Структура діалогу на основі екранних форм

Структура діалогу на основі екранних форм – це діалог, коли одночасно обробляється ціла множина відповідей.

В основі такої форми діалогу лежить отримання інформації шляхом заповнення стандартної форми.

Такі форми широко використовуються при резервуванні квитків, складанні анкет, при замовленні товарів і т.д. На практиці стандартні форми використовуються в основному там, де облік довільної інформації (так звана транзакція) вимагає вводу стандартного набору даних. В цьому випадку перед користувачем ставиться одразу декілька питань. І ця множина питань досить постійна в тому розумінні, що відповідь на попереднє питання не впливає на те, яке питання буде задане наступне. При цьому виникають можливості:

а) користувач може відредагувати деяку відповідь перед вводом;

б) може пропускати відповіді тимчасово і повернутись до відповіді на попереднє питання;

в) на завершення дати команду про кінець вводу або на перехід до обробки.

Як правило, треба заповнювати всю форму і перевірити її одразу повністю. Потім – помітити помилки і виправити їх. Якщо є помилка, діалог не повинен виводити всю форму наново – тобто пусту – а виводиться заповнена з помилками форма. Тобто нова чиста форма виводиться тільки в такому випадку, коли помилок дуже багато.

Як і в структурі типу Q&A та Меню, окрема відповідь може вибиратись із списку можливих варіантів або вже вводиться у вигляді можливих значень.

Критерії розробки діалогу на основі екранних форм і реалізація

Стандартні форми є природнім способом вводу вмісту транзакцій, оскільки транзакція вміщує стандартний набір значень даних, тобто цю структуру зручно застосовувати там, де джерелом даних є існуючі канцелярські форми.

Важливо, щоб форма, яка відображається на екрані, була потрібна на ту форму на папері, яка є джерелом інформації. Повне співпадіння не обов’якове, але елементи даних повинні розташовуватись в тому ж відносному порядку і мати такий же формат, як у вихідному документі, тобто повинні зберегтися.

Оскільки користувачу треба просто внести у форму інформацію весь екран практично можна заповнити питаннями у вигляді коротких заголовків.

Іноді документ вміщує поля, які не требу вводити і тоді вони формуються стандартно.

Реалізація діалогу на основі екранних форм

Структура типу екранної форми будується в 3 етапи:

1) форма відображається повністю;

2) питання повторюються доти, доки не завершиться заповнення форми;

3) заповнення форми завершується вводом ознаки завершення або відповідями на всі питання.

Форму можна визначити як набір розділюючих полів. На відміну від меню цей набір не можливо однозначно розділити на допоміжні структури, які будуть входити в довільну форму.

Користувач може вводити відповіді на питання в довільному порядку. Ввід відповіді на питання можна завершити двома способами:

1) при явному завершенні треба ввести для кожного поля символ завершення;

2) при автоматичному завершенні перехід до наступного питання виникає відразу ж як тільки заповнене поле для вводу відповіді.

Треба уникати в одній екранній формі сумісного використання двох способів одночасно, крім того користувач повинен мати можливість міняти довільну із відповідей, а не тільки ту, в якій була зроблена помилка.

Висновки

Ця структура працює скоріше, ніж структура Q&A. Вона може маніпулювати більш широкими діапазоном вхідних даних, ніж меню і її можуть використовувати користувачі довільної кваліфікації. Оскільки ця структура має послідовну, а не деревоподібну організацію, вона в меншій степені підходить для реалізації вибору варіантів.

ЇЇ можна використовувати в так званих запитах за зразком. Багатоваріантне меню – це також один із типів заповнення форми. Користувачу надається список варіантів, в якому він вказує – ТАК або НІ.

Іноді використовуються форми, в яких питання мають встановлені по-замовчуванню відповіді і відпадає необхідність вводити відповіді на кожне питання.

Структура діалогу на основі командної мови.

Ця структура дуже поширена завдяки ОС, орієнтована на професіоналів. Аналогом цього діалогу є взаємодія командира і підлеглого. Команда ока віддається і включає в себе: пост задачі, пояснення і дані необхідні для розв'язку. Підлеглий відповідає тоді, коли його просять.

Приклад 1. Очистити 1 апельсин

Система побудована на такому діалозі і нічого не виводить окрім постійної підказки про готовність системи до роботи.

Кожну команду вводять з нового рядка і завершують клавішею Enter. Команда не аналізується системою і вся відповідальність за її правильність лягає на користувача. Якщо виконання команди неможливе, структура діалогу на базі мови команд відмовляється від її виконання без повідомлення про помилку.

