Засоби індивідуалізації або комерційні позначення

Знак для товарів та послуг(торговельна марка, іноді використовують поняття – товарні знаки та знаки обслуговування) – це оригінальні позначки, за допомогою яких товари та послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів та послуг інших осіб. Вони використовуються для ідентифікації товару та його виробника на ринку.

Товарний знак виконує дві функції: рекламування товару й гарантування його якості. Він розміщується безпосередньо на товарі чи його упаковці.

Об'єктом права власності на знак можуть бути словесні, зображальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації будь-якого кольору або поєднання кольорів. Товарні знаки подаються у вигляді рисунку, імені, терміну або їх сполучення. Право власності на знаки для товарів і послуг засвідчується свідоцтвом.

Зазначення місця походження товару(географічне зазначення) – це будь-яке словесне чи зображальне позначення, яке прямо чи опосередковано вказує на географічне місце його походження. При цьому під географічним місцем розуміють будь-який географічний об’єкт із офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо. Географічне зазначення вказує, що товар походить з цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором, або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Фірмові найменування – це стале позначення підприємства (фірми, компанії тощо) або особи, від імені якої здійснюється виробнича та інша діяльність. Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об'єкта. Фірмове найменування використовується для розпізнавання підприємства й виокремлення його з-поміж інших. На відміну від знаків для товарів та послуг, фірмове найменування вказує на підприємство як таке, без будь-яких посилань на товари та послуги, які воно постачає на ринок, та характеризує репутацію і становище підприємства в цілому. Поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.

Доменне ім’я – це унікальне алфавітно-цифрове ім’я, що ідентифікує конкретний вузол мережі Інтернет. Доменні імена звичайно складаються з двох і більше частин, розділених крапками. Ліва частина доменного імені відповідає кінцевому вузлу мережі (ідентифікує кінцевий вузол мережі). Права частина є більш загальною (визначає країну, область, регіон тощо). Доменне ім'я може виглядати, наприклад, так: cki.ipri.kiev.ua. Як правило, доменне ім’я (його ліва частина) збігається з назвою організації, компанії або торговельної марки.

Об’єкти авторського права і суміжних прав

Об’єкти авторського права і суміжних прав використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування її світогляду. Ця група об’єктів інтелектуальної власності, у свою чергу, поділяється на дві частини – власне об’єкти авторського права (твори науки, літератури, мистецтва), і об’єкти суміжних з авторськими прав (права виконавців творів, виробників фонограм і відеограм, програми (передачі) організацій мовлення).

Авторське право і суміжні права – це комплекс відносин, що виникають у зв’язку зі створенням і використанням літературних, музичних, художніх, кінематографічних творів, а також наукових праць комп'ютерних програм, компіляції даних (бази даних).

Об’єкти авторського права

Авторське право – це сукупність правових норм, на підставі яких виникають, змінюються чи припиняються відносини у межах створення літературних, художніх та інших творів.

Об'єктом авторського права є твір науки, літератури чи мистецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі, що є результатом творчої праці автора (комплекс ідей, образів, поглядів тощо). Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрукування на друкарських засобах чужого твору або навіть його літературна обробка – редагування, коректура тощо).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ст. 433 Цивільного кодексу України до об'єктів авторського права віднесено:

– літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

– драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні й інші твори, створені для сценічного показу та їх постановки;

– ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

– виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

– збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

– тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

– сценічні обробки літературних, публіцистичних, наукових творів, обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

– музичні твори з текстом і без тексту;

– аудіовізуальні твори;

– фотографічні твори, у т.ч. твори, виконані способами, подібними до фотографії;

– твори ужиткового мистецтва, у т.ч. твори декоративного ткацтва, кераміки, різблення, ливарства, вироби з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

– твори образотворчого мистецтва;

– твори архітектури, містобудування й садово-паркового мистецтва;

– похідні твори;

– комп'ютерні програми;

– бази даних;

– інші твори.

Відмінність наукового і художнього творів полягають у тому, що перший являє собою систему понять, а останній – систему образів. За своєю формою наукові та художні твори можуть бути письмовими (книги, брошури, статті), усними (виступи, лекції, промови, проповіді), у вигляді картин, зображень, ілюстрацій, карт, планів, креслень, ескізів, пластичних форм (декорації, макети).

