Особливості контролю за діяльністю МК у країнах світу

Законодавча система Великобританії створювалася протя­гом століть, проте там немає конституції. Прецендентне право, що лежить в основі правової системи країни, базується на за­конодавчих актах і рішеннях британських судів, а також на звичаях і традиціях бізнесу. Бухгалтерська діяльність суворо не регулюється державою. Довгий час британський уряд взагалі не вважав за потрібне регламентувати ведення бухгалтерського обліку і звітності в компаніях. Проте, вступивши до Європейсь­кого співтовариства, Великобританія, відповідно до Директив ЄС, включила до своїх законів про компанії 1985 і 1989 pp. положення про форми бухгалтерської звітності і методи оцін­ки різних статей.

У цілому, законодавство Великобританії з бухгалтерського обліку і звітності надає бухгалтерам більшу свободу дій, ніж професійні стандарти. Встановлюючи лише основні принципи, законодавство не прагне до детальних розпоряджень стосовно щоденної бухгалтерської практики. І хоча британські юристи вимагають встановлення жорстких правил і уніфікованих форм звітності, бухгалтери вважають, що пріоритет змісту над фор­мою є одним із основних принципів британської бухгалтерсь­кої системи, який передбачає можливість (а в окремих випад­ках навіть необхідність) відступати від загальноприйнятих і законодавчих норм, правил ведення обліку і складання бухгал­терської звітності, якщо ці норми і правила не дозволяють відоб­разити реальне положення справ компаній.

Система регулювання бухгалтерського обліку у Вели­кобританії є дворівневою структурою: Рада з фінансової звітності (РФЗ) і Рада зі стандартів бухгалтерського обліку (РСБО).

Під егідою Ради з фінансової звітності була створена ще одна організація - Експертна група аналізу фінансової звітності, в обов'язки якої входить виявлення невідповідності фінансо­вої звітності компаній обліковим стандартам або порушення принципу «достовірного і сумлінного надання». У таких випад­ках Експертна група може вимагати від компанії внесення до звітів необхідних поправок.

Широкі можливості впливу на звітність компаній має фон­дова біржа, що фактично першою у Великобританії почала процес регулювання фінансової звітності, яка надається компанія­ми. Вимоги фондової біржі тісно переплітаються з вимогами Закону про компанії і стандарти фінансової звітності, але вони є більш широкими в питаннях, що стосуються інтересів інвес­торів. У переліку вимог, висунутих до компаній на фондовій біржі, крім вимог щодо надання інформації про історію компанії, перспективи розвитку і спеціальної інформації для котируван­ня акцій, вказуються вимоги до інформації фінансової звітності. Причини невідповідності звітів обліковим стандартам мають бути обов'язково розкриті.

Вимоги біржі стосуються як безпосередньо фінансової звітності і порядку її надання, так і обов'язкової публікації про­міжних результатів діяльності й оголошення інформації, що вплине на ціну акцій.

Крім зазначених вище документів, що регулюють облік і виступають, як правило, обов'язковими, існує ряд рекомендацій окремих професійних бухгалтерських організацій (таких як Інститут присяжних бухгалтерів Англії та Уельсу, Інститут присяжних бухгалтерів з управлінського обліку). Вони не є

обов'язковими і мають рекомендаційний характер в окремих професійних питаннях для членів даних організацій.

Іспанія. У цій країні в 1979 році була заснована Іспанська асоціація бухгалтерського обліку і бізнес-адміністрування, яка займалася розробкою методології бухгалтерського обліку. Але через недостатнє нормативне регулювання компанії тривалий час складали звітність, відповідаючи більше традиціям, ніж по­ложенням і пропозиціям Асоціації.

Стимулом для всебічної реформи стало створення Євро­пейського співтовариства і необхідність виконувати його Ди­рективи. У 1989 році був виданий новий Закон про компанії, що забезпечує сьогодні всебічний контроль практики бухгал­терського обліку.

У 1988 році видано Закон про аудит, відповідно до якого' був створений новий регулюючий орган -- Інститут бухгал­терського обліку і аудиту. Крім контролю і регулювання у сфері аудиту, він розробляє положення бухгалтерського обліку, інтер­претує правила. Що стосується професійного регулювання об­ліку, то воно переважно здійснюється Асоціацією з бухгалтерсь­кого обліку і управління компаніями, Іспанським інститутом присяжних бухгалтерів, Реєстром економістів-аудиторів, Реєст­ром присяжних комерсантів, Іспанським інститутом фінансо­вих аналітиків, Інститутом внутрішніх аудиторів, Асоціацією керівників фінансами.

