Відомчі нормативно-правові акти, наприклад, «Про затвердження правил використання комп’ютерних програм у навчальних закладах».

Наразі правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами Цивільного, Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.Також в Україні діють більше 10спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності та 100підзаконних актів, затверджених постановами КМУ або наказами відповідних центральних органів державної виконавчої влади, в яких переважно зазначено механізми реалізації законодавчих норм. Окремі норми, що стосуються інтелекту­альної власності, містяться в багатьох інших законах України.

Зазначимо, що у випадку, коли необхідно врегулювати суперечки щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, прерогативу перед національними законами мають міжнародні договори, до яких приєдналася Україна.

У цілому система законодавства України у сфері інтелектуальної власності є доволі наповненою, вона враховує світовий досвід. Однак більшість Законів у Верховній Раді України з 2004 року не були переглянуті, й доопрацьовані з урахуванням тенденції до інтеграції України в ЄС.

Згідно з Концепцією реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні (розпорядження КМ №402-р від 01.06.2016) удосконалення національного законодавства та його гармонізація із законодавством ЄС здійснюватиметься шляхом:

1) виконання плану імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;

2) забезпечення створення умов, необхідних для функціонування режиму зони вільної торгівлі;

3) внесення змін до законодавства щодо:

– правової охорони об’єктів авторського права та суміжних прав, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, комерційних позначень (торговельних марок, географічних зазначень, фірмових найменувань) з урахуванням досвіду держав ЄС;

– порядку розподілу прав на об’єкти інтелектуальної власності, створені у зв’язку з виконанням трудового договору, договору на замовлення, за рахунок коштів державного бюджету;

– захисту прав інтелектуальної власності, у тому числі захисту авторського права та суміжних прав у Інтернеті;

– відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності (зміни до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Тож можна зробити висновок, що законодавство України в сфері інтелектуальної власності постійно розвивається, удосконалюється та гармонізується із законодавством Європейського співтовариства.