Економічний розвиток східнослов'янських племен

Українські землі з періоду залізного століття заселялися різними за походженням ймовами племенами:
1) автохтонні землеробські племена – прародителі слов'ян, ірано-язичні кочові племена, греки-колоністи;                 
2) перші жителі причорноморських степів – кіммерійці /9–7 сторіччя до н. е./ за походженням – індоєвропейці, вели кочовий спосіб життя, займалися тваринництвом, металургією, створили великі племінні союзи на чолі з царями, однак потерпіли поразку від скіфів і покинули країну;             
3) стародавнє населення півдня Криму /9–4 сторіччя до н.е./ – племінне об'єднання таврів, що боролося проти Херсонеса і Боспорського царства.
4) племінне об'єднання скіфів /7– 3 ст. до н.е./ на півдні Східної Європи, продовженням якого було Скіфське царство /3 ст. до н.е./. Скіфське суспільство поділялося на три прошарки /воїнів, жерців і рядових общинників –землевласників і скотарів/, очолювані царськими скіфами, влада яких розповсюджувалася на слов'янські племена;          
5) сармати, які нашестям знищили Скіфію /2 ст. до н.е./, заснували свою державу в Північному Причорномор'ї – Сарматію /до її складу входили слов'янські племена/;               
6) впродовж великого переселення народів /4‑7 ст. н.е./ автохтонним населенням на території України були слов'яни.

Середнє Подніпров'я стало історичним центром східного слов'янства. Господарство: землеробство /разом з перелоговою використовувалася двопільна і трипільна система/, тваринництво, полювання і рибальство, ремесла /залізодобувні й залізо обробні/, розвиток обміну й торгівлі. Суспільний устрій: союзи племен /перші територіально-політичні об'єднання 6–8 ст./, як зародки держави. Віче – верховний орган племінного самоврядування слов'ян. Влада спочатку виборна, а пізніше за спадкова княжа.

Місто Київ /засновано у кінці 5 ст./ був важливим політичним і культурним центром полян /5–6 ст./, який на рубежі 8–10 ст. перетворився на значний політичний міжплемінний центр, що поступово об'єднав величезні території між Балтійським і Чорним морями.

"Русь", або "Київська Русь" – нова держава з центром в Києві /9 ст./. Соціальний устрій: середньовікова імперія, конфедерація. Економічні відносини: власниками землі були князі, бояри, церква. Умовне землеволодіння і васально-сеньоральні відносини – у межах великий князь - князі-намісники /9– середина 12 ст./, пануюча форма власності – вотчина /формально визнана на з'їзді князів в Любече, 1097 р./. Господарювання: сільське господарство, високорозвинені ремесла, торгівля, формування грошової системи.

Занепад Київської Русі /кінець 11 ст./ був економічним і політичним. Причини: зростання крупного землеволодіння, особливо його вотчинної форми, що посилило феодальну роздробленість та Нашестя монголо-татарів /12–13 ст./. Наслідки: 1) зміна форми державного устрою /самостійні князі-намісники/; 2) перетворення Київської Русі на федерацію /союз/ феодальних земель – князівств /середина 12 ст./; 3) Волинське і Галицьке князівства об'єдналися в єдину Галицько-Волинську державу і в умовах розпаду Київської Русі стали наступниками державності; 4) князівства Південно-Східної Русі потрапили в залежність від монгольської держави на довгий час; 5) українські землі з середини 14 ст. потрапили під владу польських, литовських і угорських загарбників.

Економіка античності

Загальна характеристика економіки Античності VIII ст. до н. е. -V ст. н. е.

-поєднання, співіснування різних політичних і економічних моделей та укладів.

-було випробувано демократію і деспотію, правління кращих — аристократія і багатих — олігархія, щоб поєднати республіканські та монархічні елементи правління, принципат, військові й адміністративно-бюрократичні системи правління.

-Економіка ще мала переважно натуральний характер.

-Основна маса населення, зайнята в сільському господарстві, причому в основному в землеробстві. -Вироблення тканин і одягу з них — основне заняття жінок і дівчат античності.

-високого розвитку досягли ремесла, особливо гончарне, ковальське, будівельне

-. Значних масштабів набирає дорожнє будівництво, кораблебудування; з

-водять багатоповерхові будинки, прокладають водопроводи, каналізації.

-розвивається і досягає надзвичайно високого рівня торгівля.

-Створюються ринки: зерна, худоби, вина, олії, будівельних і оздоблювальних матеріалів, зброї, рабів.

-Розвиваються товарно-грошові відносини.

-Створюється єдина, конвертована система мір і ваги.

-Проводяться широкомасштабні кредитні операції.

-Основний соціальний конфлікт античності розгортається саме між великими та дрібними землевласниками,

-На найнижчому щаблі соціальних сходів стоять раби.

