ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ ДЕФЕКТОЛОГІЇ ТА ЛОГОПЕДІЇ»

1. Дефектологія як галузь педагогічної освіти. Об’єкт, предмет, мета, завдання курсу дефектології.

2. Історія становлення та розвитку системи спеціальної освіти в Україні. (соціокультурний контекст).

3. Основні принципи і методи дослідження в дефектології.Значення дефектології та зв’язки з іншими науками.

4. Предметні області дефектології. Основні поняття та терміни дефектології. Розкрити особливості євроінтеграційних процесів в сучасній Україні.

5. Дати визначення понять «інклюзія», «інтеграція» та охарактеризувати її типи і форми.

6. Науково-теоретичні основи спеціальної педагогіки, історія її розвитку та становлення як педагогічної науки.          

7. Правові основи спеціальної допомоги дітям із обмеженими психофізичними можливостями.

8. Аномалії розвитку дітей.

9.  Поняття «Аномальна дитина». Види дитячих аномалій та їх причини.

10.  Структура та особливості процесу аномального розвитку.

11. Типи установ для аномальних дітей.

12. Принципи і організація комплектування спеціальних установ для аномальних дітей.

13. Роль та вимоги до особистості педагога-дефектолога та його професійної підготовки.

14. Система освітніх закладів для дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями в Україні.

15. Навчально-реабілітаційний центр як загальноосвітній навчальний заклад в Україні. Мета діяльності та специфіка роботи з дітьми.

16. Висвітлити роль сім’ї в навчанні та вихованні дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями, робота дефектолога з батьками.

17. В чому проявляється державний підхід до суспільного виховання аномальних дітей.

18. Принципи організації спеціальних закладів.

19. Особливості процесу навчання аномальних дітей.

20. Характеристика спеціальних установ для дітей з відхиленням у розвитку.

21. Характеристика роботи обласної медико-психолого-педагогічної консультації.

22. Основні завдання виховного процесу аномальних дітей.

23. Характеристика видів дитячих аномалій.

24. Обґрунтування корекційно-виховної роботи в спеціальній школі.

25. Особливості розвитку і вивчення дітей з комплексними дефектами.

26. Загальні закономірності психічного онтогенезу.

27. Дайте визначення складного дефекту. Особливості навчання дітей з складними дефектами.

28. Причини дитячих аномалій розвитку.

29. Розкрийте суть понять: „компенсація, корекція, реабілітація, абілітація, соціалізація”.

30. Основні завдання виховного процесу дітей з відхиленнями в розвитку

31. Визначити та охарактеризувати основні закономірності психічного розвитку людини. Назвати та охарактеризувати види дизонтогенезу (порушеного розвитку).

32. Назвіть умови, за яких забезпечується нормальний психічний розвиток.

33. Основні причини ненормативного розвитку дітей (дизонтогенезу). Назвати основні групи дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями.

34. Характеризувати та назвати основні психолого-педагогічні особливості розвитку дітей із порушеннями поведінки (девіантною поведінкою).

48. Взаємодія первин­них дефектів та вторинних ознак відхилень в розвиткові аномальної дитини. Поняття дивергенції.

35. Методи психолого-педагогічної діагностики дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

36. Розкрийте сутність поняття «дизонтогенез». Дайте сучасне визначення порушеного розвитку.

37. З'ясуйте основні закономірності порушеного розвитку.

38. Визначте сутність сучасних класифікацій психічного дизонтогенезу.

39. Визначити особливості й критерії організації навчально-виховного процесу дітей з порушеннями зору.

40. Характеристика методів навчання дітей з порушеннями слуху.

41. Характеристика психолого-педагогічних особливостей розвитку дітей із порушеннями інтелекту.

42. Причини розумової відсталості у дітей. Класифікація розумової відсталості у вітчизняній спеціальній літературі.

43. Причини виникнення ЗПР. Класифікація ЗПР за К.С. Лебединською.

44. Діти з порушенням інтелектуального розвитку.

45. Особливості психічного розвитку дітей-олігофренів.

46. Особливості корекційної роботи з розумово відсталими дітьми.

47. Затримка психічного розвитку у дітей та їх причини.

48. Характеристика дітей із затримкою психічного розвитку. Основні психолого-педагогічні особливості їх розвитку.    

49. Розкрити особливості організації навчально-виховного процесу в початкових класах загальноосвітньої спеціалізованої школи інтенсивної педагогічної корекції

І-ІІ ступеня для дітей із ЗПР.

50. Особливості корекційної роботи з дітьми ЗПР.

51. Особливості навчально-виховної роботи з розумово відсталими дітьми в дошкільному і шкільному віці.

52. Особливості психічного розвитку дітей-олігофренів.

53. Олігофренія. Причини виникнення та форми олігофренії.

54. Класифікація олігофреній за глибиною дефекту.

55. Визначення розумової відсталості.

56. Характеристика дітей з затримкою психічного розвитку.

57. Особливості процесу навчання розумововідсталих дітей.

58. Клініко-педагогічна класифікація мовних мовних порушень.

59. Діти з порушенням зорового аналізатору.

60. Діти з порушенням слухового аналізатору

61. Характерстика психолого-педагогічних особливостей розвитку дітей із порушеннями мовлення.

62. Загальна характеристика порушення мови у дітей.

63. Класифікація мовних порушень..

64. Роль мовлення в процесі розвитку дитини.

65. Характеристика мовленнєвого розвитку дітей та причини його порушення.

