Клебсієли, їх роль в патології людини. Характеристика клебсієл пневмонії, озени, риносклероми. Мікробіологічна діагноститка, профілактика.

Рід Klebsiella капсульні грамнегативні бактерії, здатних викликати різноманітні інфекційні захворювання і внутрішньолікарняні інфекції. Основними патогенними видами клебсієл є Klebsiella pneumoniae, K. оzaenae, K. rhinoscleromatis.
Клебсієли мають вигляд коротких, товстих паличок, розташованих поодинці, парами або короткими ланцюжками, оточеними спільною капсулою . Спор і джгутиків не утворюють. Усі види невибагливі до живильних середовищ, у МПБ створюють дифузне помутніння, на МПА ростуть у вигляді слизуватих, блискучих, куполоподібних колоній. Для ідентифікації видів використовують культуральні й біохімічні ознаки. Патогенність клебсієл зумовлена капсулою й ендотоксином. Крім того, окремі штами виділяють ентеротоксин.
Клебсієли досить широко розповсюджені в природі. Вони входять до складу кишкових мікробіоценозів людей. Можуть довго зберігатись у воді, грунті, харчових продуктах, на предметах вжитку. При кип’ятінні гинуть швидко, чутливі до дезинфікуючих розчинів.
Клебсієли викликають захворювання дихальних шляхів (пневмонію, озену, риносклерому), але можуть уражати сечостатеві органи, слизові оболонки очей, суглоби, мозкові оболонки. У ряді випадків спричиняють гострі кишечні інфекції в дітей і дорослих, різноманітні ускладнення після пологів і навіть сепсис.
Лабораторна діагностика клебсієльозів грунтується на мікроскопії мазків з мокротиння при пневмонії, слизу з носа при озені й уражених ділянок при риносклеромі; виділенні чистих культур, диференціації їх від інших ентеробактерій. Для серологічної діагностики використовують РЗК з О-антигеном клебсієл.
Специфічна профілактика не розроблена. Лікування проводиться ампіциліном, тетрацикліном, левоміцетином і антибіотиками з групи аміноглікозидів.

Бордетели, їх властивості. Збудник коклюшу, морфологічні, культуральні, антигенні властивості. Мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика коклюшу.

Збудник коклюшу - невеликі грамнегативні овоїдної форми палички. Спор не утворюють, капсули є тільки у B. pertussis, а джгутики - лише у B. bronchiseptica. Слабо забарвлюються аніліновими бавниками, трохи інтенсивніше на полюсах. Бордетели - суворі аероби, вибагливі до умов вирощування. Культивують їх на середовищі Борде-Жангу (картопляно-гліцериновий агар із кров’ю) або на казеїно-вугільному агарі (КВА). Колонії всіх видів гладенькі, блискучі, прозорі, опуклі, нагадують крапельки ртуті. Виростають через 48-72 год. На кров’яному агарі колонії оточені зонами гемолізу.
Біологічні властивості бордетел дуже слабкі. Вони не розкладають білки і вуглеводи, не відновлюють нітрати, але виділяють каталазу.
Антигенна структура. Бордетели мають загальний термостабільний О-антиген, гемаглютинін, протективний антиген. Серед 14 виявлених компонентів специфічні антигени позначають арабськими цифрами: 1 властивий для B. pertussis, 12 - B. bronchoiseptica, 14 - B. parapertussis.
Токсиноутворення. Збудник коклюшу виділяє термолабільний білковий токсин, який діє на нервові рецептори дихальних шляхів, що викликає спазматичний кашель. Він також збуджує дихальний центр, спричиняє спазм м’язів дрібних бронхів.
Механізм передачі - повітряно-краплинний. Інкубаційний період триває 5-9 днів. Перебіг хвороби поділяють на три періоди: катаральний (2 тижні), спазматичний або конвульсивний (4-6 тижнів) і завершення (2-3 тижні).
Хвороба починається запаленням верхніх дихальних шляхів, незначним підвищенням температури. Потім з’являються кашель, нежить, чхання. Пізніше окремі покашлювання переходять у приступи кашлю, які набувають тривалого характеру. Після серії кашльових поштовхів настає форсований свистящий вдих. Це може повторюватися багато разів. Захворювання супроводжується такими ускладненнями, як ларингіт, бронхіт, пневмонія.
Імунітет. Після перенесення хвороби виникає стійкий і тривалий імунітет. Він носить гуморальний характер і зумовлений утворенням антитоксинів, аглютинінів, преципітинів, комплементзв’язуючих антитіл. Повторні випадки хвороби не виникають.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є мокротиння або слиз із носоглотки, взятий спеціальним (зігнутим) тампоном. Можна зробити посів за методом “кашльових пластинок”: під час кашлю чашку Петрі з живильним середовищем тримають на відстані 10-15 см перед ротом. Збудник коклюшу можна виділити протягом перших двох тижнів хвороби. Культури виростають через 2-5 днів. Колонії на середовищі Борде-Жангу нагадують краплини ртуті. Види виділених культур визначають за морфологічними, культуральними, ферментативними й антигенними властивостями.
Із 10-12 дня захворювання проводять серологічну діагностику, використовують реакції аглютинації, зв’язування комплементу і непрямої гемаглютинації.
Для специфічної профілактики застосовують адсорбовану коклюшно-дифтерійно-правцеву (АКДП) вакцину. Перше щеплення роблять у віці 3 місяців, ревакцинацію - через 1,5-2 роки. Лікування проводять протикоклюшним імуноглобуліном і антибіотиками, з яких найбільш ефективними є левоміцитин, еритроміцин, ампіцилін і тетрациклін, але вони діють лише в катаральному і в перші дні спазматичного періоду хвороби.

