Засоби перевірки вхідних даних

Всі дані, які вводяться незалежно від формату є результатом явного або неявного вибору з набору можливих відповідей. В деяких випадках, особливо для вхідних керуючих повідомлень, набір можливих варіантів занадто великий, щоб його явно вказувати. В таких випадках перевірка вхідних даних зводиться до порівняння повідомлення, яке введене користувачем з можливими іменами. Список можливих значень можна представити у вигляді масиву змінних і вхідний рядок порівнювати з рядками цього масиву.

Вхідні керуючі повідомлення звичайно породжує розгалуження в процесі діалогу. І тоді діапазон значень може бути занадто великим, щоб його можна було представити у явному вигляді, особливо для вхідних повідомлень, які вказують конкретні значення.

Тому замість переліку раціонально задати формат повідомлення. Тоді перевірка зводиться до порівняння формату вхідного повідомлення із заданою специфікацією формату повідомлення.

Відмітимо:

1) Досить важко розробити універсальну процедуру порівняння вхідного рядка з довільним шаблоном.

2) Така перевірка не гарантує від помилки вводу даних, а тільки забезпечує правильну форму запиту.

Види структур діалогу та їх оцінка

Основою для класифікації інтерфейсів "людина-комп'ютер" є структура діалогу. Вона визначає ступінь взаємодії між системою і користувачем. Вона також задає основні форми керування цією взаємодією.

Основні структури типів діалогу (4):

1) Питання-відповідь.

2) Меню.

3) Екранні форми.

4) На базі команд.

Кожен з цих типів діалогу грунтується на аналогії з певним типом взаємодії між людьми. Прийнятність тої або іншої структури діалогу можна оцінити шляхом аналізу того, яка структура діалогу "людина-людина" використовується в аналогічній ситуації.