Люксембург. Основою регулювання обліку виступає Комер­ційний кодекс 1807 року, відповідно до якого кожна організа­ція зобов'язана складати журнал реєстрації господарських опе­рацій і вести записи. Оподаткування доходів базується на німецькій системі, що була введена у 40-х роках XX ст. Регу­лювання обліку засноване на податкових правилах, але на ньо­го впливають і особливості економіки: перевага фінансових по­слуг, необмежене залучення іноземного капіталу, державна політика вигод для бізнесу, що одночасно викликає слабке про­фесійне регулювання та орієнтацію на МСФЗ. У цілому, в Люк­сембурзі характерна близькість бухгалтерських і податкових правил, використання термінології трьома мовами (французькою, німецькою, люксембурзькою, з яких діловою є французь­ка) і наймінімальніший з країн-членів ЄС ступінь регулювання бухгалтерського обліку і звітності.

Норвегія. У Норвегії облік регулюється Законом про компанії 1976 року і Законом про бухгалтерський облік 1977 року, відпо­відно до яких традиційний пріоритет податкових правил змінив­ся з 1992 року, слідуючи європейським директивам. Поряд з ак­тивним реформуванням бухгалтерського обліку й оподаткування на практиці має місце вплив американських стан­дартів і Міжнародних стандартів фінансової звітності, на які оріє­нтуються компанії з обмеженою відповідальністю у звітності, що представляється на фондові біржі США і Великобританії. Зат­верджена звітність включає баланс (американського типу у формі рахунку), звіт про прибуток і збитки (у формі звіту вит­ратного типу), звіт про рух коштів для великих компаній.

Нідерланди. Нині у Нідерландах джерелами регулювання є Цивільний кодекс, урядові розпорядження, вказівки Ради зі скла­дання річної звітності, міжнародні стандарти фінансової звітності.

Основними «постачальниками» капіталу виступають акці­онери. Характерно також, що саме тут базуються штаб-кварти­ри багатьох транснаціональних компаній. Незалежний Інститут присяжних бухгалтерів, створений у 1895 році, донині відіграє значну роль у розвитку теорії обліку, зокрема у теорії оцінок.

У системі регулювання бухгалтерського обліку вирішальне значення має також економічний фактор, тому тут домінує концепція економічної оцінки, що відображає здатність фірми відновлювати наявні ресурси.

Правова система Нідерландів кодифікована, однак подат­кові й облікові правила розмежовані. Правове регулювання не посідає домінуючої позиції. Роль облікової професії значна, фінансування здійснюється за рахунок акціонерів, що певною мірою об'єднує Нідерланди і Великобританію.

Німеччина. З середини XIX ст. поширення набули акціо­нерні товариства, що викликало відповідні зміни в оподатку­ванні, привело до посилення податкового законодавства, підви­щення ролі аудиторів. Державна регламентація повинна була забезпечити інтереси різних осіб, при цьому виникало питан­ня про ступінь регулювання. Тоді ж була закладена жорстка і дуже детальна регламентація обліку. У її основі - затверджений 10 травня 1897 року Торговий кодекс Німеччини.

Загальноприйняті облікові стандарти і принципи вперше були закріплені у 1937 року в Законі про акціонерні корпорації. У 1965 році до Закону були внесені істотні зміни. Варто підкреслити, що регулювання на той час стосувалося єдиної організаційної форми акціонерних компаній, інші фірми, хоча й орієнтувалися на закон як на джерело загальноприйнятих принципів обліку, могли не дотримуватися запропонованих'у ньому методів. Закон про акціонерні корпорації залишався практично єдиним нормативним джерелом регулювання бух­галтерського обліку до 1985 року, коли до правової системи Німеччини були включені вимоги 4-ї, 7-ї і 8-ї Директив ЄС, які докорінно змінили правила підготовки, публікації та аудиторсь­кої перевірки звітності компаній.

Характерною для Німеччини є одна з історичних форм ре­гулювання - банківська. Головним джерелом фінансування діяльності німецьких фірм є не акціонерний капітал, як у Ве­ликобританії, а банківський кредит. У зв'язку з цим саме інфор­маційні інтереси банків визначають систему обліку. У Німеч­чині склалася кодифікована система права, а вирішальну роль відіграє централізоване державне регулювання. Крім того, має місце так званий принцип ув'язування, відповідно до якого по­даткові та облікові права взаємозалежні, на відміну від Вели­кобританії, де вони розділені. Досить стійкі позиції, зайняті Німеччиною у світовій економіці, визначають її незалежність від впливу інших країн.

Франція. Якщо розглядати систему регулювання бухгал­терського обліку у Франції, то тут можна виділити центральне місце уряду, тому всі правила обліку детально регламентують­ся законодавством.