66. Діти з порушеннями мовленнєвого розвитку.

67. Вплив мовленнєвих порушень на розвиток дитини.

68. Особливості розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку.

69. Дислалія. Види, причини дислалії. Корекційна робота при дислалії.

70. Розкрити сутність психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень.

71. Дислалія. Види, причини дислалії. Корекційна робота при дислалії.

72. Розкрити сутність психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень.

73. Розвиток мовленнєвих здібностей у дітей з загальним недорозвитком мови.

74. Прийоми логопедичного впливу при подоланні порушень під час читання і письма.

75. Алалія, характеристика прояву, причини виникнення.

76. Афазія, причини. Види – моторна і сенсорна. Алалія, причини.

77. Порушення темпу мовлення: брадилалія, тахилалія, заїкання.

78. Ринолалія. Закрита ринолалія, причини. Відкрита ринолалія, причини. Органічна і функціональна ринолалія.

79. Дизартрія. Особливості порушення артикуляційної моторики. Види дизартрії.

80. Дайте визначення аутизму та раннього дитячого аутизму.

81.  Етіологія аутизму.

82.  Охарактеризуйте симптоматику аутизму.

83. Назвіть основні клініко-психолого-педагогічні прояви аутизму.

84.  Напрямки корекційної роботи з дітьми-аутистами.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

А

Аберрація– індивідуальне відхилення від норми у побудові чи функції.

Абілітація– комплекс заходів, спрямованих на набуття соціально-вживаних функцій дитиною, які не сформувалися внаслідок психічних або фізичних порушень.

Автоматизація звуків– етап щодо корекції неправильної звуковимови, який здійснюється після постановки нового звука.

Аглосія – вроджена відсутність язика.

Агнозія – порушення процесів упізнавання предметів та живих істот за їхніми ознаками за відсутності розладів органів чуття (зорова, слухова, тактильна, смакова тощо).

Агнотія – вроджена відсутність верхньої або нижньої щелепи.

Аграматизм– помилки у граматичному оформленні активної мови (експресивний) та у розумінні граматичних конструкцій (імпресивний).

Аграфія– неможливість, специфічне порушення процесу написання.

Агресивність – хвороблива властивість особистості, що проявляється в нанесенні ушкоджень, спричиненні болю, нападанні на будь-кого.

Адаптація– процес пристосування організму до умов існування, оточення, до особливих потреб людини.

Адаптація (соціальна)– активне пристосування до умов соціального середовища через засвоєння й прийняття цілей, цінностей, норм і стилю поведінки, схвалених суспільством.

Акалькулія – порушення рахунку й рахункових операцій як наслідок ураження різних ділянок кори головного мозку.

Акт комунікації– одиниця повідомлення, що має змістову цілісність і може бути сприйнятою слухачем у даних умовах спілкування.

Акт мови– окремий відрізок мови, який має в певних умовах визначену цільову спрямованість.

Алалія– відсутність або недорозвиненість мови внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку під час вагітності або в ранньому дитинстві.

Алексія– специфічне порушення процесу читання, втрата цієї можливості.

Амбліопія– послаблення зору за відсутності наявних уражень очей.

Аналізатор– система органів, що здійснює сприйняття та аналіз подразнень.

Анамнез– сукупність даних про початок захворювання, повідомлених хворим або його близькими.

Анартрія – тяжка форма дизартрії, коли мова майже повністю неможлива внаслідок паралічу мовнорухових м’язів.

Аномалія – відхилення від загальних закономірностей розвитку.

Аномальні діти – діти, що мають відхилення від нормального психічного або фізичного розвитку і потребують спеціальних умов навчання і виховання.

Артикуляційний апарат– сукупність органів, які забезпечують утворення звуків мови.

Артикуляція– робота мовленнєвих органів спрямована на утворення звуків.

Астенія – стан, який характеризується підвищеною стомлюваністю, ослабленням чи втратою здатності до тривалого фізичного і розумового напруження.

Асфіксія– гостре кисневе голодування новонароджених.

Аудіограма– графічне зображення даних дослідження слуху за допомогою аудіометра.

Аудіометрія– вимірювання гостроти слуху.

Аутизм – патологічна відлюдність, відгородженість від реальної дійсності з утратою природних та емоційних реакцій, інтересу до спілкування.

Афазія – повна або часткова втрата мови, яка зумовлена ураженням кори домінантної півкулі головного мозку за відсутності розладів артикуляційного апарату і слуху.

Афонія – втрата звучності голосу за умови збереження шепітної мови.

Б

Брадилалія– патологічно сповільнений темп мовлення.

Брока центр – ділянка кори головного мозку, яка забезпечує моторну організацію мови.

Бульбарний параліч– синдром ураження язикоглоткового, блукаючого і під'язичного нервів.

В

Вербальний– словесний, мовний, усний.

Верніке центр (зона)– ділянка кори головного мозку, яка забезпечує сприйняття мови.

Виправлення– складний процес усунення відхилень, перебудова психічних, фізичних, соціальних знань, умінь та навичок особистості, що відбувається під впливом оточення та шляхом самовдосконалення.

Вища нервова діяльність – діяльність   кори великих півкуль головного мозку, яка забезпечуєіндивідуальне поведінкове пристосування людини до змін умов навколишнього і внутрішнього середовищ.

Вищі психічні функції– складні, що формуються за життя, системні психічні процеси, соціальні за своїм походженням.

Відображене мовлення– повторене за ким-небудь.

