Соціальні ресурси місцевого співтовариства: технології освоєння

Соціальні ресурси місцевого співтовариства - велика теоретична й практична проблема. Для соціальної облаштованості територій, підвищення якості життя населення необхідні значні кошти. У багатьох муніципальних утвореннях немає для цього достатніх матеріальних (природних) і фінансових ресурсів. Однак є величезні соціальні ресурси, які на відміну від матеріальних невичерпні й мають властивість збільшуватися в міру інноваційного розвитку місцевих співтовариств, удосконалення форм самоврядування, зміни самих людей у процесі соціалізації, самоосвіти й самовиховання, самореалізації своїх сутнісних чинностей, формування цивільної самосвідомості.

Соціальні ресурси - це продукт спільної діяльності населення, показник соціального інтелекту. Чим вище соціальний інтелект місцевого співтовариства, тим більшими соціальними можливостями володіє населення для вирішення своїх насущних місцевих проблем.

Соціальні ресурси містять у собі: мотиваційний; інтелектуальний; інформаційний; комунікативний; соціально-психологічний; демографічний; соціально-екологічний; інноваційний; кадровий; технологічний; організаційний; духовно-моральний; правовий.

Більша частина населення поки стримано оцінює соціальний потенціал місцевого самоврядування і зв'язує зміни на краще з реформами, здійснюваними "зверху". Залучення населення до вирішення життєво важливих проблем може стати потужною соціальною базою місцевого самоврядування.

Майже кожне місцеве співтовариство володіє значним інтелектуальним (освітнім) потенціалом загального характеру, тому цілком можна говорити тут про достатню ресурсну забезпеченість. Але одночасно з цим тут недостатній інтелектуальний потенціал професійного характеру. Ні в однієї категорії населення немає чіткого уявлення про суть місцевого самоврядування, його організаційні принципи і форми, вітчизняний й закордонний досвід його організації.

Поки ще невисоким є рівень інформованості населення про місцеві події й проблеми, виконання управлінських рішень, діяльність місцевих органів влади.

Наростає тенденція погіршення демографічної ситуації, що проявляється насамперед у депопуляції співтовариства, зниженні народжуваності й тривалості життя, збільшенні розлучень і зростання безробіття. Деструктивні впливи зазнає родина - головна цінність членів місцевого співтовариства.

Переважна більшість населення не бере практичної участі у вирішенні місцевих проблем.

Здійсненню нововведень заважають два фактори: економічна нестабільність; нескінченні узгодження, ходіння по різних інстанціях. Нововведення пов'язані, як правило, з ризиком. Доводиться ризикувати психологічним комфортом, відносинами з керівництвом і підлеглими і т.п. Вступаючи у стадію інноваційної діяльності, потрібно бути готовим до ризику, але в той же час майже третина муніципальних службовців намагається уникати ситуацій ризику.

Управлінська культура муніципальної служби залишається поки на невисокому рівні. Найбільше відчуваємо недостачу таких якостей, як тактовність, єдність слова й справи, професійна честь, подвижництво. Комунікативні якості муніципальних службовців (увага до людей, манера поведінки) уступають їх професійним і організаторським якостям. По-третє, виявляється розходження в підходах (критеріях) до оцінки діяльності працівників апарата адміністрації муніципальними службовцями, з одного боку, і жителями, з іншого.

У недостатній мері використовується технологічний ресурс місцевого самоврядування, а саме:

- при постановці й узгодженні управлінських цілей, постановці управлінських проблем, інформаційному забезпеченні управлінських рішень і дій;

- при діагностуванні й прогнозуванні управлінських проблем і ситуацій, поведінки партнерів, ресурсного забезпечення управлінських цілей;

- при плануванні (програмуванні) управлінських впливів, прийнятті рішень, виборі оптимальних способів і методів управлінської дії;

- при організації комунікативної взаємодії, виборі й застосуванні способів регулятивного й мотиваційного впливу, критеріїв оцінки співробітників і процедур їхнього відбору.

Що стосується духовно-морального ресурсу, то відсутність загальнонаціональної ідеї, перспективи поліпшення якості життя, зміна цінностей, масове зубожіння та ін. свідчать про низький ступінь його використання.

Відзначається й низька правова культура населення. Правовою освітою людей на місцях практично не займаються.

