Загальна характеристика епохи середньовіччя

V ст. н. е-друга половина XV ст

Із соціально-економічного погляду, це період загального занепаду (порівняно з античністю) суспільних інститутів та систем. Особливо це стосується раннього середньовіччя — так званих темних століть (VI—X ст.).

Після соціально-політичної катастрофи VI ст., викликаної запеклими війнами, екстраординарними епідеміями (чума) і загальним погіршенням клімату (похолодання), господарські системи в Західній Європі занепадають.

Скорочуються показники тривалості життя

-Загальна чисельність населення Європи знижується

-занепадають міста та ремесла, наука й культура.

-Господарство середньовічної Європи має яскраво виражений натуральний характер.

-Спрощується також соціальна структура.

-Основну масу населення становлять селяни, що різною мірою залежні від власника

-Разом з торгівцями і ремісниками селяни утворюють податковий стан — вони сплачують основну масу податків.

-На іншому полюсі соціальної піраміди перебувають власники землі — феодали: звільнені від сплати податків, але повинні нести військову службуРівень життя феодалів порівняно із селянами і підмайстрами відносно високий, однак його якість не йде ні в яке порівняння з якістю життя вільних як в епоху античності, так і в більш пізні часи.

-Основними розподільчими відносинами в середні віки є рента. Відомі три форми ренти: відробіткова (панщина); продуктова (оброк),; грошова.

-Організація ремесел у середньовіччі стає жорстко регламентованою,

-Суворо регламентується торгово-купецька діяльність.

Шляхи становлення та розвитку феодальних відносин в країнах Зх.Європи

.У новітніх дослідженнях виділяють такі етапи становлення і розвитку феодалізму:

1) раннє середньовіччя V—IX ст. (земля концентрується у найвищих станів суспільства, формується залежне суспільство, установлюються васально-ленні відносини);

2) високе середньовіччя X—XIII ст. (панування доменіальної системи господарювання, формування феодальної ієрархії, значний розвиток ремесел і торгівлі);

3) пізнє середньовіччя XIV—XV ст. (утвердження товарно-грошових відносин і майже зникнення доменіального господарства, активний процес звільнення селян, розмивання феодальної ієрархії, поява елементів раннього капіталізму). У цей час впроваджувалися технічні новинки — вітряний млин, доменна піч, артилерія, книгодрукування та ін., формуються централізовані держави.

Феодальну економіку характеризують такі ознаки:

— панування великої земельної власності класу феодалів;

— поєднання її з дрібним індивідуальним господарством безпосередніх виробників — селян, що часто мали в приватній власності основні засоби виробництва, худобу;

— своєрідний статус селян, які були не власниками землі, а її держателями на різних умовах аж до права спадкового користування;

— різні форми й ступені позаекономічного примусу селян, особиста і поземельна залежність, судова підлеглість владі феодала, станова неповноправність селянства;

— переважання аграрного сектору над торговим і промисловим;

— панування натурального господарства і відповідний характер держави;

— низький у цілому рівень техніки та знань, ручне виробництво, що надавало особливого значення індивідуальним виробничим навикам.

-умовний характер феодальної власності на землю і розподіл права на неї між кількома феодалами

- здійснювалась експлуатація селян, що стала основою для вилучення феодальної ренти. Феодальна земельна рента — це частина додаткового продукту залежних селян, яку безплатно, безеквівалентно привласнює землевласник.

- переважала відробіткова рента в поєднанні з продуктовою.

-набуває значення грошова рента.

Процес становлення феодалізму йшов трьома шляхами.

Перший — як результат синтезу протофеодальних елементів пізньоантичного та варварського суспільства Швидше розвивалися ті регіони, де варварський елемент синтезу переважав над античним..

Другий — так званий безсинтезний шлях генезису феодалізму, який проходив без греко-римського і варварського синтезу або з дуже слабким його елементом (

Третій тип складався на основі синтезу пізньоантичного суспільства з феодальними відносинами, які сформувалися у варварському суспільстві з явною перевагою античних початків

Феодалізм франської держави

-вже була приватна власність, вільно відчужувана власність на рухоме майно,

- індивідуально-сімейна власність на землю тільки зароджувалася.

