Малярійні плазмодії, їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія.

Малярійний плазмодій – збудник малярії, який паразитує у людини в кров'яних тільцях (еритроцитах) і в клітинах печінки, викликаючи важке трансмісивне захворювання – малярію. Найбільш поширені три види малярійних плазмодіїв:

-збудник триденної малярії Plasmodium vivax (tertiana) з нападами лихоманки через 48 годин,

-збудник чотириденної малярії - Plasmodium malaria (quartana) з нападами через 72 годин

-збудник тропічної малярії Plasmodium falciparum (tropica) з нападами через 24 або 48 годин.

-В Африці зустрічається збудник триденної малярії Plasmodium ovale.

Патогенез: антропозоонозна інф.(резервуаром збудників є людина), а передається комарами(роду Анофелес) Збудники можуть передаватися через укус комара, від матері плоду та при переливанні інфікованої крові. Приступ малярії виникає як відповідь на вихід білкової речевин у кров, що зумовлено розпадом еритроцитів та мерозоїтів. Повторні приступи призводять до сенсибілізації організмі і до розвитку тяжкої клінічної картини малярії. Захворювання супроводжується типовою для кожної малярії гарячкою, патологічною картиною крові, збільшенням селезінки та розвитком анемії, а також різними ускладненнями (геморагічний синдром, нефропатія, меланоз вн. орг).

Діагностика: Охоплює мікроскопію товстої краплини і мазків крові, забарвлених за Романовського-Гімзою, і визначення виду збудника. Використовують серологічні методи – РНГА, РЗК, ІФА, РІФ, РІА. Для визначення епідеміологічного стану населення в ендемічних щодо малярії районах застосовують імунодіагностику (виявлення IgM IgG ). Комбіноване лікування із застосуванням хінгаміну (хлорохіну, резохіну, хіноциду)

Токсоплазми, морфологія, особливості культивування. Патогенез захворювання. Мікробіологічна діагностика. Специфічна терапія.

Toxoplasma gondii – облігатний внутрішньоклітинний паразит, належить до роду Toxoplasma, ряду Coccidia, класу Sporozoa, типу Protozoa. У фазі трофозоїта набуває півмісяцевої форми або частки апельсина, один кінець загострений, а другий заокруглений. Паразити щільно заповнюють уражену клітину. Трофозоїти проникають у цитоплазму мононуклеарно-фагоцитарних клітин і розмножуються нестатевим шляхом.

Важливого значення набуває алергізація організму. Уроджений і набутий токсоплазмози розрізняються патоморфологічно. При набутому токсоплазмозі виявляються зміни в лімфатичних вузлах – ретикулярна гіперплазія, утворення гранульом з ретикулярних, епітеліоїдних, плазматичних і еозинофільних клітин, іноді виникають осередки некрозу. Тяжкі генералізовані форми набутого токсоплазмозу характеризуються недокрів'ям, крововиливами в серозні оболонки, набряком легень, осередками некрозу в печінці і селезінці. Мають місце дифузна або гранулематозна проліферація ретикулярних клітин, лімфо-гістіоцитарні плазмоклітинніінфільтрати по периферії некротичних вогнищ. При уродженому токсоплазмозі виникає недорозвинення великих півкуль головного мозку, спайки в шлуночках мозку, явища гідроцефалії.

Серологічні методи - антитіла класу IgM - визначають методом непрямої імунофлуоресценції, кількість їх досягає максимуму через 4-8 тижнів. Антитіла класу IgG визначаються за допомогою теста Сейбіна-Фельдмана, непрямої гемаглютинації або реакції зв'язування комплементу. Паразитів можна виділити в гостру фазу хвороби шляхом зараження мишей, білих щурів, морських свинок, кроликів, голубів кров'ю, емульсією з кусочків тканин у мозок або очеревину, тварини гинуть на 7-10 добу. Реакцію непрямої гемаглютинації проводять з еритроцитами барана, на яких адсорбується токсоплазмовий антиген, і сироваткою хворого.

Реакцію зв'язування комплемента проводять за загальноприйнятою методикою. Антигеном служать токсоплазми, отримані з курячих або качачих ембріонів або перитонеальної рідини заражених мишей.

Мікроскопічно токсоплазми можна виявити в рідині або органах хворих людей і тварин. З центрифугату спинномозкової рідини готують мазки і забарвлюють за методом Романовського-Гімзи; досліджують харкотиння при пневмонії, пунктат кістковго мозку і біоптати лімфатичних вузлів.