Критерії розробки і реалізація

Критерії розробки

Подібно структурі типу меню структура на базі мови команд зручна для вводу керуючого повідомлення, але вона забезпечує більш широкі можливості вибору в довільній точці діалогу і унеможливлює ієрархічну організацію завдань. Тому ця структура зручна для організації діалогу в ОС і інших системах професійного спрямування, в яких фонові завдання утворюють плоску структуру рівноправності самостійних завдань. Як правило такі структури діалогу не забезпечують підгрупу користувачів і орієнтована на професійність. Оскільки така структура вимагає запам’ятовування великої кількості інформації імена команд треба вибирати так, щоб вони мали семантичне навантаження і легко запам’ятовувалися.

Треба уникати надмірної функціональності. Тобто створювати власний командний рядок для кожної функції. Не треба створювати великої кількості команд з функціонуванням, які перекриваються. Це призводить до появи великої кількості ключових слів для позначення команд і синтаксичних правил, більшість з яких застосовується не часто, але ускладнює вивчення системи.

Діалог повинен керувати даними. В структурах на основі мови команд це досягається за допомогою складних командних рядків. Ключове слово для позначення команди, тобто «Що робити?» іде перед стиском параметрів, тобто вхідними даними.

Параметри можуть бути позиційні і ключовими:

– позиційні параметри зменшують об’єм інформації, який треба вводити. Але вони і дані повинні розташовуватися в певному порядку;

– ключові параметри не вимагають порядку, але потрібні засоби для їх розпізнавання.

Багато командних мов підтримують макроси, які розкривають функціональну можливість діалогу без збільшення кількості команд.

Реалізація

Існує необхідність між вводом команди і вводом даних в готову форму.

Введення команди можна розглядати як введення рядка відповідей на ряд поставлених запитань.

Процес вводу для комп’ютерних мов аналогічний із синтаксичним аналізом оперативної програми,які виконуються інтерпретатором. Хоча основний синтаксис КР визначає досить однозначно допускаються різні варіанти задання команди. Створення програмного забезпечення для такої структури надто складна.

Для простоти порівняння окремої відповіді із стиском даних діалог процес повинен:

1) Розділ КР на окремі частини (лексеми);

2) Виконати значно більшу кількість порівнянь для визначення, яку операцію треба виконати і які дані передати як параметри.

Висновки

Структура діалогу на основі мовних команд за своїми можливостями є найбільш швидким і гнучким за всі інші структури діалогу. Більшість діалогів на базі прикладної мови реалізуються за допомогою мов команд з дуже великим набором ключових слів. Використання такої форми діалогу створює у користувача відчуття, що він керує системою, і навпаки. Але вона не забезпечує користувачу повноцінної підтримки. Тому, щоб використати всі можливості, треба мати відповідну кваліфікацію.

Змішана структура діалогу

З попереднього розгляду можна зробити висновок, що 4 основні структури діалогу відрізняється в незначному степені і в дійсності є просто різновидом структури Q&A (питання –відповідь):

1) Структура типу меню – це така Q&A, коли довідкова інформація 1-го рівня, тобто саме меню автоматично відображає на запит можливість варіантів відповідей.

2) Структура типу екранних форм- відображає відразу весь комплекс питань, власне форму, а потім по черзі запит відповідей.

3) Структура на основі мови команд. Є структури типу Q&A, особливо коли у команді є позиційні параметри. В рамках цієї структури корисно широко застосовувати метод випередження вводу, тобто у відповідь на 1 стан питання команди підказки структура одразу відповідає на серію неявних питань.

Ці 3 структури можна розглядати як:

1) Меню – це випереджена довідка. Підходить там де діапазон можливих відповідей досить малий і вони можуть явно відображати користувачу необхідно бачити можливі відповіді. Користувач немає досвіду і користується методом вводу вказівки потрібного об’єкту з обмеженням множини.

2) Екранна форма – це випередження питання .Вона зручна там, де можна завчасно визначити стандартну послідовність даних, які вводяться. Наприклад при обробці таблиці цю форму використовують при вводі табличних даних.

3) Мова команд – це випередження відповідей .Підходить там, де кількість значень для вводу досить мала і їх можна запам’ятати обмеженою кількістю відповідей достатньою для того, щоб ідентифікувати як потрібну фразу так і дані. Використовує підготовлений користувач там, де задача обробки немає ієрархічної структури і не вимагає багато даних на вводі.