-Земля кожного села належала колективу його жителів

-. Будівлі та присадибні ділянки перебували у приватній власності,

-Два шляхи розвитку були характерні для періоду формування великого землеволодіння. Перший — за рахунок королівських земельних дарунків світській і духовній знаті. Другий — за рахунок майнового розорення селян-алодів, що були вимушені віддаватися під патронат великих землевласників, які ставали їх сеньйорами

- Зростання великої земельної власності

-змінилася форма земельної власності.

-реформа Карла Мартела

Ця реформа, по-перше, зміцнила прошарок дрібних і середніх феодалів, які стали основою військової організації; по-друге, закріпила феодальну земельну власність і посилила селянську залежність, оскільки землю давали зазвичай разом із людьми на ній;

- формувався клас залежних селян.

-селяни брали у феодалів землю в користування на умовах виконання певних повинностей.

-Було три види прекаріїв: а) держатель отримував усю землю від власника; б) селянин віддавав власну землю великому землевласнику й отримував її на умовах відробітку панщини та оброків, отримуючи при цьому захист і необхідну допомогу в разі потреби; в) віддаючи землю, держатель одержував більшу площу землі.

-Формування сеньйоріального господарства.

-селянство ділилося на три групи: 1) колони особисто вільні, але перебували в поземельній залежності; 2) раби-серви — поземельно й особисто залежні; 3) літи, які посідали проміжне становище,

-Реміснича праця поєднувалася із сільськогосподарською

-Феодальна роздробленість

- пануючий клас повністю відділився від інших прошарків, монополізувавши всю власність на землю.

-Значна частина доходів ішла на задоволення престижних потреб феодала.

-Значний прогрес у розвитку продуктивних сил і підвищенні продуктивності сільського господарства

-. Поліпшився обробіток ґрунту ,поширилося трипілля.

-Основним постачальником продукції на ринку став селянин.

-Розвиток ринкових відносин привів до зростання диференціації селянства.

-Набула поширення система феодальних

Німецька феодальна держ.

-особливістю аграрних відносин було те, що тут не селяни отримували землю від феодалів, а навпаки,

-село зберігало порядки сусідської общини-марки,

-Період завершення феодалізації в німецькому селі був пов'язаний із розвитком політико-правових інститутів імунітету та баналітету. Для селян це означало спочатку судову, а потім вотчинну залежність від феодала.

-Феодалізація землі зумовила появу серед селян особисто залежних манципій і сервів,

- Відбулося розшарування і серед пануючого класу,

-сформувалася ієрархія король — князі — вільне панство,

-з'явилося рицарство.

-Розвиток продуктивних сил,

-піднесення міського ремесла,

-село в товарно-грошові відносини, що викликало зміни в аграрних відносинах.

-Зростання населення породжувало земельний голод.

- відбувся розпад старої вотчинної системи і виникла чиста сеньйорія.

-селяни перетворилися в орендарів — майєрів..

-Розвиток ринкових відносин більше втягував у ринкові зв'язки селян і феодалів.

Феодалізм в Англії

-безсинтезний шлях розвитку феодалізму,

-феодальна власність зароджувалася в основному внаслідок масових королівських дарувань землі дружинникам і церкві

-виникало велике феодальне землеволодіння,

-Виникнення й утвердження приватної власності общинника на наділ із правом відчуження

-Норманське завоювання (французько-норманські феодали на чолі з герцогом Нормандії Вільгельмом) Англії в 1066 р. прискорило феодалізацію,

-. Удосконалення землеробства

-збільшення орних земель,

-зростання попиту на вовну прискорили розвиток товарно-грошових відносин. –

зменшення власних поміщицьких орних земель і збільшення земель, які передавали в наділи селянам за грошову плату,

- особистого звільнення селян і комутації ренти.

-розширення доменіального господарства, зростання панської експлуатації, посилення особистої залежності віланів.

-Комутація ренти

-Звільнення селянства стало причиною ліквідації доменіального господарства,

-землі почали здавати в користування або оренду.