Бацили сибірки, біологічні властивості. Патогенез, мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика сибірки. Роль вітчизняних вчених в одержанні препаратів для специфічної профілактики сибірки.

Збудник сибірки — Bacillus anthracis — належить до роду Bacillus родини Bacillaceae. B. anthracis (anthrax - вуглина) - велика грампозитивна нерухома паличка 3-10 мкм завдовжки і 1-1,5 мкм завширшки. В організмі тварин і людини утворює капсулу, яка оточує одиноку клітину або весь ланцюжок. Капсули можуть утворюватися і при культивуванні на живильних середовищах із нативним білком. У мазках із культур на рідкому середовищі сибіркові бацили виглядають довгими ланцюжками, кінці клітин обрубані або злегка втягнуті, що надає ланцюгу форму бамбукової тростини з характерними колінчастими зчленуваннями.

За типом дихання збудник сибірки є аеробом і факультативним анаеробом. До живильних середовищ невибагливий. На бульйоні дає ріст на дні пробірки у вигляді жмутика вати, залишаючи середовище прозорим. При посіві уколом у стовпчик желатини ріст нагадує ялинку, перекинуту вниз верхівкою. При посіві на МПА вірулентних штамів виростають R-форми колоній із нерівними хвилястими краями, які нагадують голову медузи або лев’ячу гриву. Збудник сибірки ферментує до кислоти глюкозу, сахарозу й інші вуглеводи, розріджує сироватку й желатин, пептонізує молоко, утворює аміак і сірководень

Сибіркові бацили мають білковий антиген, який міститься в капсулі, і полісахаридний антиген, розташований в клітинній стінці. B. anthracis при культивуванні на рідкому середовищі продукує справжній екзотоксин, який складається принаймні з трьох компонентів: набряковий токсин викликає некроз і набряк шкіри у гвінейських свинок; летальний токсин. Людина заражається при безпосередньому контакті з хворими тваринами через предмети і вироби із зараженої сировини або через м’ясо хворих тварин. При шкірній формі уражаються відкриті ділянки: щоки, лоб, шия, кисті, передпліччя. На місці проникнення збудника виникає карбункул із щільним чорним струпом (нагадує вуглинку), навколо якого виникають вторинні пухирчики з великою кількістю сибіркових бацил.
Легенева форма має перебіг тяжкої бронхопневмонії. Кишкова форма супроводжується блюванням, кровавим проносом і тяжкою інтоксикацією організму. Обидві генералізовані форми, як правило, закінчуються смертю.

Імунітет.У перехворілих на сибірку виникає стійкий, напружений імунітет. Він зумовлений антитілами проти протективного антигена й опсонінами, які сприяють знешкодженню сибіркових бацил фагоцитами.

Якщо при мікроскопії мазків, забарвлених за Грамом і Романовським-Гімзою, виявляють характерні капсульні бактерії, ставлять попередній діагноз сибірки. Надійніші результати мікроскопії отримують при обробці мазків капсульною люмінесцентною протисибірковою сироваткою. Чисту культуру виділяють при посівах на рідке й щільне середовище (МПБ, МПА). Додатково рекомендують посів на МПА з пеніциліном для виявлення тесту “перлинного намиста”. З метою ранньої та ретроспективної діагностики використовують також алергічну пробу з алергеном-антраксином.

Специфічну профілактику проводять живою вакциною СТІ, яку застосовують одноразово нашкірно. Лікування проводять специфічним протисибірковим імуноглобуліном дозою 20-80 мл внутрішньом’язово після попередньої десенсибілізації за методом Безредки. Застосовують також пеніцилін, оксацилін, тетрациклін та інші антибіотики.

Загальна порівняльна характеристика анаеробних бактерій, їх значення в патології людини. Особливості мікробіологічної діагностики захворювань, спричинених анаеробами. Бактероїди, біологічні властивості, значення в патології людини.

