Економічний розвиток українських земель в епоху середньовіччя

-Основи господарства. -орне землеробство.

-У землеробстві практикувалася перелогова система, за якої поле використовували до того часу, поки ґрунт залишався родючим.

-використовували рало із залізним наральником, а потім плуг із череслом і лемешем.

-Розвивалося тваринництво.

- Допоміжну роль у господарстві відігравали полювання, рибальство.

- розвиток ремесел.

-утворювалися перші територіально-політичні об'єднання

-Основною організаційною формою східнослов'янського суспільства поступово ставала сільська громада,

-Виділення сім'ї,

-розвиток приватної власності зумовили виникнення майнової нерівності.

- Влада переходила від племінного зібрання в руки окремих вождів

 Усі ці явища неминуче вели до виникнення міцної феодальної держави у східних слов'ян — Київської Русі (IX ст.).

-становлення системи її взаємовідносин із населенням,

-збір податків,

- несення військової служби.

- збір данини на користь держави — так званого полюддя

-податкова реформа княгині Ольги.

-Індивідуальна земельна власність т с

-«Правда Ярославичів» документи закріпили також привілеї феодала, становище залежних від нього селян

-. Низка статей передбачала покарання за посягання на власність,

-"Руська правда" відобразила походження феодальної залежності населення шляхом як економічного, так і позаекономічного примусу.

-У "Правді Ярославичів" знайшло відображення облаштування вотчини як форми земельної власності й організації виробництва.

-сільське господарство основною галуззю залишалося зернове господарство,

-Основною формою орного землеробства, було двопілля.

-застосовували дві системи землеробства — парову та перелогову.

-провідними галузями господарста-землеробство і скотарство

-розквіт ремісничого виробництва.

-Соціально-економічне, політичне та культурне життя Київської Русі зосереджувалось у містах.

-купці об'єднувалися в корпорації,

Головними платіжними засобами внутрішньої та зовнішньої торгівлі були іноземні монети —

-розширилося коло професій

-занепала аграрна діяльність.

Становлення феодальних відносин у Китаї та Японії

Китай

-стали вирощувати рис

- будували міста,

-розвивалися ремесла,

-торгівля та товарно-грошові відносини.

-розквіту й утвердження в Китаї нової релігії — буддизму,

- посилилася диференціація населення..

-земельну реформу,

-Особливого розвитку набули текстильне виробництво, фарбувальна справа, гончарне ремесло, обробка металів, будівництво кораблів.

- Розвивалися шляхи сполучень, зовнішня торгівля.

-Удосконалювалася технологія металургійного виробництва.

-земля належала державі,

-державний апарат чиновників: імператор, при якому діяла державна рада; виконавча влада — два канцлери (лівий і правий), які завідували трьома відомствами (на зразок міністерств) кожний; були відомства громадських робіт, податків, військових справ, судів і в'язниць, охорони громадського порядку, кадрів; контроль за виконавчою владою здійснювала палата цензорів — прокурорів; місцевий інститут чиновників.

- В основі підготовки і відбору чиновників лежав принцип меритократїї,

-стали застосовувати метод конкурсу претендентів на посаду, що проходив у формі іспиту,

-Найбільшого розвитку економіка Китаю в часи середньовіччя досягла у VIII ст. Це був час повторного відкриття Великого шовкового шляху,

-У цей період держава отримувала значні доходи від добування олова, заліза, міді, срібла. –

-Розвивалися гірнича справа

Однак в другій половині VIII ст. виявляються ознаки кризи:

-послаблюється влада імператора, і

-Починає відмирати державна надільна система й утверджується намісницька форма господарства. -Поширюється практика купівлі-продажу ділянок,

-Реальна влада в державі стала переходити до власників великих маєтків.

-Податок збирали з усіх, хто мав землю, двічі на рік (), звідки й назва закону — закон про два податки.

-Реформа 780 р. зробила селянську землю предметом купівлі-продажу,

-розвивався торговий кредит,

-запроваджують векселі

-вводять державні монополії на чай, сіль і горілку.

 У період Сунської імперії (X—XIII ст.) стан економіки значно поліпшився,

-розвивалися торгівля, ремесла,

-Особливо розвинувся гірничодобувний промисел, зросло добування срібла і заліза.

-У сільському господарстві почали вирощувати бавовну, розвивалася бавовнопрядильна справа.

Японія

-Було видано закон про земельні наділи — ханден, відповідно до якого селяни отримували земельні ділянки,

-влада вводила численні податки й повинності: поземельний, подвірний, натуральний податки, військову повинність, виплату високих процентів за виданий у борг рис.

-селяни ділились на повноправних і неповноправних

-існувало рабство

-Реформи Тайка

-застосовували залізні землеробські знаряддя, будували греблі, створювали водосховища та канали.

-Збільшувалися площі оброблюваних земель,

- набули розвитку промисли й ремесла.