Відставання – неспроможність виконання встановлених нормативів життєдіяльності.

Відчуття – психічний пізнавальний процес відображення окремих ознак та властивостей подразників, які діють на органи чуття.

Вікові особливості– анатомо-фізіологічні і психологічні особливості, характерні для того чи іншого вікового періоду.

Внутрішнє мовлеННЯ – різні види використання мовних значень поза процесом реальної комунікації типу внутрішнього промовляння («мовлення про себе»):

- те, що зберігає структуру зовнішнього мовлення, але позбавлене фонації й типове для розв’язання мисленнєвих завдань в ускладнених умовах;

- власне ВМ., коли воно виступає як засіб мислення;

- структурне програмування (задум, програма мовленнєвого висловлювання).

Г

Гамацизм – недолік вимови звуків «г», « ґ».

Герц(Гц)– одиниця виміру частоти коливання.

Гіпер – вище норми

Гіперопіка -надмірна турбота про дітей. Гіперопіка виражається в прагненні батьків оточувати дитини підвищеною увагою, захищати навіть при відсутності реальної небезпеки.

Гіперкінез– надмірні мимовільні рухи.

Гіперкомпенсація характеризується тим, що особи з серйозними недоліками у фізичному чи психічному розвитку здатні досягти більш високих результатів у різних галузях діяльності, ніж більшість людей з нормальним розвитком.

Гіпо – нижче норми.

Гіпоксія– кисневе голодування організму.

Глобальне читання– неаналітичне читання, впізнавання слова як єдиного графічного цілого.

Глухі діти -це діти з цілковитою відсутністю слуху або його значним зниженням, за якого сприймання, розпізнавання і самостійне оволодіння усним мовленням (спонтанне формування мовлення) є неможливим.

Глухота– глибоке стійке двостороннє порушення слуху, вроджене або набуте у ранньому віці до того, як у дитини сформувалось мовлення.

Гнозис– впізнавання (акустичне, оптичне, тактильне, смакове тощо.).

Губи розщелина– вроджена аномалія будови губи дитини (звичайно верхньої), яка виникає під час вагітності.

Губні звуки– звуки, що утворюються за допомогою губ.

Гуління– голосові реакції дитини у перші 2 – 3 місяці життя.

Д

Девіація–відхилення від того, що вважається адекватним, нормативним, запропонованим вимогами моралі, права, традиції, звичаю.

Деградація–визначення процесу, при якому погіршуються характеристики явища, окремо взятого об'єкта або духовних якостей. Це рух назад, регрес і руйнування. Іншими словами, деградувати – це діяти на противагу прогресу, розвитку.

Декомпенсація– розлад діяльності будь-якого органа або організму загалом внаслідок порушення компенсації (складного процесу перебудови функцій організма у разі порушення або втрати якої-небудь функції внаслідок захворювання, уш­коджень).

Деменція – стійка втрата раніше засвоєних знань і практичних навичок та неможливість набуття нових.

Депривація– недостатнє задоволення основних потреб.

Дефектологія – наука про психофізичні особливості розвитку аномальних дітей, закономірності їхнього навчання та виховання.

Дивергенція–протиріччя між біологічними можливостями на даний момент і конкретними соціальними впливами на неї.

Дизартрія – недолік вимови, що виникає внаслідок недостатнього управління мовного апарату з боку головного мозку.

Дислалія– порушення звуковимови за нормального стану слуху й збереженої іннервації мовленнєвого апарату.

Дитина-інвалід– особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту.

Дитячий церебральний параліч (дцп)– збірний термін, що об'єднує в собі групу непрогресуючих рухових порушень, які виникають у результаті ураження або недорозвитку головного мозку до народження, під час пологів та в ранньому дитинстві.

Діагноз – медичний висновок про стан здоров'я хворого.

Е

Енцефаліт – запалення головного мозку.

Енцефалопатія – загальна назва проявів чи наслідків уражень головного мозку.

Епікриз – висновок про діагноз, причини, патогенез захворювання і результат лікування, який використовувався та фіксувався в медичній документації.

Епілепсія – хвороба, яка проявляється зростаючим характером судомних нападів та відносними змінами особистості.

Етіологія– наука про причини виникнення.

Ехолалія– автоматичне повторення чужої мови.

З

Загальне недорозвиненнямовлення– різноманітні, складні мовленнєві розлади, за яких у дітей порушено формування усіх складових мовленнєвої системи, що належать до звукової та змістової сторін.

Заїкання– порушення темпу та ритму мови, зумовлене судомним станом м'язів мовного апарату.

Запущеність педагогічна– стійкі відхилення від норми моральної свідомості й поведінки чи навчальної діяльності, спричинені недоліками педагогічного впливу.

Затримка психічного розвитку (ЗПР)– порушення нормального темпу психічного розвитку дитини.

Звуковимова– процес утворення мовних звуків.

Здоров'я – стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя.

Зір– це здатність отримувати і витягати інформацію про світ із енергії еклекторомагнітного випромінювання світлового діапазону; складний комплекс процесів у зоровій системі, які починаються з трансформації світлової енергії у фоторецепторах та закінчуються зоровими відчуттями і сприйняттями.

Зона найближчого розвиТКУ – розбіжність у рівні складності завдань, які розв'язуються дитиною самостійно (актуальний рівень розвитку) і під керівництвом дорослого. Поняття введено Л.С. Виготським.

Зонди логопедичні– інструменти, призначені для механічного регулювання положення і руху органів мови під час корекції недоліків вимови.