До першої групи патогенних анаеробних мікроорганізмів належать збудники правця, ботулізму, анаеробної газової інфекції, псевдомембранозного коліту та ін. Це великі грампозитивні паличкоподібні бацили, що утворюють термінальні або субтермінальні спори і виділяють сильні екзотоксини. Всі вони входять до роду Clostridium родини Bacillaceae. Захворювання, які вони викликають називають тепер загальною назвою клостридіози. Другу групу строгих анаеробів складають безспорові бактерії родів Bacteroides, Fusobacterium, Propionibacterium, Veilonella, Peptococcus і Peptostreptococcus.Вони здатні викликати у людини гнійно-запальні і некротичні процеси різноманітної локалізації.

Мають вигляд прямих або трохи зігнутих грамнегативних паличок, без сопор і капсул, розташованих поодинці, парами
або короткими ланцюжками з 3-4 клітини. Добре росте в присутності жовчі.На кровяному або сироватковому агарі утворює трохи вгнуті колонії, на цукровому бульйоні дає помутніння і осад; більшість штамів не мають гемолітичної дії.

Основний метод діагностики - бактеріологічний. Після первинної мікроскопії матеріалу його сіють на середовища ( кровяний, сироватковий, тіогліколевий агар), культивують у строгих анаеробних умовах. Виділені чисті культури ідентифікують за морфологічними, культуральними і біохімічними властивостями. Ключовими ознаками виду є утворення пігменту, відсутність росту на жовчних середовищах, чутливість до колістину, стійкість до ванкоміцину і канаміцину .

Клостридії правця, біологічні властивості, токсиноутворення. Патогенез правця у людини. Мікробіологічна діагностика, специфічна профілактика і терапія, їх теоретичне обгрунтування і оцінка.

Clostridium tetani — пряма рухлива паличка завдовжки 2,4—5 мкм. Має включення у вигляді зерен, розташованих на кінцях і центрально; перитрих, утворює стійкі спори кулястої форми, які розташовані на кінці і надають мікроорганізму вигляду барабанної палички. Не утворює капсули, грампозитивн, строгі анаероби. На цукровому або кров'яному агарі ростуть у вигляді ніжних нальотів з компактним центром і ниткоподібними відростками по периферії; іноді навколо колоній утворюється зона гемолізу. Збудник правця спричиняє почорніння мозкового середовища і вісмутсульфітагару. При висіванні уколом у стовпчик агару - ріст у вигляді ялинки або пензлика з появою ніжних колоній.
Середовище Кітта—Тароц-ці внаслідок розщеплення білків мутніє з утворенням газу і своєрідного запаху при культивуванні.
Токсиноутворення. Збудник правця виробляє надзвичайно сильний екзотоксин, який складається із двох фракцій: тетаноспазміну, що уражує клітини нервової тканини і спричиняє спазматичне скорочення м'язів, і тетанолізину, який розчиняє еритроцити.

джерелом збудника є тварини і люди які виділяють збудник у грунт. Попадаючи в організм,збудник перетворюється у вегетативну форму і виділяє токсин який надходить в кров. Захворювання починається із судорожних скорочень м'язів у місці проникнення збудника, потім настає тонічне скорочення жувальних (тризм), мімічних (risus sardonicus) і потиличних м'язів; далі у процес втягуються м'язи шиї, спини (opistotonus) і кінцівок. Імунітет антитоксичний, слабкий.

Від хворих на дослідження беруть гній, рановий вміст, ескудат, шматочки некротизованих тканин, тампони з рани, інородні тіла; від померлих - кров, рановий вміст, старі рубці, селезінку . Виготовляють декілька мазків та препаратів-відбитків, забарвлюють за Грамом, Ожешко (для виявлення спор) і мікроскопують під імерсійною системою

Отриманий в лабораторії матеріал розтирають у стерильних ступках із піском, добавляючи середовище для контролю стерильності до отримання 10 % суспензії. Рідку фазу матеріалу розділяють на дві рівні частини, одну з яких прогрівають Це приводить до загибелі вегетативних клітин бактерій. Далі грітий і негрітий матеріал досліджують паралельно.
Для накопичення анаеробних клостридій обидві порції висівають у дві пробірки з середовищем Кітта-Тароцці (або тіогліколевим бульйоном). Одночасно для отримання ізольованих колоній роблять посів на чашку з кровяним агаром. Виділену чисту культуру ідентифікують за морфологічними, культуральними ознаками і обов'язково шляхом визначення токсигенності. Використовують таком реакцію гемаглютинації, люмінісцентно-серологічний метод.

