розкрити тему, відповісти на запитання.

6. Після відповіді курсанта, студента викладач має запропонувати аудиторії внести доповнення, поправки.

6. Зупиняти курсанта, студента можна тільки у виняткових випадках, коли він відповідає не за темою або помиляється.

Заключна частина:

- Підвожу підсумок лекції;

- Відповідаю на запитання слухачів;

- Даю завдання щодо самостійної підготовки;

- Оголошую закінчення лекції.

Літературадо розділу 2.

Лекція № 12(до другого розділу)