Економічний розвиток перших цивілізацій Стародавнього Сходу

Семестр

Розвиток господар. форми у первісному суспільстві та період становлення світових цивілізацій .пам*ятки економічної думки стар. Світу

Предмет і метод історії економіки та економічної думки

Економічна історія-це наука яка вивчає економічне життя людей з найдавніших часів до наших днів.

Об*єктом аналізу є економіка на різних її рівнях

Сфера вивчення економіка людей та їх типи в яких протікає господарська діяльність людини,взаємозв*язок та взаємовплив екон.сист.

Історія економічних вчень-вивчає історичні процеси виникнення і розвитку основних систем,економічних поглядів учених різних історичних періодів.

Предметом є вивчення виникнення і розвитку економічних ідей,течій ,шкіл. Розвиток економічної науки як системи економічних знань

Змістом:історія намагань зрозуміти дію економіки,що ґрунтується на ринкових операцій.

Методи:

Економічна історія: 1)найширше використання статистичних методів дослідження за допомогою електршінообчнслювальпих машин; 2)використання економічної теорії для вивчення історії економіки; 3)побудова та використання гіпотетичних дедуктивних, у тому числі так званих контрфактичних моделей для пояснення минулого; 4)застосування факторного аналізу, тобто аналізу впливу факторів па виробництво в певні історичні проміжки часу; 5)використання принципу «за інших незмінних обставин».

Історія економічної думки:1)історичний метод; 2)хронологічний підхід 3)метод зіставлення — порівняльний розгляд змісту; 4)міждисциплінарний підхід до пізнання еволюції економічної науки в загальному контексті суспільного розвитку; 5)принцип єдності позитивного та нормативного аспектів екоомічної науки, що полягає в безпосередній спрямованості теоретичних досліджень на здійснення економічної політики, практичних заходів;6)аналітичний метод; 7)каузальний метод — розкриття причинно-наслідкових зв'язків досліджуваних етапів еволюції економічної думки; 8)функціональний метод як виявлення та дослідження функціональних економічних залежностей ринкових факторів, їх формалізація та адекватна графічна і математична інтерпретація різними напрямами економічної теорії; 9) неопозитивізм та прагматизм — вивчення економічною теорією суспільних та соціально-економічних процесів такими,якими вони постають у реальній економічній дійсності та госпо-дарській практиці; 10)соціальний позитивізм— розгляд економічною наукою соціальноекономічних явищ такими, що піддаються реформуванню та вдосконаленню, визнання ідей спонтанної та керованої суспільної еволюції

Економіка стародавнього світу: загальна характеристика епохи

 (VII—X тис. до н. е.), до І тис. до н. е.

За цей тривалий час відбувся багаторазовий поділ праці та виокремилися ремесла, сформувалися основні соціальні інститути:

 приватна й колективна власність;

 родина (патріархального типу);

 система родового ладу;

 громада ("азіатського" типу);

 релігія (переважно політеїстична);

 право (базоване на звичаях — традиційне);

 держава (військова демократія, деспотія, теократія).

- людство освоїло будівництво споруд з каменю і дерева,

- виплавляння металів

-винайшло і стало широко використовувати колесо,

-освоїло писемність

-сформувався й повсюди панував так званий традиційний спосіб виробництва(родини самі вирішували, що і як робити, але рішення ці приймали відповідно до досить жорстких зовнішніх, продиктованих традицією моделей.)

-Виробництво, як правило, має переважно натуральний, нетоварний характер.

-Провідна галузь — сільське господарство,

-Соціальна структура традиційного суспільства досить проста. На вершині ієрархії стоїть родова знать — племінні вожді, воєначальники, судді, священнослужителі, їхня частка становить не більш як 3 % з урахуванням членів їх родин. Основна маса населення — вільні хлібороби.

-. Поряд із традиційним формується і "азіатський" спосіб виробництва або система влада — власність."Азіатський" спосіб виробництва — це така суспільна організація економіки, за якої влада і власність не розділені. Держава контролює не тільки розподіл і споживання необхідного та додаткового продукту, а і його виробництво, а часом навіть відтворення самого працівника.

-На вершині соціальної піраміди "азіатського" суспільства стоїть "Царський будинок", чи "Рада верховних жерців".

Господарство перв.сусп.та його еволюція на етапі ран.цивілізацій.