-Період VIII—XI ст. був переходом від панування державної феодальної власності до панування власності окремих феодалів.

-феодали намагалися прикріпити селян до землі і конкретного феодала. На цій основі виник новий стан — воїни-самураї.

-відносинам васальної залежності між самураєм і феодалом,

-Великі феодали об'єднувалися під керівництвом свого вождя, а самураї стали перетворюватися в замкнутий стан — буси.

-утворюються кооперативні об'єднання ремісників і торговців.

-розвивається внутрішній ринок.

-Зростає продуктивність праці,

- підвищується врожайність сільськогосподарських культур.

-Введення в обіг китайської бронзової монети,

-Значно зросла продуктивність сільського господарства.

Феодальні відносини у Візантії та Індії

Візантія

-панували рабовласницькі відносини

- вільна селянська община.

-Вільні раби

-Найпоширенішою стала мітрокомія — сусідська община,

Зростанню великого землеволодіння перешкоджали такі чинники:

— сталість міського муніципального землеволодіння;

— існування сильних селянських общин;

— значні масштаби державної власності на землю.

-Державна власність на землю виступала вагомою економічною базою центральної влади, сприяла тривалому збереженню централізованості держави.

-Поряд із рабоволодінням в імперії був значний колонат. Колони поділялися на дві категорії:

1) вільні — мали право власності на землю або орендували її в держави;

2) приписні — безправні, приписані до податкового цензу маєтків.

-Закони V—VI ст. закріплювали вільних за землями,

-Значна частина колонів перетворювались на утримувачів землі

-обмеження влади великих землевласників.

-, обмежили експлуатацію приписних колонів.

-Держава виступила проти посилення особистої залежності колонів.

-Унаслідок поразок у війні з арабами і заселенням Балканського півострова слов'янськими племенами утворилося Болгарське царство Візантія зменшилась утроє. Більшість візантійських селян стали вільними, не стало колонату.

-Селянське господарство було полікультурним.

-Феодалізація візантійського суспільства.

-зростанням податкового гніту та повинностей.

-Селяни залучалися до виконання будівництва укріплень, державних споруд,

-почали сплачувати податок на користь церкви — канонікум.

-. вводиться податкова відповідальність общини за односельчан.

-посилилася майнова диференціація стратеотів (військовий стан, який за несення служби отримував від уряду земельний наділ),

-верхівки яких поступово формувався пануючий клас.

-Брак робочих рук і сила общини гальмували формування та розвиток великого приватного землеволодіння.

-сформувався стійкий прошарок найманих робітників — містії. І лише із середини X ст. вони стали переходити в категорію париків (феодально залежні селяни), що сприяло зростанню великого землеробства.

-Армія будувалася за римським взірцем.

-Зростання великого землеволодіння відбувалося за рахунок скорочення приватної власності вільних селян, власності общини, а також за рахунок поступової феодалізації відносин на державних землях.

Іншими джерелами формування феодального землеволодіння були:

1) солемній — надавання прав на отримання державних податків з майна або платників;

2) пронія — пожалування прав вилучення за громадянську, державну або військову службу.

-формується типовий феодальний маєток. Основною робочою силою стає не раб, а парик. Візантійський парик був особисто вільний, міг покинути свою землю, але його могли продати разом із землею, оскільки земля продавалася

-Феодалізація візантійського суспільства проявилась і в розвитку елементів васальних відносин, пов'язаних із поширенням форм умовного землеволодіння.

Індія

-основою економіки було землеробство.

-роздавали землю у володіння з правом успадкування, фіскальної експлуатації, здачі в оренду і навіть застави.

-Ринку землі не було.

-Система варн (жерці — брахмани, воїни — кшатрії, землероби (вайші) — вищі варни і нижча — шудр.

-Каста

-Відмінністю каст від варн було те, що вони були корпораціями, мали чітку внутрішню організацію.

-Індійський феодалізм, відрізнявся від європейського переважанням державної власності на землю.

-У розпорядження селян землею індійський феодал не втручався,

-податок стягували лише з орної землі,

-Кожний селянин був власником конкретного поля, яке він обробляв,

-частини податків було єдиним джерелом доходу чиновників і воїнів.

-Держава спрямовувала частину коштів на збільшення площі поливних земель.

-. Господарською одиницею сільської общини залишалася мала сім'я.

-Найбагатшими феодалами (за винятком правителів) були колективні власники — індуїстські монастирі й храми, а потім мусульманські мечеті. Як правило, землі, які дарували храмам, звільнялись від податків і мали імунітет.

-Державна власність поступово перетворювалась на приватну

-Відмінність середньовічної соціально-економічної системи Індії від європейської полягала в тому, що Індія мала слаборозвинуту структуру панівного класу, а в деякі періоди її не було зовсім. - верховна державна власність на землю поєднувалась із приватним землеволодінням та общинним землекористуванням.

-Власність і влада були неподільними, абсолютна влада — незаперечною.