Антитоксичну протиправцеву сироватку (50 000— 100 000 МО) вводять внутрішньом'язово. Більш ефективне застосування гаммаглобуліну крові людей, імунізованих проти правця. Застосовують також антибіотики (пеніцилін, цефалоспорини).

Профілактика полягає в запобіганні травмам на виробництві і в побуті. Активну імунізацію роблять правцевим анатоксином; для специфічної профілактики правця у дітей використовують коклюшно-дифтерійно-правцеву вакцину, асоційований дифтерійно-правцевий анатоксин, хімічну сорбовану тифозно-паратифозно-правцеву вакцину. Щеплення роблять усім дітям з 3 місяців життя.

Клостридії ботулізму. Морфологічні і культуральні особливості, антигенна структура, токсиноутворення, класифікація. Патогенез, мікробіологічна діагностика, терапія і профілактика ботулізму.

C. botulinum -грам+ паличка з окркгленими кінцями і перитрихіально розташованими джутиками. Утворює овальні субтермінальні спори, вигляд тенісної ракетки. Строгі анаероби, невибагливі до живильних середовищ. На Кітта-Тароцці утворюють каламуть і осад, мають гострий запах згірклого мяса. На цукрово-кровяному агарі - неправильної форми колонії з фестончастими краями і зоною гемолізу. Ферментують глюкозу, фруктозу, мальтозу до кислоти і газу, мають лецитиназу. Збудник має 7 серологічних варіантів, з яких найбільше значення мають А, В, С, Е. Вирбляють екзотоксин, в анаеробних умовах, стійкий до ферментів шлункого тракту У складі токсину виділено такі фракції: нейротоксин, гемотоксин, лейкоцидин.

Збудник ботулізму виділяється в грунт травоїдними тваринами і рибами. Захворювання людини виникає після вживння консервів, овочів, риби,мяса. З ШКТ токсин всмоктується і поражає ЦНС. Хвовроба починається з нудоти,блювання і прносу, схості в роті, болючості при ковтанні. Порушення зору: туман або сітка перед очима. порушення мови- дисфонія, затруднене ковтання ( дисфагія), Хворий гине в результаті паралічу серця та зупинки дихання. імунітету немає.

Діагностика. Беруть кров, промивні води шлунка, блювтиння, кал, сечу, залишки підозрілого продукту. Ботулотоксин визначають за допомогоюбіологічної проби на білих мишах: одній групі вводять фільтрат матеріалу, а другій матеріал разом з полівалентною протиболуліновою сироваткоюю. для виділення збудника досліджуваний матеріал засівають у пробірки з середовищем Кітта-Тароцці, їх прогрівають для знищення сторонньої мікрофлори. Виділену чисту куьтуру ідентифікують, і визначають наявність токсину.

Для профілактики важливе значення має контрль виробництва консервів. для профілактики вводять 1-2 тис МО полівалентноі протиботулістичної сироватки, типів А В С Е. При підозрі на ботулізм промивають шлунок, вводять 10 тис полівалентної сироватки типів А С Е, і В - методом безредки 5 тис МО.

Збудники анаеробної інфекції ран, властивості, класифікація. Патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Методи специфічної профілактики і терапії анаеробної інфекції ран.

До збудників анаеробної інфекції належать С. perfringens, С. novyi, C. septicum, С. histolyticum, С. difficile. С. perfringens - товста поліморфна паличка, нерухома з заокругленими кінцями, в організмі утворює капсулу, в середовищі - спору. Грам+, забарвлюється всіма аніліновими барвниками. С. novyi - найбільша. septicum- поліморфні палички, які в культурах утворюють ниткоподібні форми.

Вирощують на середовищах Кітта -Тароцці та цукрово-кровяному агарі, на рідкому утворюють каламуть і випаданням осаду. Характерно згортання лакмусового молока ( експер-діагностика). На цукрово-кровяному агарі перфрінгерс - гладенькі сіруваті колонії з піднятим , нові - шорсткі колонії з зонодю гемолізу,септікус -суцільний наліт у вигляді сплетених ниток. Ферментативні властивості використовують для ідентифікації.

Продукують складні ендотоксини, які включають фракції: гемолізин, некротоксин, нейротоксин, ентеротоксин. ферменти агресії: лецитиназу, протеїназу, колагеназу, гіалуронідазу, фібриназу, нейрамінідазу. Серовари - А, В , С , Д, Ф.

знаходяться у кишках людини, з випорожненнями потрапляють у зовнішнє середовище, інколи через рани і інструменти хірурга. Збудник ботузілму потрапляє перш за все на ранов поверхню і викликає омертвіння з розпадом тканин і утворенням газів та явищами тяжкої загальної інтоксикації. В рані може розножуватися кілька видів токсинів. Сумпроводжується явищами інтоксткації. Залишається нестійкий і недовготривалий імунітет.