Реалізація діалогу типу Меню

Реалізація структури типу Меню виконується в 2 етапи:

– меню відображається на екрані;

– запит на ввід повторюється доти, доки не буде зроблено правильний вибір.

Відображення Меню – це просто вивід на екран текстового повідомлення. Текстове повідомлення у вигляді меню складається з множини полів і в цій множині полів розташовуються об’єкти, правильність вводу який треба контролювати. Різні формати відображення виглядають по-різному, хоча насправді вони визначаються просто різним значенням немов в загальній структурі даних.

Кожне меню включає в себе:

а) необов’язковий заголовок меню, який має вміст, область виводу даних на екран і множину атрибутів, яка задає форму відображення;

б) необов’язковий заключний текст;

в) основний текст меню, який складається із списку об’єктів вибору, кожен об’єкт означає певний пункт меню, може бути також додатковий текст, який описує властивості кожного пункту.

Меню у вигляді блоку даних (на рисунку) може вміщувати заголовок та заключний текст.

Меню у вигляді піктограм (тип 3) – поле заголовку пусте. Об’єкти вибору можуть розміщуватись в довільному місці на екрані і користувач може переміщувати їх куди завгодно. Оскільки це може призвести до випадкового розташування об’єктів на екрані, поля піктограм між собою не зв’язані.

Вибір із меню типу блоку даних виконується набором ідентифікаторів на клавіатурі або шляхом перегляду списку.

В меню у вигляді рядка (тип 2) об’єкти вибираються шляхом перегляду списку, а у меню із виглядом піктограм об’єкти вибираються шляхом прямої вказівки об’єкту вибору на екрані.

Висновки. Між структурами Q&A та Меню є багато спільного. Меню більше ефективне у випадку виводу підказок в автоматичному режимі. Меню є природнім середовищем вибору об’єктів, який виконується шляхом вказівки, тобто це інтерфейс користувача, орієнтований на роботу з мишею. Меню – це зручна структура для непрофесіонала, а для професіонала може бути дуже нав’язливою (забагато інформації).

Традиційна структура меню не досить гнучка і не в повній мірі узгоджується з такими методами діалогу як випереджуючий ввід, за допомогою якого можна прискорити темп роботи підготовленого користувача, оскільки для користувачів, яким потрібна одна і та ж інформація, тобто використовується один і то ж шлях, постійний вибір буде повільним.