І

Інвалід– особа, яка має стійке тривале або постійне порушення нормального функціонування організму, зумовлене вродженими вадами, хронічними захворюваннями, травмами або патологічним станом, що призводить до обмеження життєдіяльності, вимагає надання соціальної допомоги і захисту, людина з особливими потребами.

Інтегроване навчання– навчання та виховання дітей із різними порушеннями психофізичного розвитку в закладах загальної системи освіти разом із дітьми, які не мають будь-яких вад.

Інтеріоризація– поступовий перехід від зовнішніх схем і опор до внутрішнього планування дії.

К

Капацизм – недолік вимови звуків « к», «к'»

Коефіцієнт інтелектуальності– позначається символом IQ, відношення розумового віку (РВ) до справжнього хронологічного віку (СВ) даної людини за формулою: РВ/СВ×100%=IQ.

Компенсація – це відновлення, заміщення недорозвинених чи пошкоджених функцій шляхом використання збережених або перебудови частково порушених функцій.

Компенсація функцій– складний процес перебудови функцій організму щодо порушення чи втрати будь-яких психічних функцій внаслідок перенесених захворювань, травматичних пошкоджень.

Комунікативна функція– здатність до спілкування.

Конвергенція -

Конституція – комплекс спадкових і набутих властивостей організму.

Координація рухів– узгодження рухів частин тіла людини під час виконання рухового акту.

Конвергенція– це співпадання двох процесів абілітації, онтогенезу та вимог суспільства до дитини.

Корекція –виправлення (часткове чи повне) вад психічного або фізичного розвитку.

- спеціально організований педагогічний про­цес, спрямований на послаблення, долання порушень розвит­ку, запобігання їм та сприяння розвиткові аномальної дити­ни загалом з метою щонайбільшого наближення до норми.

Корекція вимови– виправлення недоліків вимови,

включаючи всі її складові частини: дихання, голос, звуки, членування мови паузами, темп та дотримання орфоепічних

норм.

Корекційно-виховна робота– система педагогічних заходів спрямованих на подолання абопослаблення недоліків психічного і фізичного розвитку дітей з особливими потребами.

Критерії – ознака, на основі якої виявляється оцінка, визначення або класифікація чого-небудь.

Л

Лабільність – нестійкість, мінливість.

Ламбдацизм – недолік вимови звуків «л», «л'».

Лепет – голосові реакції дитини на подразники позитивного характеру, з'являються після другого місяця життя.

Логоневроз – невроз, який проявляється у формі розладу мови (наприклад, заїкування невротичне).

Логопат – людина з дефектами мови.

Логопед – корекційний педагог, який займається усуненням недоліків мови в дітей і дорослих.

Логорея – беззв'язковий мовний потік.

Логофобія – нав'язливий страх: побоювання мови.

Локалізація– місце розташування.

М

Макрогенія – аномалія розвитку: занадто велика нижня щелепа.

Макроглосія – великий язик.

Маніпуляція – рухи рукою чи руками, що пов'язані з виконанням певного завдання.

Медико-педагопчна консультація– спеціальна установа, яка проводить комплексне медико-педагогічне обстеження аномальних дітей для спрямування їх у відповідну навчально-виховну та оздоровчу установу.

Менінгіт – запалення оболонок головного та (або) спинного мозку.

Мова відображена – мова, повторена за кимось.

Мова експресивна– особиста усна мова людини.

Мова імпресивна (внутрішня)– мова, яку чують та розуміють.

Моторика – рухова активність.

Моторика груба – рухи з утримання та переміщення голови, тулуба або кінцівок у просторі щодо сил тяжіння.

Моторика тонка– рухи пальцями та кистями, робота голосової та мімічної мускулатури.

Н

Неврози – психосоматичні розлади, що виникають унаслідок психічної травми та усвідомлюються самим суб'єктом.

Негативізм мовний– свідома, стійка немотивована відмова від мовного спілкування.

Нейроінфекція – загальна назва інфекційних захворювань, які характеризуються переважною локалізацією збудників інфекції у ЦНС.

Нейролептики – лікарські речовини, які мають гальмуючу дію на функції ЦНС, не порушують до того ж свідомості і здатні усувати марення, галюцинації та деякі інші симптоми психозів.

Неонатальний період– вік дитини від народження до 28-ї доби життя.

Нервова система – сукупність утворень (нерви, ганглії, мозок) у людини, яка здійснює постійний зв'язок організму з навколишнім середовищем та взаємний зв'язок органів між собою; регулює та координує усі функції організму.

Назальний – який належить до носа або його порожнини.

О

Олігофренія – недоумкуватість.

Олігофренія – вид розумової відсталості, який виникає внаслідок органічного пошкодження мозку в пренатальний, натальний або ранній (до трьох років) період дитинства і виявляється у тотальному психічному недорозвитку.

Олігофренопедагог – педагог із спеціальною вищою освітою, який здійснює навчання та виховання розумово відсталих дітей.

П

Параліч – випадіння функції будь-якого м'яза або кінцівки внаслідок порушення іннервації.

Парез – частковий параліч, рухи можливі, але з малою силою та в недостатньому обсязі.

Паретичність – нерухомість м'язів.

Патогенез – механізм розвитку певної хвороби, патологічного процесу чи стану.

Патогенний– хворобливий, який викликає захворювання.

Периферична нервова система– складається з черепно-мозкових нервів, нервових сплетінь, спинномозкових та периферичних нервів.

