Сільське господарство і ремесла.

-Із зернових єгиптяни вирощували переважно пшеницю-, ячмінь і сорго, з городніх — часник, огірки, з технічних — льон, з волокон якого ткачі виробляли напівпрозору тканину.

-Розвивалися також садівництво та виноградарство, передусім вирощували фінікові пальми.

-Культура землеробства була архіпримітивною.

-Перші піраміди почали будувати

-Основним багатством у Єгипті вважалися худоба й домашня птиця,

-З домашньої птиці вирощували гусей і качок, тримали курей. Знали єгиптяни також бджільництво,. Тримали коней.

-. Займалися мисливством і рибальством.

-Досить широко були розвинуті ремесла. Особливих успіхів єгиптяни досягли в таких ремеслах, як столярство, каменярство, чинбарство, будівництво, суднобудування, гончарство, ткацтво, ювелірна справа

-, будували надійні вітрильні та веслові судна з папірусу й деревини,

-вироби їхніх ювелірів із золота, срібла та електруму.

-освоювати бронзове виробництво,

-освоїли технологію видобутку та обробки золота.

-будівництво захисних стін і фортифікаційне будівництво.

-появилися перші вироби із заліза,

- вперше було розроблено технологію виготовлення матеріалів для письма — папірусу.

-примітивна обмінна торгівля.

-економіка залишалася натуральною.

-Товарного виробництва в країні не було, збували не товар, а надлишок продукції,

-використовувати одиницю вартості дебен (шматок міді — 90 г).

-Торгівля сприяла розвитку мореплавства

-У період Нового царства посилювалося майнове розшарування, суспільство досягло апогею бюрократизації.

Месопотамія /Вавилон/.Продуктивні сили: іригаційні споруди. Господарювання: ремесла (каменярі, теслі, ковалі, пекарі, металурги), торгівля (експорт‑ фініки, інжир, вовна, зерно; імпорт‑ раби, ліс, метал, камінь, предмети розкоші), землеробство (ячмінь, просо, льон, горох, цибуля, часник, огірки, виноград, фініки, яблука). Економічні відносини: общинники втрачають власність на землю.

Месопотамія— XI—VIII тис. до н. е.,.

-виникла і перша державність.

-відбувалося об'єднання міст на чолі із сильнішим.

-основу економічного розвитку становило іригаційне землеробство.

-Знаряддя обробітку були примітивні — заступ, плуг, сівалка.

-Вирощували у XI—VIII тис. до н. е. ячмінь, пшеницю, просо, горох, боби, гірчицю тощо, лікарські рослини, культивували фінікові пальми.

-застосовували штучне запилення.

-підтримувала садівництво, за зрубування садових дерев у чужому садку було встановлено штраф

-Основною технічною культурою був кунжут

- розвивалися ремесла, особливо будівельна справа, теслярство, ткацтво, чинбарство, пивоваріння, виробництво парфумів та ін

- уперше стали виробляти глиняну цеглу,.

-Надлишки сільськогосподарської продукції та нестача сировини для розвитку ремесел спонукали до пожвавлення зовнішньої торгівлі.

-Усередині країни побутувала торгівля у формі простого обміну без купців та загального торгового еквіваленту.

-Усе населення об'єднувалось в іригаційно-землеробські общини

-Були раби приватні й державні,

Господарство Вавилонської держави.

- почали використовувати в землеробстві шадуф,

-Освоєння високих полів сприяло розвиткові садівництва.

-Іригаційна система була в руках держави.

- розвивалося ремісниче виробництво,

-торгівля велася під контролем держави.

- Держава контролювала також ринкові ціни.

Проте загалом економіка країни залишалася глибоко натуральною.

-В умовах нерозвинутого грошового обігу дрібні господарства дуже залежали від кредиту. -Кредиторами були здебільшого храми, а також окремі приватні особи.

-співіснували державна, общинна та приватна форми власності на землю,

-Посилювалася диференціація суспільства.

- формувалися орендні відносини.

-суспільство поділялося на три соціальні стани: авелуми — повноправні члени сільської та міської общини, власники певної частки общинної землі; мушкенуми — прошарок із пауперизованих селян та представників інших соціальних груп; вардуми — раби, які були юридично безправною масою.

.Стародавня Індія.Продуктивні сили: знаряддя праці кам’яні й металеві. Господарювання: зрошувальне землеробство /цукрова тростина, пшениця, просо, льон, рис/, тваринництво, ремесла /ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа/, професійні купці й лихварі. Економічні відносини: патріархальне рабство, панівне становище сільської общини, нерозвинений грошовий обіг, гроші у злитках.

Загальніриси східного рабства: 1)державна власність на рабів, 2)використання рабської праці однобоке й непродуктивне.

Виникнення держави і розвиток економіки. Як і в Єгипті та Месопотамії, основною діяльністю населення Стародавньої Індії було іригаційне землеробство, яке базувалося на використанні водоналивного колеса.

- вирощували пшеницю, ячмінь, рис, бобові, дині, бавовник, льон, цукрову тростину.

-тваринництво. велетенські тваринницькі ферми

-Широко використовували у господарствах ведійської Індії слонів,

-гончарство, будівництво, ткацтво, ковальство, суднобудування, виробництво фаянсу та скляного посуду тощо.

-Наявність виробленої надлишкової продукції в Індії сприяла розвитку торгівлі.

- Особливе місце посідала зовнішня торгівля.

-Розвиток міжнародної торгівлі помітно активізував кораблебудування.

-Важливу роль у розвитку тодішньої індійської торгівлі із сусідами відігравав Великий шовковий шлях, який мав відгалуження в Індію.

-У міжнародній торгівлі Індії важливу транспортну функцію виконувало каботажне мореплавство. -винахід живого "компасу":

- співіснували державна, общинна та приватна форми власності.

-суспільство жило працею переважно вільних селян та ремісників,

-варни чи касти.

-Великого поширення в усіх галузях економіки Індії набула наймана праця.

-Основою індійського суспільства були міська та сільська общини.

-Розвиток науки (передусім фізичних та хімічних знань).

-виникли перші буддійські університети.

-Здобутки у фізиці та хімії сприяли тому, що індійці вже виготовляли фарби, ліки, парфуми, цемент тощо.

-давньоіндійські металурги знали секрет виплавки чистого заліза,

-досягнення давньоіндійської медицини

-Великої майстерності досягли каменярі