Додаткові гарантії прав на охорону праці працівників, які працюють у важких і шкідливих умовах праці

Основним напрямом державної політики у сфері охорони пра­ці є зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на орга­нізм та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці¹. Досягнення цих завдань можливе шляхом комплексного розв'язання питань охорони праці, запро­вадження у виробництво досягнень науки і техніки щодо ство­рення безпечних і нешкідливих умов праці, механізації вироб­ничих процесів і заміни ручної праці. Водночас рівень розвитку техніки не дозволяє у повній мірі усунути негативний вплив важких та шкідливих умов праці. Тому з метою попередження виробничого травматизму, професійних захворювань, знешко­дження шкідливого впливу виробничого середовища на життя, здоров'я і працездатність особи працівникам, що виконують ро­боту у шкідливих і важких умовах праці, надаються додаткові гарантії.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються спеціальним одягом, спеціальним взуттям, змиваючими, знешкоджуючими та інши­ми засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактич­ним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продук­тами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення трива­лості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством по­рядку.

¹ Указ Президента України «Про Основні напрями розвитку трудово­го потенціалу в Україні на період до 2010 року» від 3 серпня 1999 р. № 958/99.

405

Засоби індивідуального захисту надаються працівникам, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах. Обов'язок із забезпечення ними праців­ників покладено на роботодавця. Працівник не несе жодних матеріальних витрат на їх придбання. Забезпечуючи працівни­ків спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засо­бами індивідуального захисту, слід враховувати вимоги законо­давства:

по-перше, засоби індивідуального захисту повинні відповіда­ти встановленим нормативам і стандартам, що реально дозволяє запобігти виникненню виробничого травматизму і професійного захворювання. Тому забороняється допускати до роботи праців­ників не лише без встановлених засобів індивідуального захис­ту, але й у несправних, не відремонтованих чи забруднених засо­бах;

по-друге, засоби індивідуального захисту повинні надаватися у строки, встановлені нормативами. Мова йде як про первинне забезпечення працівника цими засобами, так і періодичне, в то­му числі і у випадках їх дострокового зношення не з вини пра­цівника. Недотримання цих вимог є порушенням законодавства по створенню нешкідливих і безпечних умов праці. Відповідно працівник, який був вимушений придбати засоби індивідуально­го захисту за власні кошти через порушення строків їх видачі, має право на компенсацію понесених витрат.

Гарантійні норми забезпечення працівників засобами індивіду­ального захисту передбачені ст. 136 КЗпП України і ст. 10 Закону України «Про охорону праці», що були конкретизовані у «По­ложенні про порядок забезпечення працівників спеціальним одя­гом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженому наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170^і. Засо­би індивідуального захисту видаються працівникам тих професій та посад, що передбачені типовими галузевими нормами безплат­ної видачі таких. В Україні затверджено ряд типових положень, що регулюють порядок видачі спеціального одягу, спеціального

¹ Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. — № 11—12.

406

взуття та інших засобів індивідуального захисту залежно від га­лузевої підпорядкованості підприємства, установи, організації. Наприклад, такі норми прийняті для працівників м'ясної і моло­чної промисловості¹, працівників елеваторної, борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості², працівників сільсь­кого та водного господарства³, працівників харчової промисло­вості⁴, працівників зв'язку⁵, робітників підприємств нафтової, газової, нафтопереробної і нафтогірничої промисловості⁶.

Зазначені нормативні акти встановлюють обов'язковий міні­мум забезпечення працівників засобами індивідуального захис­ту. З врахуванням специфіки виробництва, вимог технологічних процесів і нормативних актів з охорони праці, за узгодженням з представниками профспілкових органів і рішенням працівників

¹ «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального
взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам м'яс­
ної і молочної промисловості», затверджені наказом Держнаглядохо-
ронпраці від 10 червня 1998 р. № 116.

² «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального
взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам елеватор­
ної, борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості», затвер­
джені наказом Держнаглядохоронпраці від 10 червня 1998 р. № 118.