Нормативну основу торгового і господарського права Франції дотепер складає Торговий кодекс 1807 року, що відоб­разив ідеї Великої французької революції і використав положення Римського права, значно вплинувши на торгові законодав­ства окремих країн Європи, Латинської Америки, Африки й Арабського Сходу. Звичайно, Кодекс з того часу дуже змінив­ся, що було спричинено участю Франції в міжнародних угодах. Діяльність французьких компаній фінансується в основному урядом і банками, тому бухгалтерський облік регламентується на державному рівні. Правова система кодифікована. Правила бухгалтерського обліку багато в чому запозичені у Німеччини.

Після 1945 року у Франції роль держави виявлялася у дер­жавному плануванні економічної діяльності і проведення «аг­ресивної» податкової політики. Цей спосіб регулювання істот­но вплинув на бухгалтерський облік як на інституціональному рівні (створення Вищої ради з бухгалтерського обліку, а потім у 1957 році - Національної ради з бухгалтерського обліку (НРБО)) при Міністерстві фінансів, так і на рівні облікової техніки (підпорядкованої значною мірою цілям оподаткування).

Національна рада з бухгалтерського обліку займається роз­робкою облікових правил і Плану рахунків, що, до речі, є єди­ними для всіх компаній.

В англомовній літературі поширена думка, що бухгалтерсь­кий облік у Франції жорстко контролюється державою, а пра­вила складання звітності для французьких організацій розроб­лені таким чином, щоб формувати вихідну інформацію для національної системи бухгалтерського обліку, завдяки чому дер­жава контролює економіку. Така точка зору виникла внаслідок багатовікової традиції централізації керування і прагнення підприємців одержати підтримку держави. Останнє також істот­но впливає на бухгалтерський облік шляхом встановлення си­стеми оподаткування і вимоги відображення на рахунках бух­галтерського обліку всіх витрат з метою оподаткування.

Головною особливістю французької бухгалтерської системи є її юридичний зміст, тому що всі положення прямо випливають з комерційного і податкового законодавства. Причому правовий простір такий, що саме існування регулюючої норми не обов'яз­ково означає, що організації її дотримуються. Часто за невико­нання певних законодавчих вимог не передбачені штрафні санкції, іноді не розроблено механізм забезпечення їх дотриман­ня, а в ряді випадків існує неофіційна угода, що дозволяє ті чи інші вказівки просто ігнорувати. Загальне регулювання обліку доповнюється ще й регламентацією організаційно-технічних прийомів до сфери внутрішньо фірмового бухгалтерського об­ліку. Керівництво фірми організовує систему внутрішньої регла­ментації, що доповнює і підкоряється зовнішній.

Таким чином, регламентація складається з двох основних елементів: зовнішньої регламентації, що виходить з державно-правових органів, тобто тих, які мають необхідну компетенцію (сюди варто віднести і міжнародні чи міждержавні економічні союзи), і внутрішньо фірмової регламентації, що організовуєть­ся управлінським апаратом фірми.

У Франції розробка стандартів знаходиться в компетенції таких організацій, як Національна рада з бухгалтерського об­ліку, Комісія з операцій з цінними паперами, Організація екс­пертів бухгалтерського обліку і кваліфікованих бухгалтерів при міністерстві юстиції і Національний інститут аудиторів при міністерстві фінансів.

Також необхідно відзначити велике значення робіт з удоско­налення бухгалтерського обліку, що проводяться професіоналами цієї галузі і відіграють не тільки вирішальну роль у роботі Ради, а й виконують наукові дослідження, які формують теорію обліку.

На рівні національної економіки Франції роботами з нор­малізації активно займається Національна асоціація бухгалтерів-експертів і дипломованих бухгалтерів.

Італія. В Італії регулювання бухгалтерського обліку здійснюється за Цивільним кодексом, основа якого пов'язана з французьким законодавством 1815 року Сучасний Цивільний кодекс (1991 р.) зобов'язує складати звітність відповідно до критеріїв, які встановлює Національний комітет з розробки бух­галтерських принципів. Він видав десять положень, визнаних Комісією з національних компаній і фондовою біржею для ак­ціонерних компаній. Комісія сприяла освоєнню британо-амери-канської облікової моделі. З 1993 року до бухгалтерського за­конодавства були внесені зміни відповідно до Директив ЄС.

Облікові стандарти формулюються Національною радою фахівців з комерції та обліку.

Незалежний аудит обов'язковий для компаній, зареєстрова­них на фондовій біржі, фінансових і громадських організацій. Інші компанії застосовують ініціативний аудит. Критерії ауди­ту визначаються Національним комітетом з розробки ауди­торських принципів. Контроль за їх діяльністю здійснює міністерство юстиції.