Значний обсяг роботи в структурі оптимального використання соціальних ресурсів пов'язаний з інформаційним забезпеченням організації й розвитку місцевого самоврядування. Сьогодні активно використовуються чотири напрямки (способи) оптимізації інформаційної взаємодії: 1) виключення інформаційного перевантаження за допомогою фільтрації інформації, установлення черговості в переробці повідомлень залежно від їхньої значимості, рівномірного розподілу інформації з різних каналів; 2) зменшення перекручувань і втрат інформації за рахунок її надмірності, тобто повторення повідомлення; її верифікації, тобто підтвердження правильності повідомлення; випрямлення зв'язків, тобто усунення посередників в потоках інформації; 3) збільшення обсягу інформації в каналах зворотного зв'язку; 4) підвищення швидкості інформаційних потоків.

Оптимізація використання демографічного ресурсу пов'язана з підвищенням народжуваності, середньої тривалості життя, числа розлучень, удосконаленням структури зайнятості, зниженням рівня безробіття. У цьому зв'язку в муніципальних утвореннях створюються Центри планування родини, які надають медико-консультативну допомогу нужденним. Проводиться комплекс заходів для оптимального використання соціально-екологічного ресурсу місцевого самоврядування, у тому числі поліпшення навколишнього природного, архітектурного, культурного, соціального та іншого середовищ.

Одним з провідних елементів цієї системи виступає служба соціально- гігієнічного моніторингу, в основу якого покладена унікальна програма вивчення навколишнього середовища з метою полкращення здоров'я населення. Технологія оптимального використання кадрового потенціалу включає процедури: підвищення рівня загальноосвітньої і спеціальної підготовки муніципальних службовців і кадрового ресурсу; пред'явлення високих вимог до роботи муніципальних службовців, насамперед до роботи управлінського персоналу; введення системи звітності про діяльності муніципальних служб безпосередньо перед населенням; систематичного обміну досвідом організації діяльності муніципальних служб як у масштабах регіону, так і в масштабах країни; формування кадрового ядра, який відрізняється високим рівнем професіоналізму, грамотним підбором і розміщенням кадрів, коли на ключових постах опиняються фахівці не тільки компетентні, але й ініціативні, наполегливі, спонукувані до активної діяльності високими почуттями громадянського обов'язку, місцевого патріотизму.

Що стосується оптимізації використання технологічного ресурсу місцевого самоврядування, то ця робота проводиться в наступних напрямках:

- технологізація окремих форм управлінської діяльності місцевого населення, наприклад розробка і введення певних процедур обрання органів самоврядування, організації їхньої діяльності, здійснення контролю по кінцевому соціальному результату;

- розробка і введення варіативних технологічних моделей управлінської діяльності з урахуванням місцевих особливостей, даного стану соціальної активності жителів, спрямованості та динаміки конкретних соціальних завдань;

- підвищення технологічної підготовки муніципальних службовців за допомогою організації вивчення передового досвіду й обміну цим досвідом, систематичного проведення науково-практичних семінарів і конференцій, проведення ситуаційних і організаційних ігор;

- періодична атестація діяльності муніципальних службовців за організаційно-технологічними критеріями;

- ретельний відбір кадрового складу муніципальних служб;

- забезпечення і координація діяльності суспільних і адміністративних органів місцевого керування з метою успішного вирішення соціальних проблем муніципальних утворень.

Питання для самоконтролю:

1. Опішить процес розвитку місцевого співтовариства.

2. Системна модель місцевого самоврядування, основні показники.

3. У чому полягає використання технологічного ресурсу місцевого самоврядування?

Список літератури

1. Капська А. Й. Технології соціально-педагогічної роботи з сім'ями: навчально- методичний посібник К. : Видавничий Дім «Слово», 2015. - 328 с.

2. Чернявська О.В. Технології соціальної роботи: Навчальний посібник для викладачів та студентів. – Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. – 149 с.

3. Плахова О.М. Сучасні технології соціальної роботи з групами ризику: Навчально-методичний посібник для студентів соціологічного факультету / О.М. Плахова. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. – 70 с.

4. Соціальна інноватика в управлінні: муніципал. фінанс. - Виробниц. групи: навч. посібник для вузів / В.М. Іванов, С.Б. Мельников (и др.); під заг. Ред. В.Н. Іванова, С.Б. Мельникова: Академія наук соціал. технологій і місц. самоуправл. - 4 видавництва., Перераб. і доп. - М.: Муніципальний світ, 2006.

5. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник.- К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 464 с.

6. Платонова Н.М. Инновации в социальной работе: Учебное пособие для студентов учреждений высш. проф. образования. - М.: Издательский центр «Академия», 2011. - 256 с.

Лекція 9.