Економічна думка епохи середньовіччя

Хома Аквінський

-, обґрунтовуючи природність і правомірність існування рабства та кріпосництва, станового ладу, він використовує як посилання на Аристотеля, так і па тексти Священного писання.

-Виходячи з вимог «божественного порядку» та християнської моралі, він пропонує підпорядкувати їм усе життя суспільства, зокрема й економічні відносини.

-розглядає найважливіші проблеми тодішнього економічного життя: ціни, купівлі-продажу, проценту па капітал та приватної власності.

-Розглядаючи ціну, Хома Аквінський передусім намагається пояснити, яка ціна с справедливою. Він стверджував, що справедлива ціпа повинна відповідати двом вимогам: повинна забезпечувати еквівалентність обміну відповідно до кількості праці та видатків, а також забезпечувати учасникам обміну прожиття відповідно до їхнього соціального статусу.

-. Повинні також враховуватися і витрати на зберігання товару, доставку його та певне страхування на випадок можливих втрат. \

- у процесі обміну керуватися насамперед вимогами вищої справедливості відповідно до божественного закону, за яким, якщо одна зі сторін втратила в процесі обміну, то інша, яка отримала більшу вигоду, винагородила потерпілу, адже саме цього вимагає справедливість.

-розрізняє, з одного боку, обмін товару на товар або грошей на товар для задоволення необхідних потреб, а з іншого — обмін грошей на гроші або товари з метою отримання зиску

- Аквінський вважав, що намагання отримати прибуток, який є метою будь-якої торгівлі, нічим не заперечує моральності,

-. Засуджує він лише торгівлю спекулятивну, яка дає зиск без будь-яких додат-кових витрат.

- негативно ставиться до стягування відсотків за позичені гроші. Він поділяє всі предмети, які можуть позичатися, на такі, що знищуються у процесі споживання (хліб, вино тощо) та такі, використання яких не призводить до їх знищення (наприклад, будинок).

- переваги приватної власності в тому, що саме вона встановлює у суспільстві «порядок та мир».

-необхідність розвитку торгівлі

- він віддає перевагу землеробству,

Економіка епохи первісного нагромадження капіталу

Загальна характеристика епохи первісного нагромадження капіталу

кінця XV ст. -кінця XVIII ст.

 -. Усе починає рухатися, усе змінюється: люди, ідеї, державні кордони, суспільні інститути. Гроші обслуговують усі ці зміни.

-змінюється могутнім припливом золота й срібла і починається так звана революція цін

-відбувається розкол у католицькій церкві — Реформація.

-З винаходом техніки друкарства процес накопичення знань стає надкумулятивним,

-освіта дістає істотний імпульс у своєму розвитку.

-Зростає потреба в нових знаннях і навичках, необхідних для успішної діяльності у світі, х навчальних закладів.

-Зміна структури харчування — збільшення частки м'яса і молочних продуктів, з одного боку, і зростання потреб у шкірі та вовні, з іншого, приводять до зміни структури сільського господарства.

-Зменшується частка земель, зайнятих переважно під зернові культури, і збільшується частка земель, що відводяться під пасовища.

-Поліпшення структури харчування, поява нових для європейців продуктів,

-Зміни поступово охоплюють також інститут шлюбу. Починає складатися так званий європейський, чи буржуазний, тип шлюбу, для якого характерні:

— більш пізній, порівняно з католицьким типом, середній вік вступу в шлюб (28—36 років для чоловіків і 22—28 років для жінок);

— відносно велика частка осіб, що зовсім не вступають у шлюб (9—15 % для чоловіків і 11—18 % для жінок);

— істотно менша кількість дітей (у середньому 5—7), народжуваних з великими інтервалами (2—4 роки).

Соціальними зрушеннями.

- скоротилася частка селян у загальній чисельності населення

- відбулося розшарування на заможну частину (фригольдери, гросбауери

- розшарування торкнулося також дворянства, з якого виділилася служива частина, що стала потім основою адміністративних та управлінських структур, як внутрішньодержавних, так і колоніальних.

-, істотно зросла абсолютна й відносна чисельність міського населення. Воно диференціювалося на такі верстви:

— верхня частина — купці, заможні ремісники, мануфактурники та ін., які стали основою для формування стану буржуазії, що домоглася у найбільш розвинутих країнах політичної рівноправності з дворянством;

— середня частина — службовці, юристи, лікарі, вчителі, крамарі та ін., які стали основою міського середнього стану;

— нижня частина — поденники, підмайстри, наймані робітники, слуги, зубожілі ремісники та ін., які стали основою для формування промислового пролетаріату.

-Соціальні зрушення супроводжувалися запеклою міжгруповою боротьбою та призвели до істотного розшарування за рівнем і умовами життя.

Розвиток торгівлі. В XI—XV ст. розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі в Західній Європі стимулювало зростання центрів ремісничого виробництва. За вартістю товарообігу, престижем у суспільстві більшу роль відігравала далека транзитна торгівля. Можна виділити три її найбільш значущих райони.

1. Середземне море.

2. Балтійське і Північне море.

3. Ці два потоки міжрегіональної торгівлі сполучалися між собою торговим шляхом через альпійські перевали, по Рейну, а також через Атлантичне побережжя Європи,

Значно меншу роль відігравала внутрішня торгівля. В основі її розвитку був натуральний характер феодальної економіки. Як правило, міста формували місцевий базар, де відбувався обмін із сільською округою.

Форми об'єднання купців. Еліту становили багаті торгівці — купці, зайняті у транзитній торгівлі й оптовому продажу. Купецьке середовище було поєднане родинними і корпоративними зв'язками. Форми об'єднання були різні.

-Створювалися об'єднання купців одного міста — гільдії, куди входили особи з близькими професійними інтересами.

-торгівля сприяла економічному розвитку європейського суспільства, незважаючи на те, що ринок був дуже вузьким, охоплював лише невелику частину виробленої продукції і робочих рук, майже не мав в обігу земельної власності, характерною для нього була велика кількість особистих зв'язків.

-Розвитку торгівлі заважало панування натурального господарства, нерозвиненість техніки обміну та шляхів сполучення, феодальна роздробленість і беззаконня феодалів — власників земель, через які проходили торгові каравани, різноманітні обмеження, митні побори з їхнього боку.

Утворення грошового ринку.

-почали карбувати важку срібну монету — гросо. Пізніше, коли гроші стали карбувати королі, сеньйори, єпископи, у великих містах, у тому числі й за межами Італії, вони почали знецінюватись.

-Необхідність у повноцінних засобах обігу зумовила появу. золотої монети,

-Виникнення різноманітних монетних систем і одиниць породило необхідність операцій з обміну грошей. Так виділилася професія міняйл,

-операції набули значного розмаху, особливо у сфері транзиту й оптових операцій.

-стали утворюватися банківські контори і банки.

-виникати рання форма капіталістичного виробництва — розсіяна мануфактура.

-Розвиток грошово-кредитних відносин стимулював виникнення мануфактур.

Економічному нагром.капіталу сприяли наступні чинники:

1Високіі темпи розвитку серед.міст перероджувалися в міста держави і ставали центрами висогоко рівня товарного виробництва

2Більшість селян стали вільними

3.Посилення виробничої діяльності

4Зручне географічне розташування

5.Торгівельні компанії нагромаджували великі грошові фонди

6.Розшарування селян і дворянства

7Зростання чисельності міського населення

8.Розвиток внутрішньої і зовнішньо торгівлі