³ «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального
взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільсь­
кого та водного господарства», затверджені наказом Держнаглядохо­
ронпраці від 10 червня 1998 р. № 117.

⁴ «Типові галузеві норми безплатної видачі працівникам спеціального
одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту
в харчовій промисловості (олійно-жирове, спиртове, лікеро-горілча­
не, пиво-безалкогольне, кондитерське, тютюнове та тютюново-фер­
ментаційне, парфумерно-косметичне та ефіроолійне виробництво)»,
затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 10 червня 1998 р.
№ 115.

⁵ «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального
взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам зв'яз­
ку», затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 8 липня
1998 р. № 139.

⁶ «Тимчасові типові галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спец-
взуття та інших засобів індивідуального захисту для деяких профе­
сій робітників підприємств нафтової, газової, нафтопереробної і наф­
тохімічної промисловості», затверджені наказом Держнаглядохорон­
праці від 25 вересня 1998 р. № 193.

407

підприємства засоби індивідуального захисту можуть видавати­ся понад передбачені норми. Питання забезпечення цими засоба­ми працівників конкретного підприємства, установи, організації регулюються локальними нормативно-правовими актами і ко­лективними договорами. На основі типових галузевих норматив­них актів на підприємстві приймається перелік робіт і професій, що дають право на безплатне одержання спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

Ця гарантія забезпечує захист здоров'я працівників, які ви­конують роботу у несприятливих умовах виробничого середови­ща, що негативно впливають на працездатність працівників. То­му видача замість спеціального одягу та спеціального взуття ма­теріалів для їх виготовлення або виплата грошових сум для їх придбання забороняється.

Чинне законодавство передбачає окремі випадки, коли допус­кається грошова компенсація засобів індивідуального захисту, а саме:

у разі неналежного виконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасного забезпечення засобами індивідуального захисту і придбання їх працівником за власні кошти. Потрібно зауважи­ти, що така компенсація надається лише тому працівникові, який мав право на забезпечення засобами індивідуального захис­ту і представив документ, який засвідчує їх купівлю та вартість. При відсутності необхідних документів компенсація витрат здій­снюється за роздрібними цінами підприємства-виробника. Вар­тість засобів уточнюється бухгалтерією підприємства. Якщо ж витрати перевищують роздрібні ціни, компенсація різниці може бути виплачена, якщо це обумовлено в колективному договорі;

у разі нецалежного виконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасної організації хімчистки або прання одягу. Працівнику оплачуються фактичні витрати на прання і хімчистку при по­данні документа, що підтверджує вартість вказаних послуг.

Працівникам, які працюють у шкідливих і небезпечних та особливо шкідливих і небезпечних умовах праці, з метою зміц­нення їх здоров'я і попередження професійних захворювань бе­зоплатно надається молоко або рівноцінні продукти та лікуваль­но-профілактичне харчування. Видача вказаних продуктів є од­ним із заходів, що входять у систему організації охорони праці з

408

метою захисту життя і здоров'я людини, збереження її працездат­ності на виробництві.

Видача молока має цільовий характер, тому працівник пови­нен фактично його одержати і спожити. У трудовому законодав­стві встановлена низка вимог, бпрямованих на забезпечення цьо­го положення:

а) не допускається компенсація вартості молока грошима. Ви­
плата грошової компенсації для придбання молока допускаєть­
ся лише при роз'їзному характері роботи працівника (розділ 2,
ст. 9 Закону України «Про охорону праці»). Умови виплати цієї
компенсації передбачаються у колективному договорі;

б) забороняється заміна молока іншими товарами і продукта­
ми, крім рівноцінних йому — кефіру, кислого молока (кисляку),
мацоні тощо;

в) не дозволяється видача молока за одну або декілька змін
наперед, аналогічно як і за попередні зміни;

г) не дозволяється відпуск молока додому.