Швейцарія. У Швейцарії існують досить обмежені вимоги щодо обліку і звітності, тому з давніх часів великі швейцарські компанії добровільно діють згідно із закордонними правилами, зокрема Директивами ЄС і МСФЗ. На даний момент близько 40% швейцарських компаній, акції яких котируються на біржі, складають консолідовану звітність згідно з МСФЗ, а частка фірм, що звітують за Директивами ЄС, ще більша.

Регулювання бухгалтерського обліку у Швейцарії тривалий період здійснювалося на базі Кодексу зобов'язань. З 70-х років почалася зміна законодавства, що завершилася у 1991 році прий­няттям ряду нових статей Кодексу. Мета цих змін полягала у досягненні більшої прозорості обліку і звітності, збільшенні за­хищеності акціонерів, удосконаленні структури компаній, полег­шенні залучення капіталу і запобігання зловживанням.

Кодекс зобов'язань вимагає, щоб рада директорів складала бухгалтерську звітність, вела управлінський облік і в окремих випадках розраховувала консолідовану бухгалтерську звітність.

Іншим джерелом регулюючих положень з бухгалтерсько­го обліку виступає Фонд рекомендацій з бухгалтерського обліку і звітності, створений у 1984 році. Його завдання скла­даються з надання рекомендацій стосовно бухгалтерського обліку і звітності з метою подальшого вдосконалення бухгал­терської практики, досягнення порівнянності і зростання якості звітності.

Ще одним джерелом нормативних положень з обліку є По­сібник з аудиту, опублікований Швейцарським інститутом при­сяжних бухгалтерів і податкових консультантів, що дає найбільш чіткі вказівки за всіма статтями бухгалтерської звітності.

Швеція. На початку XX ст. на шведський облік сильно впли­вала німецька практика обліку, з 60-х років - американська, з 80-х - МСФЗ.

Основою сучасного облікового регулювання у Швеції є опо­даткування, функціонування міжнародного позикового ринку, вимоги Комітету з біржових операцій, професійні облікові ре­комендації Ради бухгалтерських стандартів, Інституту уповно­важених аудиторів, Ради зі стандартів фінансового обліку, Фе­дерації шведської промисловості, положення Стокгольмської Торговельної палати. При цьому принципи обліку розробляє Рада бухгалтерських стандартів, рекомендації з обліку для акці­онерних товариств - Рада зі стандартів фінансового обліку і Торговельна палата. Рада бухгалтерських стандартів знаходить­ся під контролем міністерства юстиції і складається з фахівців з бухгалтерського обліку, оподаткування, представників бізне­су, профспілок.

Аудит у Швеції заснований на правилах професійної ети­ки до такої міри, що імені конкретного аудитора буває достат­ньо для довіри до звітності. Рекомендації з аудиту й обліку розробляє Інститут уповноважених аудиторів.

Китай. Державне регулювання бухгалтерського обліку па­нувало в Китаї протягом усієї його історії і завершилося після 1949 року коли були виділені різні види галузевого обліку.

Куайцзифа (кит. - законодавство з бухгалтерського обліку) -це загальна назва правових норм, що регулюють економічні відносини, які виникають при веденні державними органами і компаніями бухгалтерського обліку. При цьому бухгалтерський облік є видом управлінських дій щодо проведення розрахунків і контролю господарської діяльності і важливою частиною еко­номічного управління.

Після створення Китайської Народної Республіки (КНР) у грудні 1949 року в рамках уряду була створена спеціальна структура, у підпорядкуванні якої знаходилася система бухгал­терського обліку. У 1950 році були опубліковані «Система бюд­жетної звітності народних урядів кожного рівня» і «Система бюджетної звітності одиниць народних урядів кожного рівня».

У січні 1951 року Державна адміністративна рада КНР надала міністерству фінансів право на управління системою бухгал­терського обліку всіх державних компаній. З цього моменту всі системи звітності розроблялися і затверджувалися цим міністерством і тільки потім опубліковувалися. Цікаво, що уряд регулярно проводив конференції, на яких обговорювалися і вносилися корективи до нормативних актів.

Питаннями контролю за складанням звітності в Китаї керує міністерство фінансів, що відповідає за створення єдиної дер­жавної системи звітності у країні, а також міністерства фінансів місцевих народних урядів (у провінціях, містах центрального підпорядкування, автономних районах). Державні відомства, у тому числі й військові частини, а також різні господарські оди­ниці відповідно до єдиної державної системи звітності розроб­ляють власні методи ведення бухгалтерського обліку, а також інформацію, яка направляється до місцевих міністерств фінансів і різних відомств.

2.3. КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ
МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 9.Технологічна політика міжнародних корпорацій