Похідний твір – це творча переробка існуючого твору без завдавання шкоди його охороні або його творчий переклад на іншу мову. Це можуть бути сценарії, створені на базі літературного твору, або аранжування чи оркестровки музичного твору, тексти перекладів тощо. Найбільш поширеним похідним твором в музиці є аранжування – переклад музичного твору для виконання його іншим складом інструментів або голосів.

Похідні твори охороняються авторським правом як окремі творчі результати, але за умови, що вони створені без порушення авторського права осіб, чиї твори використані для творчої переробки, тобто за згодою.

Комп’ютерна програма – це об'єктивна форма подання сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ з метою одержання певного результату. Вона може бути подана в різних формах. Сукупність програм, які забезпечують спілкування користувача з комп'ютерною технікою, складає загальне програмне забезпечення, а орієнтованих на вирішення завдань певного класу – спеціальне програмне забезпечення.

На програмне забезпечення у вигляді прикладних програм чи програмних модулів поширюються авторські права (на публікування, відтворення, розповсюдження та інші дії із введення в господарський обіг з метою отримання певного результату).

База даних (компіляції даних) – це об'єктивна форма подання й організації сукупності даних, систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені й оброблені за допомогою ЕОМ.

Банк даних – це сукупність програмних, організаційних і технічних засобів, призначених для накопичення й використання систематизованої інформації, сконцентрованої у певному місці. Центральною ланкою банку даних є база даних, інформація якої може використовуватися для розв'язання різних задач.

База знань – це сукупність систематизованої, ґрунтовної інформації з певної галузі знань, достатньої для вирішення теоретичних і практичних задач на основі здійснення логічних операцій.

Банк знань – це сховище знань, яке складається з інформації та засобів її накопичення, збереження, оновлення й використання.

Право власності на базу даних визначається як право на публікування, відтворення, розповсюдження та інші дії зі введенню у господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків, тощо), систематизованих для пошуку й обробки за допомогою ЕОМ.

У законі «Про авторське право і суміжні права», й у Цивільному кодексі перелік об'єктів авторського права завершується словами «інші твори». Це означає, що зазначений перелік не є вичерпним, оскільки життя породжує нові форми вираження творчої індивідуальності особи, і на них, безумовно, повинна поширюватись чинність законодавства про авторські права.

Авторське право охороняє не тільки твір у цілому, а й будь-яку його частину, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальну назву твору.

Не визнаються об'єктами авторського права, згідно зі ст. 434 ЦК та ст. 10 Закону:

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації:

б) твори народної творчості (фольклор) – приказки, частівки, танці, художні промисли, народні костюми тощо;

в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди, символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, символіка територіальних громад, символи та знаки підприємств, установ та організацій, але після їх офіційного затвердження (флаги, герби, гімни, ордени);

д) грошові знаки;

є) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності та на які поширюється право (своєрідне право, право особливого роду).

Об’єкти суміжних прав

Суміжні права безпосередньо пов’язані з авторськими правами, саме тому вони називаються суміжними й охороняються одним Законом. Їх особливістю є те, що вони грунтуються на використанні, як правило, чужих авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалізації, інтерпретації, використання уже обнародуваних творів літератури і мистецтва. Наприклад, поет написав слова пісні, композитор написав музику до цієї пісні. Але пісня може бути донесена до слухачів (споживачів) тільки виконавцем – співаком. Творчість співака є суміжною творчою діяльністю з реалізації самої пісні.

Поняттям «суміжні права» охоплюється чотири групи прав:

а) права виконавців;

б) права виробників фонограм;

в) права виробників відеограм;

г) права організацій мовлення.

Об’єктами суміжних прав Закон визначає виконання, запис, фонограму, відеограму і програму теле- чи радіомовлення.

Виконанням визнається виконання чи відтворення чужого твору фізичною особою. Виконання стає об’єктом правової охорони лише за певних умов: якщо воно вперше виконано на території України; виконання зафіксоване на фонограмі (відеограмі), що охороняється в Україні; виконання не зафіксоване на фонограмі (відеограмі), але воно включено у передачу організації мовлення, передачі яких охороняються в Україні.

Фонограма (відеограма) стає об’єктом правової охорони за таких умов:

– виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцем знаходження на території України;

– фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі.

Об’єктом прав організацій мовлення є їх програми. Поняття «программа» включає в себе будь-які передачі організацій мовлення. Зазначені програми стають об’єктом правової охорони за умов: а) організації мовлення мають офіційне місцезнаходження на території України; б) передачі здійснюються з передавачів, розташованих на території України.