Персеверація– патологічне повторення чи стійке відтворення дії, слова чи складу.

Поведінка соціальна– сукупність вчинків та дій особистості або групи у суспільстві, яка залежить від соціально-економічних факторів та норм моралі.

Порушення мислення– порушення інтелектуальної діяльності, яке виникає у випадку різних психічних захворювань, локальних уражень мозку та аномалій психічного розвитку.

Постнатальний – який виникає чи відбувається відразу після народження.

Прогенія – виступ нижньої щелепи вперед (порівняно з верхньою) внаслідок її надмірного розвитку.

Психодіагностика – галузь психології, якарозробляє методи виявлення і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особи.

Психокорекція– напрям реабілітаційної та корекційно-виховної роботи з аномальними дітьми, метою якої є подолання та попередження порушень психічного розвитку.

Р

Ранній дитячий аутизм (рда)– аномалія психічного розвитку, яка характеризується порушенням емоційного зв'язку, екстремальною одинокістю дитини, стереотипністю в поведінці та своєрідним мовленнєвим та інтелектуальним недорозвитком, який не пов'язаний з первинною недостатністю цих функцій.

Реабілітація – комплекс заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених функцій людини, необхідних їй для життя в суспільстві.

Реакція – відповідь організму, особистості на ті чи інші подразнення.

Релаксація– розслаблення, зняття психічного та (або) фізичного напруження.

Ремісія– тимчасове послаблення (неповна ремісія) або зникнення (повна ремісія) проявів захворювання.

Рефлекс – мимовільна, опосередкована нервовою системою закономірна відповідна реакція організму на подразник.

Ринолалія– порушення тембру голосу та звуковимови. зумовлене дефектами мовного апарату (говорить у ніс).

Розвиток – сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних, біохімічних, психічних, соціальних та інших змін, які відбуваються з людиною від моменту її народження до кінця життя.

Розгальмування– припинення стану внутрішнього гальмування в корі великих півкуль головного мозку під впливом стороннього подразника.

Розпад мови– втрата набутих мовних навичок та комунікативних умінь внаслідок ураження мозку.

Розщілина піднебіння– вроджена аномалія будови твердого або м'якого піднебіння, що виникає під час ембріогенезу.

Ротацизм – недолік у вимові звуків «р» , «р'».

С

Сензитивний вік– найсприятливіший вік для розвитку тих чи інших психічних функцій, що визначають психічний розвиток дитини і мають вирішальне значення для її навчання та виховання.

Сенсорний – чуттєвий, той, який належить до області відчуттів.

Сигматизм – недолік у вимові свистячих та шиплячих звуків.

Симптом^– ознака патологічного стану або хвороби.

Синдром – стійка сукупність симптомів із єдиним походженням.

Синкінезії – мимовільні рухи, що виникають на боці парезу або в органах мови під час руху здоровими кінцівками.

Соматичний– який стосується тіла, внутрішніх органів.

Соціалізація – процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості; процес і результат активного відтворення індивідом соціального досвіду, який здійснюється у спілкуванні та діяльності.

Соціальна реабілітація– система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі в житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, соціального обслуговування задоволення потреби в забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації.

Спадкові захворювання – захворювання, що зумовлені мутаціями, переважно хромосомними чи генетичними.

Спадковість – відновлення в нащадків біологічної подібності до батьків.

Спастичність – патологічне підвищення м'язового тонусу, яке спричиняє обмеження рухливості.

Сурдопедагог – педагог зі спеціальною освітою, який здійснює навчання і виховання глухих і слабочуючих.

Т

Тактильний– що відчувається на дотик.

Тахілалія – патологічне прискорення темпу мови.

Тифлопедагог– педагог зі спеціальною освітою, що здійснює навчання та виховання незрячих і слабозорих дітей.

Тифлопедагопка – галузь дефектології, наука про особливості навчання та виховання сліпих та слабозорих дітей.

Тонус м'язовий – пружність м'язів у стані спокою.

Тремор – ритмічні коливальні рухи кінцівок, голови, язика тощо, тремтіння.

Ф

Фізична реабілітація– комплекс заходів, спрямованих на подолання або зменшення рухових порушень, розвиток рухової сфери, націлений на компенсацію втрачених функцій за рахунок збережених, який складається зі спеціальних вправ та позиційного режиму.

Фізіотерапія – розділ медицини, який вивчає дію на організм різних фізичних факторів (світло, тепло) і використання цих факторів з лікувальними та профілактичними цілями.

Фобія– боягузтво, нав'язливий страх.

Фонема – звук, значуща одиниця мови.

Фонематичний слух– тонкий систематизований слух, який дає можливість здійснювати операції розпізнавання фонем та установлення звукової структури слова.

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення – порушення процесу формування вимовної системи рідної мови в дітей із різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття та вимови фонем.

Фоноскоп – пристрій для вивчення фонетичних особливостей мови і виконання під час цього рухів губ, м’язів обличчя.

Ц

Церебральний – який стосується головного мозку.

Ч

Чутливість – здатність організму сприймати різні подразнення.

Чутливість поріг– це величина подразника, який викликає чи змінює відчуття, сприймання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Основна література

1. Боскис Р. М. Аномальные дети / Р.М. Боскис // Психология аномального развития ребенка: хрестоматия. – Т. 1. – М.: Высш. шк.; изд-воМГУ, 2002. – С. 437– 464.

2. Волкова Л.С. Логопедия / Л. С. Волкова. – М.: Владос, 1989. – 680 с.

