Збудники харчових токсикоінфекцій. Приниципи санітарно-бактеріологічних досліджень харчових продуктів.

Харчові токсикоінфекції – це група гострих інфекційних захворювань, що виникають в результаті отруєння людини піщевими продуктами, що містять вироблені умовно патогенною флорою екзотоксини.

Збудником харчової інфекції можуть бути мікроорганізми різних родів: Klebsiella, Enterobacter, Citrobacter, Serratia, Enterococcus та ін Ці бактерії дуже поширені в природі, в переважній більшості вони входять до складу нормального біоценозу кишечнику людини.

Завданням мікробіологічного контролю є можливо швидке виявлення і виявлення шляхів проникнення мікроорганізмів-шкідників у виробництво, вогнищ і ступеня розмноження їх на окремих етапах технологічного процесу; запобігання розвитку сторонньої мікрофлори шляхом використання різних профілактичних заходів; активне знищення її шляхом дезінфекції з метою отримання високоякісної готової продукції. Мікробіологічний контроль повинен проводитися заводськими лабораторіями систематично. Він здійснюється на всіх етапах технологічного процесу, починаючи з сировини і закінчуючи готовим продуктом, на підставі державних стандартів (ГОСТ), технічних умов (ТУ), інструкцій, правил, методичних вказівок та іншої нормативної документації, розробленої для кожної галузі харчової промисловості. Для окремих харчових виробництв є свої схеми мікробіологічного контролю, в яких визначено об'єкти контролю, точки відбору проб, періодичність контролю, вказуються, який мікробіологічний показник необхідно визначити, наводяться норми допустимої загальної бактеріального обсіменіння.

150. Санітарно-бактеріологічне дослідження харчових продуктів на виявлення ботулотоксину.
Необхідно неухильно дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог щодо технології приготування консервованих продуктів. їх стерилізують в автоклавах при температурі 120 °С. Ознакою забруднення консервів анаеробними мікробами і токсиноутворення може бути їх здуття і неприємний запах. Банки з бомбажем бракують. Однак не завжди консерви здуваються і продукти міняють смакові властивості. Продукти харчування, які не підлягають термічній обробці (ковбаса, шинка, сало, солена й копчена риба), зберігають у холодильних камерах. Необхідно вести роз'яснювальну роботу серед населення,

Санітарно-бактеріологічне дослідження харчових продуктів на виявлення сальмонел - збудників гострих гастроентеритів.

Збудники цих токсикоінфекцій найбільше інтенсивно розмножуються при температурі 37 °С, стійкі до впливів факторів навколишнього середовища й довгостроково зберігають життєздатність у різних умовах. Деякі сальмонеллы зберігають життєздатність понад 100 дні при температурі -10 °С. Стійкі вони й до сольових розчинів: в-в- солонині зберігаються протягом 10 місяців. У їжі сальмонеллы гинуть лише при темпера туре 70-75 °С, тому велике значення в боротьбі із сальмонельозами має теплова обробка харчових продуктів

Санітарно-бактеріологічне дослідження харчових продуктів на виявлення патогенних стафілококів .

Стафилококковый токсикоз. Стафілококи, на противагу сальмонеллам, здатні виробляти в харчових продуктах энтеротоксин, що діє при пероральнім уведенні, що й витримує кип'ятіння протягом 1 ч. Тому стафилококковые отруєння можуть виникати після вживання продуктів, подвергшихся нетривалій термічній обробці й не утримуючих живих мікроорганізмів. Зокрема, раніше це відзначалося при вживанні рибних консервів вмасле.
При сприятливій температурі (28-37 °С) стафілококи розмножуються у всіляких продуктах - молочних, м'ясних, рибних, овочевих. Энтеротоксигенные стафілококи і їх токсини можуть виявлятися в картопляному торе, кашах, котлетах, у кип'яченім і пастеризованім молоці, у солодкій сирковій масі, у солоній брынч зе. Особливо гарним середовищем для токсинообразования є кремові кондитерські виробу . Дослідження проводяться бактеріологічний посів змивів з продуктів на живильне середовище та бактеріоскопія

Санітарна вірусологія, предмет, задачі, значення санітарної вірусології в діяльності лікаря-профілактика.

Вірусологія це медико біологічна наука, що вивчає віруси: їх будову, біохімію, систематику, генетику, а також їх значення в житті людини. Вірусологія санітарна, це розділ вірусології, що розробляє методи виявлення патогенних та умовно-патогенних вірусів у навколишньому середовищі, головним чином у воді, грунті, повітрі й харчових продуктах.

Лікар повинен знати природу та походження вірусів, їх основні властивості, сучасну класифікацію, їх репродукцію, питання патогенеза та противірусного імунітету, основні питання профілактики вірусних інфекцій методи лікування, принципи лаболаторної діагностики, серодіагностику, основні клінічні симптоми вірусних інфекцій, засоби специфічної і неспецифічної профілактики , хіміотерапії та хіміопрофілактики вірусних захворювань.

Роль води, грунту, повітря у передачі вірусних інфекцій. Віруси, які найчастіше знаходять в об’єктах зовнішнього середовища.

У даних середовищах віруси зберігаються залежно від виду вірусу, і притаманних йому сприятливиих умов. Можуть переносити повітрям, тобто повітряно-крапельним шляхом, або фекально-оральним через грунт. Найчастіше це віруси грипу, парагрипу, риновірус.

Методи виявлення в грунті патогенних мікроорганізмів. Дослідження грунту на присутність ентеровірусів.

Виживання в грунті ентеровірусів коливається в широких межах (15-90 діб). Воно залежить від виду грунту,його вологості,температури. Довго зберігається га овочах,вирощених на ділянках,зрошених стічними водами -» слід робити вірусологічне дослідження грунту,води. У воді ентеровіруси виявляються частіше влітку і восени.виживашгя у воді - 11-80 діб,залежить від температури,ступеня забрудненості,бактеріологічної мікрофлори,кількості внесеного вірусу.Повітря-несприятливе середовище для вірусі в.виживання адсорбуючись на пилшинках і вологих часточках.