Система фінансового контролю та її рівні

Фінансовий контроль - особлива функція фінансів, метою якої є розкриття відхилень від прийнятих стандартів законності й ефективності керування фінансовими ресурсами, а за наяв­ності таких відхилень - своєчасне прийняття відповідних ко­ригувальних і превентивних заходів. Володіючи вартісним ха­рактером, на відміну від інших видів, цей контроль має місце у всіх сферах суспільного відтворення і супроводжує весь процес руху грошових фондів, а тому є об'єктивно необхідним додат­ком господарського механізму при будь-якому способі вироб­ництва. Оскільки фінансова система охоплює всі види грошо­вих фондів (як на федеральному і регіональному рівнях, так і на рівні окремих господарюючих суб'єктів), систему фінансово­го контролю комерційних організацій можна поділити на три основні рівні:

* міждержавний;

* державний;

* аудиторський (незалежний) і внутрішній фінансовий контроль організацій (здійснюваний, головним чином, підроз­ділом внутрішнього аудиту).

Контроль на міждержавному рівні здійснюється, як ми вже розглядали, Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності. Крім КМСФЗ, питаннями обліку і контролю в міжна­родному масштабі займаються ООН, Організація економічно­го співробітництва і розвитку (ОЕСР) і Європейське співтова­риство (ЄС).

Роль державного контролю над діяльністю корпорацій у міжнародних операціях значно відрізняється в різних країнах світу. Це залежить від рівня розвитку економіки країни, політич­ної обстановки, участі держави в міжнародних організаціях.

Як правило, державний контроль виражається в аналізі ек­спортно-імпортних операцій з метою регламентування потоків ресурсів і цінної сировини шляхом квотування і ліцензування. Оскільки митне оподаткування операцій у зовнішній торгівлі є однією з найважливіших доходних статей бюджету держави, то звітність і перевірка діяльності корпорації є важливою фун­кцією державного контролю.

У багатьох країнах світу разом з державними контролем за бухгалтерським обліком і фінансовою звітністю існує так зва­ний аудиторський незалежний контроль. Наприклад, у США та Великобританії аудиторський контроль має перевагу над державним. Основні бухгалтерські документи розробляються недержавними організаціями і мають рекомендаційний характер. Крім того, до рекомендацій незалежних аудиторів прислуховуються й державні організації.

Гармонізація бухгалтерського обліку

Важливе значення для формування систем регулювання ма­ють заходи щодо гармонізації бухгалтерського обліку, застосову­вані Європейським співтовариством, зокрема Директиви ЄС.

Сутність ідеї гармонізації різних систем бухгалтерського обліку в рамках Європейського співтовариства полягає в тому, що в кожній країні може існувати своя модель організації об­ліку і система регулюючих її стандартів. Головне, щоб ці стан­дарти не суперечили аналогічним у країнах-членах ЄС, тобто знаходилися у відносній «гармонії» один з одним. Робота в цьому напрямі проводиться з 1961 року.

З метою формування концепції розвитку обліку в країнах ЄС була сформована дослідницька група з проблем бухгалтерсь­кого обліку, її діяльність розглядалася як складова частина про­грами гармонізації національних версій Закону про компанії. Результати цієї роботи опубліковані у вигляді нормативних документів, що були включені кожним членом ЄС до свого національного законодавства у сфері бухгалтерського обліку.

Європейське співтовариство, відоме також як Європейський загальний ринок, було створено у 1957 році. Нині до нього вхо­дить 15 країн: Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Да­нія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норве­гія, Португалія, Франція, Швейцарія і Швеція. Готуються приєднатися ще 10 країн Центральної та Східної Європи.

Облікові Директиви ЄС являють собою юридичні докумен­ти, адресовані країнам-учасницям. Вони передбачають узгод­ження законодавств про компанії країн-членів Римського до­говору і стосуються таких важливих облікових питань, як уніфікація фінансової звітності компаній (4-а Директива ЄС), консолідована фінансова звітність (7-а Директива ЄС), вимо­ги до кваліфікації аудиторів (8-а Директива ЄС). Виконання Директив обов'язкове при значній свободі вибору форм і ме­тодів їх виконання.

4-а Директива ЄС визначає основні правила ведення бух­галтерського обліку, обов'язкові для всіх країн ЄС, але не має характер міжнародного права, тому вона є компромісом між державами, що входять до складу ЄС. З них найважливішу роль відіграють Франція і Німеччина, з одного боку, і Великобрита­нія - з другого. Таким чином, Директива завжди реалізується шляхом урахування специфіки бухгалтерської системи в даній країні економічної і юридичної ситуації і залишає свободу ви­бору в таких питаннях, як структура і форми бухгалтерських звітів, методична розробка стандартів (норм).

Організація Об'єднаних Націй (ООН) також виявляє інте­рес до проблем контролю, обліку і звітності. Це пов'язано з розширенням впливу МНК на світову економіку. Початок цієї діяльності прийнято відносити до 1973 року, коли була створе­на група фахівців, метою якої стало вивчення впливу діяльності транснаціональних корпорацій на економічний розвиток і міжнародні відносини. У 1982 році була створена Міжурядова робоча група експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності, затверджена Економічною і соціальною радою ООН у структурі Центру транснаціональних корпорацій ООН. Група, аналізуючи звітну інформацію, засновує міжнародні організації, що займаються аналізом проблем обліку і звітності транснаціо­нальних корпорацій; здійснює внесок у розробку національних і регіональних стандартів обліку; враховує інтереси країн, що розвиваються.

Що стосується інших видів контролю, то для різних країн характерні свої особливості (табл. 8.5).