3. Виготський Л.С.Основні проблеми дефектології / Л.С.Виготський // Спеціальна психологія. Тексти. – Ч. І. – Кам’янець-Подільський, 1999. – С. 4 – 19.

4. Логопедія / [В. В.Тарасун, С. Ю. Конопляста, В. О. Кондратенко та ін.]; за ред. М. К. Шеремет. – [ 2-е вид.]. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2010. – 672 с.

5. Каут Н.М. Основи дефектології та логопедії : тести лекцій / Н. М. Каут. – Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2012 р. – 372 с.

6. Матвєєва М. П. Корекційна робота у системі осві­ти дітей з вадами розумового розвитку./ М. П.Матвєєва, С. П. Миронова. – Кам'янець-Поділ.: Інформ.-вид. відділ Кам'янець-Подільськ. держ. ун-ту, 2005. – 164 с.

7. Матвєєвої М. П. Спеціальна психологія. Тексти: ч. 1. / М. П. Матвєєва, С. П. Миронова. – Кам'янець-Поділ.: Інформ.-вид. відділ Кам'янець-Подільськ. держ. ун-ту, 1999. – 158 с.

8.Матвєєвої М. П. Спеціальна психологія. Тексти: ч. 2 / М. П. Матвєєва, С. П. Ми­ронова. – Кам'янець-Поділ.: Інформ.-вид. відділ Кам'янець-Подільськ. держ. ун-ту, 2001. – 142 с.

9. Миронова С. П. Методика корекційної роботи при порушеннях пізнавальної діяльності : підруч. / С. П. Миронова. – Кам’янець-Подільский національний універ-т ім.. Івана Огієнко, 2014. – 260 с.

10. Островська К. О. Аутизм: проблеми психологічної допомоги:[навчальний посібник] / К. О. Островська. – Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 110 с.

11. Синьов В.М. Психокорекційна педагогіка. Олігофренопедагогіка : Підруч. – Ч І. Загальні основи колекційної психопедагогіки (олігофренопедагогіки). – Вид. 2-е. – К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2017, – 238 с.

12. Сорокин В. М.Специальная психология / В. М. Сорокин – СПб. : Речь, 2004. – 216 с.

13. Спеціальна педагогіка: понятійно-термінологічний словник / [Ред-упоряд. В. І. Бондарь]. – Луганськ : Альма-матер, 2003. – 436 с.

14. Стадненко Н. М. Нариси з олігофренопсихології /
Н. М. Стадненко, М. П. Матвєєва, А. Г. Обухівська – Кам'янець-Подільський : Інформ.-вид. відділ Кам'янець-Подільськ. держ. ун-ту, 2002. – 200 с.

15. Тарасун В. В. Концепція державного стандарту освіти учнів з порушенням мовленнєвого розвитку / В.В.Тарасун // Дефектологія. – 2000. № 2. – С. 2 – 10.

16. Хохліна О. П.Психолого-педагогічні основи корекційної спрямо­ваності трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку / О. П.Хохліна – К. : Педагогічна думка, 2000. – 288 с.

17. Эйдинова М.Б. Детские церебральные параличи и пути их преодоления. / М.Б.Эйдинова, О.В. Правдина, Е.Н. Винарская. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. – 215 с.

18.Юрченко Л. О. Діти з розладами аутистичного спектра : план корекційно-розвиткової роботи / Л. О. Юрченко, Л. В. Ортаржевська, Т. А. Малюченко та ін.; упор. В. В. Семизорова. – Тернопіль : Мандрівець, 2017. – 104 с.

Додаткова література

1. Абизов Р. А. Онкоотоларингологія: леції: навч. посіб. для лікарів-інтернатів і курсантів вищ. мед закл. освіти ІІІ –
ІV рівнів акредитації / Р.А. Абизов. – К.: Книга плюс, 2001. – 267 с.

2. Архипова Е.Ф. Коррекционная работа с детьми с церебральнымпараличом (доречевой период). / Е. Ф.Архипова. – М.: Просвещение, 1989. – 234 с.

3. Аутизм. Методы лечения тяжелого психического отклонения//Азбука здоровья. – 2002. №5. – С. 23 – 24.

4. Бадалян Л.О. Детскиецеребральные параличи. /
Л.О.Бадалян, Л.Т.Журба, О.В.Тимонина. – К.: Здоровья, 1988. – 327 с.

5. Боскис Р.М. Учителю о детях с нарушениями слуха. /
Р.М. Боскис. – М., 1987.

6. Боскис Р. М. Основы компенсации дефектов у аномальных детей / Р.М. Боскис, Р.Е. Левина // Психология аномального развития ребенка: хрестоматия. – Т. 1. – М.: Высш. шк.; Изд-во МГУ, 2002. – С. 465–487.

7.Бурлакова М. К. Коррекционно-педагогическая работа при афазии / М. К.Бурлакова. – М. : Просвещение, 1992.

8. Бурлакова М. К. Речь и афазия / М. К.Бурлакова. – М. : Медицина, 1997.

9. Вансовская Л. И. Устранение нарушения речи при врожденных расщелинах неба / Л.И. Вансовская. – СПб. : Гиппократ, 2000. – 132 с.

10. Василенко Ю. С. Голос. Фониартрические аспекты / Ю. С. Василенко. – М. : Энергоиздат, 2002. – 480 с.

11. Виготський Л.С.Основні проблеми дефектології / Л.С.Виготський // Спеціальна психологія. Тексти. – Ч. І. – Кам’янець-Подільський, 1999. – С. 4 –19.