-Проміжне становище посідають ремісники.

-. Торгівля вважалася заняттям ганебним, і нею займалися переважно іноземці

- досягнуто високих показників розвитку виробництва й споживання матеріальних благ.

Економічний розвиток Стародавньої Греції

- економічному розвитку сприяло вигідне географічне положення ,удосконалення продуктивних сил

-Основою сільського господарства стало землеробство

періоди економічного розвитку: крито-мікенський (XXX—XII ст. до н. е.), гомерівський (XI—IX), архаїчний (VIII—VI), класичний (V—IV ст. до н. е.)

Перший період

-основою господарського життя було палацове господарство,

-Землі були палацові, приватні й общинні.

-Населення, яке займалося землеробством, обкладали натуральними і трудовими повинностями на користь палацу.

-Усі надходження худоби, олії, зерна, вина фіксували

-Палац був водночас адміністративним і релігійним центром,

-збудовано величні критські палаци, створено шедеври художнього мистецтва і ремесел, по всьому острову прокладено дороги, введено єдину систему мір.

-наявність надлишкового продукту призвели до майнового розшарування, до збагачення знаті.

- Земля поділялася на державну (землі палацу) й общинну (окремих територіальних общин). –

-Державна земля розподілялася на правах умовного держання.

- здавати оренду невеликими ділянками.

-Землі були і в руках окремих держателів — тілестів.

- Характерною рисою була державна монополія та контроль за всіма видами сировини, передусім за металом.

-Основну масу населення становили вільні селяни й ремісники

-У джерелах значне місце відведено відомостям про рабів, в основному про жінок

Другий період— гомерівський — характеризувався відсталим натуральним господарством. –

-Худоба вважалася мірилом багатства,

-впроваджували залізо,

-перший план висувалося автономне господарство малої патріархальної сім'ї.

-Спостерігалося майнове розшарування,

-. Рабство не набуло значного поширення.

-використовували працю найманих поденників — фетів.

-Центрами політичного й економічного життя ставали поселення, так звані поліси.

-основна маса населення — не ремісники й торгівці, а селяни — землероби і скотарі.

-торгівлею греки майже не займалися,

Третій період-характерний значними змінами в господарському житті, що привели до створення нової економічної системи.

-Удосконалення сільськогосподарського виробництва

-. Головними осередками сільського господарства було дрібне селянське господарство

-Землі здавали в оренду

-Набули значного розвитку також ремесла,

-Гончарне виробництво набуло масового серійного характеру.

-Провідною галуззю стала зовнішня торгівля

- утверджуватися товарно-грошовий обмін.

-функціонували дві грошові системи — егінська і евбейська

-почали карбувати золоті монети.

-Угоди купівлі-продажу поширювалися на всі види матеріальних цінностей.

-Зародилося лихварство, а разом з ним і боргове рабство

- відбувалася Велика грецька колонізація,

-Формування полісів.

1) аграрний, з абсолютним переважанням сільського господарства, слабким розвитком торгівлі і ремесел, товарно-грошових відносин, з великою часткою праці залежних робітників, як правило, з олігархічним ладом

2) торгово-ремісничий, з великою часткою ремесел і торгівлі, товарно-грошових відносин, запровадження рабської праці у виробництво, з демократичним ладом

-закони Лікурга

.-Закони Драконта оформили право приватної власності.

-Основним виробничим осередком стала велика земельна ділянка

-реформи Солона. Найбільш важлива з них так звана сейсахтейя (страхування тягара),

Четвертий період

Основною рисою соціально-економічного розвитку класичного періоду (V—IV ст. до н. е.) стало панування полісів і поширення в торгово-ремісничих полісах рабства класичного типу

-Розвиток класичного рабства.

-Джерела постачання рабів такі:

1) продаж військовополонених і приватних осіб, захоплених під час військових дій;

2) боргове рабство для осіб, які не мали громадянства;

3) внутрішнє відтворення рабів;

4) піратство;

5) самопродаж, продаж у рабство своїх дітей, злодіїв та інших злочинців.

-Підвищення товарності сільського господарства,

-найбільш вигідного експорту були маслини, олія та вино.

-розвитку ремесел. Успішно розвивалися металургія, металообробка, кораблебудування, керамічне і гончарне виробництво.

-розвинута  зовнішня торгівля, особливо морська.

-почали зароджуватися банківські операції.

-, надання грошових позик.

спеціалізації ремесел. Усе це зумовило зростання товарності і збільшення торгового обігу.

-Значного розвитку набули наука та техніка: знаменитий Архімед відкрив гідравлічний закон, закон важеля, винайшов болт, гвинтову водочерпальну машину і багато іншого.