Розвиток первісного суспільства поділяється на кілька етапів, але в цілому має такі ознаки:

— низькі темпи розвитку продуктивних сил і повільне вдосконалення їх;

— низькі темпи розвитку суспільства;

— колективне привласнення природних ресурсів і результатів виробництва;

— рівномірний розподіл і соціальна рівність;

— відсутність приватної власності, експлуатації, класів і держави.

Етапи господарської еволюції первісного суспільства

Основні етапи господарської еволюції первісного суспільства:

Період кам’яного століття охоплює:

1) стародавнє кам’яне століття /палеоліт: 2,5 млн.–12 тис.р. тому/. Збігалося з льодовиковим періодом. Засоби праці еволюціонують від палки-копанки й примітивних кам’яних знарядь до мікролітів /невеликих відщепів і пластин/, складних знарядь з вкладками, списометалки. Предмети праці: кістки, роги. Господарювання: збиральництво, загінне полювання, рибальство, наприкінці етапу люди навчилися добувати вогонь. Напівкочовий образ життя, поява постійного житла.

2) середнє кам’яне століття /мезоліт: 12‑8 тис до н.е./. Утвердилися сучасні післяльодовикові природно-кліматичні умови. Засоби праці доповнено: гарпун, лук, стріли, рибальські голки, плетені сітки, тенета, плоти з колод, човни, видовбані зі стовбурів дерев, макроліти /кам’яні знаряддя для обробки дерева, сокири/. Предмети праці: земля. Господарювання: додалося річкове збиральництво, перші спроби приручення диких тварин /собака, бик, свиня/. Виникли перші поселення.

3) нове кам’яне століття /неоліт: 8‑3 тис.до н.е./; Перехід до землеробства й скотарства. Перший крупний суспільний поділ праці. З’явилися нові способи виготовлення знарядь праці /пиляння, свердління, шліфування, полірування/, виникли прядіння, ткацтво, відкрито властивості металів /міді, заліза, олова/.

Період бронзового століття (3‑2 тис.до н.е.). Риси: існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства; виділення тваринницьких племен, поява ремесла (гончарного і бронзово-ливарного). Обмін (міді, бронзи, золота, фаянсу, солі) набув постійного та регіонального характеру.

Період раннього залізного століття (1‑5 тис.до н.е.). Гальштадська культура /співіснування бронзових і залізних знарядь праці, перехід від мотики до сохи та плуга/. У латинський період з’явилися залізні серпи, плужні лемеші, ковальство, ювелірна справа, гончарство. Родова община перетворилася в сусідську, територіальну. Виникає приватна власність. Поява стійкого додаткового продукту сприяла розвитку обміну між общинами (тварини, засоби виробництва, предмети для дому, прикраси). З другим крупним суспільним поділом праці пов’язана поява металевих грошей

Економічний розвиток перших цивілізацій Стародавнього Сходу

Склалися два типи господарської організації – східне і античне рабство. Їх загальні риси: 1) знаряддя праці індивідуального та спільного використання; 2) провідна роль землеробства; 3) ручний технологічний спосіб виробництва /ТСВ/; 4) позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці; 5) натуральне господарство; 6) утворення держави.

Східне рабство (4 тис. до н.е. – 5 ст.н.е.)

Стародавній Єгипет. Продуктивні сили: зрошувальна система землеробства. Господарювання: землеробство (південь), тваринництво (північ), торгівля (золото, срібло, мідь, олово, шкури, слонова кістка, деревина, раби), виплавка металу, льняне ткацтво, обробка каменю. Економічні відносини: общинні землі привласнили фараони, жерці, чиновники.

-іригаційне землеробство.

-мисливський промисел витіснило тваринництво.

-На відміну від месопотамської іригації, де система каналів і дамб мала передусім дренажне призначення, у долині Нілу, з об'єднанням країни в єдину державу, єгиптяни побудували просту та надійну басейнову систему іригації.

Переваги цієї системи такі. По-перше, вода у Нільській долині стояла в каналах лише під час повені,. За каналами у Месопотамії доводилося наглядати протягом усього року. По-друге, після осідання мулу паводкову воду відводили назад у річку, що давало змогу підживити ґрунт, оберігаючи його від засолювання. По-третє, наявності вологи впродовж двох місяців цілком вистачало для проростання й дозрівання зернових культур. Тому тиск на природу був меншим, аніж у системі іригації в Месопотамії.

- винайшли ніломір, він допомагав

- винайдено шадуф,

-почали використовувати для поливу землі водоналивне колесо сакіє,.