12. Выготский Л.С. Проблема обучения и развития в школьном возрасте: хрестоматия по психологии / Выготский Л.С. – М. : Просвещение, 1987. – 381 с.

13. Выготский Л.С. Проблемы развития психики / Л.С. Выготский // Психология аномального развития ребенка: хрестоматия. – Т. 1. – М.: ЧеРо: Высш. шк.; Изд-во МГУ, 2002. –
С. 10 – 22.

14. Выготский Л.С.Собр. соч.: в 6 т. – Т. 5: лсновы дефектологии. / Л.С. Выготский– М. : Педагогика, 1983. – С. 7.

15. Выготский Л.С.Собр. соч.: в 6 т. – Т. 5: основы дефектологии. / Л.С. Выготский– М. : Педагогика, 1983. – С. 181 – 182.

16.Выготский Л.С. Собр. соч. : в 6 т. – Т. 3: проблемы развития психики. / Л.С. Выготский– М. : Педагогика, 1983. – С.31 – 36.

17.Выготский Л.С.Собр. соч.: в 6 т. основи дефектологии / Л. С.Выготский [Под ред. Т.А. Власовой]. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 5. – 368 с.

18. Возрастная и педагогическая психология: хрестоматия. – М.:Академия, 2001. – 368 с.

19. Волкова Л.С. Логопедия / Л. С. Волковой. – М.: Владос, 1989. – 680 с.

20. Воронкова В.В.Воспитание и обучение детей во вспомогательной школе / В. В. Воронкова. – М. : Школа-Пресс, 1994. – 416 с

21. Гилберт К. Аутизм.Медицинские и педагогические аспекты. / К. Гилберт, Т. Питерс. – СПб., 1998.

22. Гордеев В. Методы исследования развития ребенка: качество жизни (QOL) – новый инструмент оценки развития детей / В. Гордеев, Ю. Александрович. – СПб.: Речь, 2001 – 200 с.

23.Гриншпун В. М. Классификация нарушений речи. Логопедия / В. М. Гриншпун; под ред. Л. С. Волковой, С. Н. Шаховской // – М., 1998. – С. 55 – 70.

24. Детские церебральные параличи. Основы клинической реабилитационной диагностики / В. А. Козявкин, М. А. Бабадаглы, С. К. Ткаченко и др. – Л. : Медицина миру, 1999. – 312 с.

25.Дефектологический словарь [Уклад. А.И. Дьячков]. – М. : Педагогика, 1970. – 503 с.

26. Дульнев Г. М. Учебно-воспитательная работа во вспомогательной школе / Г. М. Дульнев. – М. : Просвещение, 1981.

27. Захаров А. И. Своеобразие психического развития детей /А.И. Захаров // Психология детей с отклонениями и нарушениями психического развития. – СПб.: Питер, 2001. – С. 93–129.

28. Ипполитова М. В. Воспитание детей с церебральным параличем в семье. / М. В. Ипполитова – М.: Просвещение, 1980. – 53 с.

29. Катпаева А. А.Дошкольная олигофренопедагогика / А. А. Катпаева, Е. Л. Стребелева. – М. : Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 2001. – 208 с.

30. Ковальцов В.В. Семиотика и диагностика психических заболеваний у детей и подростков / В. В. Ковальов. – М. : Медицина, 1985.

31. Конопляста С. Ю. Вроджені щілини піднебіння та їхній вплив на психофізичний розвиток дитини / С. Ю. Конопляста // Педагогіка та методика спеціальні: зб. наук. ст. НПУ
ім М. П.Драгоманова, 2001. – Вип. 1. – 193 с.

32. Кузнецова Л. В. Основы специальной психологии / Л. В. Кузнецова. – М. : Издат. центр: "Академия", 2002. – 480 с.

33. Коробейников И.А.. Психологическая диагностика психического недоразвития у детей старшего дошкольного возраста / И. А. Коробейников, Л. Н. Поперечная // Журн. невропатол. и психиатр. им. С.С.Корсакова. – 1981.– №3. – С. 370–374.

34. Лебедева Л.Д. Практика арт-терапии: подходы, диагностика, система занятий / Л.Д.Лебедева. – СПб. : Речь, 2003.

35.Лебединский В.В.Классификация психического дизонтогенеза / В.В. Лебединский// Психология детей с отклонениями и нарушениями психического развития. – СПб.: Питер, 2001. – С. 250–257.

36. Лебединський В. В. Розлади психічного розвитку у дітей // Спеціальна психологія. Тексти. – Ч. І. – Кам’янець-Подільський,1999. – С. 18–29.

37. Лебединский В. В.Общие закономерности психического дизонтогенеза / В.В. Лебединский // Психология детей с отклонениями и нарушениями психического развития. – СПб.: Питер, 2001. – С. 129–149.

38.Липа В. Л.Психологические основы педагогической коррекции / В. Л. Липа. – Славянск, 2001. – 232 с.

39. Личко А. Е. Акцентуации характера как преморбидный тип /А.Е. Личко //Психология детей с отклонениями и нарушениями психическогоразвития. – СПб.: Питер, 2001. – С. 302–333.

40.Лубовський В. І. Психологічні проблеми діагностики аномального розвитку дитини / В. І. Лубовський // Спеціальна психологія. Тексти. – Ч. І. – Кам’янець-Подільський, 1999. –
С. 4 – 17.