Роботодавець самостійно вирішує питання безплатного забез­печення працівників молоком та іншими рівноцінними продук­тами, але з дотриманням умов, визначених у законодавстві як обов'язкові¹.

Законодавство України з метою профілактики професійних захворювань передбачає право працівників, що працюють в особ­ливо шкідливих умовах праці, на одержання лікувально-про­філактичного харчування. Воно надається відповідно до «Пра­вил безплатної видачі лікувально-профілактичного харчуван­ня», затверджених ще постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 р. № 4/П-1,

Право на його одержання мають лише ті працівники, які ви­конують роботи, передбачені у «Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безплатне одержання ліку­вально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкід­ливими умовами праці», затвердженому постановою Державно-

¹ Постанова Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Президії ВЦРПС № 731/П-13 «Про порядок безплатної видачі мо­лока або інших рівноцінних продуктів робітникам і службовцям, за­йнятим на роботах з шкідливими умовами праці від 16 грудня 1987 р.// Бюллетень Госкомтруда СССР. — 1988. — № 4.

409

го комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 р. № 4/П-1. На підприємствах, в устано­вах, організаціях на його основі та за результатами атестації робочих місць приймаються конкретні переліки виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на одержання спе­ціального харчування, що є складовою частиною колективного договору.

У «Правилах безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування» встановлено категорії працівників, яким також на­дається спеціальне харчування. Ці випадки у тій чи іншій мірі пов'язані з негативним впливом шкідливих факторів виробницт­ва на здоров'я працівника.

Гарантії прав працівників, що працюють у шкідливих і важ­ких умовах праці забезпечуються шляхом встановлення пільго­вого робочого часу і часу відпочинку. Ці працівники працюють на умовах скороченого робочого часу, максимальна тривалість роботи не може перевищувати 36 годин'на тиждень. Конкретний перелік посад і професій, що дає право на скорочений робочий час, формується на основі «Переліку виробництв, цехів, профе­сій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», затвердженого поста­новою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163.

Працівникам, що працюють у шкідливих і важких умовах праці, надаються перерви санітарно-оздоровчого призначення для обігрівання, відпочинку та ін. (ст. 168 КЗпП України). Ці перерви включаються до робочого часу і підлягають оплаті. Особ­ливості правового регулювання надання цих перерв встановлюю­ться у нормативно-правових актах, прийнятих як на централізо­ваному рівні¹, так і в локальних нормативно-правових актах (на­приклад, «Правилах внутрішнього трудового розпорядку»).

Пільги у сфері відпочинку для працівників, зайнятих на ро­ботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, встановлюються шляхом надання щоріч-

¹ «Правила про роботу на відкритому повітрі в холодну пору року», за­тверджені обов'язковою постановою НКП СРСР від 11 грудня 1929 р. з наступними змінами і доповненнями / Известие НКТ СССР. — 1929. — № 51—52; ^Правила про умови праці вантажників при ван­тажно-розвантажувальних роботах», затверджені постановою НКП СРСР від 20 грудня 1931 р. / Известие НКТ СССР. — 1931. — № 10.

410

ної додаткової відпустки тривалістю до 35 календарних днів за «Списками виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайня­тість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпу­стки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці», затвердженими постановою Кабіне­ту Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290. Конкрет­на тривалість відпустки визначається за результатами атестації робочих місць за умовами праці в колективному, трудовому до­говорах.

Враховуючи наявність шкідливих і особливо шкідливих умов праці, підприємства встановлюють надбавки до основної заробіт­ної плати з врахуванням гарантій, встановлених у законодавст­ві, генеральній, галузевих і регіональних угодах. За роботу у шкідливих умовах праці встановлюється доплата до 12 % тариф­ної ставки (окладу), а за роботу в особливо шкідливих умовах праці — до 24 %¹.

Роботодавець за власні кошти може встановити інші додатко­ві пільги і компенсації за роботу у шкідливих і важких умовах праці, передбачивши умови надання таких у колективному або трудовому договорах чи в локальних нормативно-правових ак­тах.