41. Мамайчук И. Психокоррекционные технологии для детей с проблемами в развитии / И. Мамайчук – СПб.: Речь, 2003. – 400 с.

42. Карвасарская И. Б. В стороне. Из опыта работы с аутичными детьми. / И. Б. Карвасарская. – Москва, 2003.

43. Назарович В. Схеми психолого-педагогічних характеристик / В. Назарович, С. Тарасюк. – Рівне: Принт Пауз, 2003. – 56 с.

44. Лопатина Л. В. Преодоление речевых нарушений у дошкольников (Коррекция стертой дизартрии) / Л.В. Лопатина, Н.В.Серебрякова. – СПб., 2001. – С. 9 – 19, 109 – 116.

45. Лубовский В.И.Психологические проблемы аномального развития детей / В.И.Лубовский. – М. : Педагогика, 1989. – 104 с.

46.Лубовский В. И. Специальная психология / В. И. Лубовский, Т. В. Розанова, Л. И. Солнцева. – М. : Академия, 2005. – 464 с.

47. Никольская И. М. Психологическая защита у детей. / И. М.Никольская, Р. М. Грановская – Спб. : Речь, 2000.

48. Обухівська А. Г. Соціальна роль логопеда в системі надання допомоги населенню / А. Г.Обухівська // Педагогіка та методика спеціальні: зб. наук. ст. НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. – вип 1. – С. 56 – 59.

49. Петрова В. Г. Психология умственно отсталого школьника / В.Г. Петрова, И.В. Белякова. – М. : Академия, 2002. –
160 с.

50. Никольская О.С. Аутистичный ребенок: пути помощи / О.С. Никольская, Е.Р. Баенская, М.М. Либлинг – М., 1997.

51. Пінчук Ю. В. Основи методики виховання правильної вимови звука при дислалії / Ю. В.Пінчук // Педагогіка та методика спеціальні: Зб. наук. праць. – К., 2000. С. 43 – 49.

52. Питерс Т. Аутизм: от теоретического понимания к педагогическому воздействию: книга для педагогов-дефектологов/ Питерс Т.; [пер. с англ. М. М. Щербаковой]; под науч. ред. Л. М. Шипицыной, Д. Н. Исаева. – М., 2002.

53. Радченко М. І. Особистісні риси батьків, які виховують розумово відсталу дитину / Радченко М. І. // Проблеми загальної та педагогічної психології: збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., – 2002. – Т. 4, ч. 3. 

54. Семаго Н. Я. Проблемные дети: основи диагностической и коррекционной работы психолога / Н. Я.Семаго, М. М. Семаго – М. : АРКТИ, 2000. – 208 с.

55. Сергєєва І.В. Логопедична допомога в системі освіти України / І.В. Сергєєва // Педагогіка та методика спеціальні: зб. наук. ст. НПУ ім М. П. Драгоманова. – К., 2001. – Вип. 2. – С. 81 – 83.

56. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста[Под ред. С.Ю. Циркина]. – Санкт-Петербург

57. Хохліна О. П.Підготовка розумово відсталої дитини до навчання в школі / О. П.Хохліна // Підготовка до школи дітей з особливими потребами в умовах сім'ї: поради батькам. – К. : Наук, світ, 2005. – С. 163 – 184.: Издательство «Питер», 2000.

58. Хохліна О. П.Розумово відстала дитина / О. П. Хохліна // Діти з особливими по­требами: поради батькам. – К. : Наук, світ, 2004. – С. 151 – 169.

59. Худик В.А.Онтогенетический аспект психологической диагностики и коррекции аномального развития личности (на материале исследования детей и подростков) / В. А. Худик. – Санкт-Петербург: Образование, 2000.

60. Шеремет М. К. Сучасні підходи до подолання порушення звуковимови / М. К. Шеремет // Педагогіка та методика спеціальні: зб. наук. ст. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К., 2001. – Вип. 1.

61. Шеремет М. К. Сучасні комп’ютерні технології в логопедичній роботі / М. К. Шеремет, Г.Загорська // Педагогіка та методика спеціальні: зб. наук. ст. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К., 2001. – Вип. 1. – С. 183 – 192.

62. Шеремет М. К. Прогнатія, її причини та вплив на вимову / М. К. Шеремет, В. О. Кондратенко // Педагогіка та методика спеціальні: зб. наук. ст. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К., 2001. – Вип. 2. – С. 87 – 93.

63. Шеремет М. К. Формування усного зв’язного висловлювання у дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення / М. К. Шеремет, І. В.Сергєєва // Педагогіка та методика спеціальні: зб. наук. ст. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К., 2001. – Вип. 2. – С. 100 – 106.

64. Шипицина Л. М. Комплексноесопровождение детей дошкольного возраста. /Л. М. Шипицина, А. А. Хилько,
Ю. С. Галлямова и др. – СПб.:Речь, 2003. – 240 с.

65. Шипицина Л. М."Необучаемый" ребенок в семье и обществе. Социализация детей с нарушением интеллекта /
Л. М. Шипицина. – СПб. : Речь, 2005. – 477 с.

98.ЮрьевВ. В. Рости развитие ребенка / В. В. Юрьев, А. С. Симаходский,Н. Н. Воронович, М. М. Хомич. – СПб.: Питер, 2003. – 272 с.

99. Ярмаченко Н.Д. Проблема компенсации глухоты. /
Н.Д. Ярмаченко. – К., 1976. С. 148-164.

ДЛЯ ЗАМІТОК

Міністерство освіти і науки України

Криворізький педагогічний університет

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