Психолінгвістичні аспекти загального

Недорозвинення мовлення

Багато авторів (О. Вінарська, О. Грибова, Л. Єфімєнкова, Н. Мікляєва, Л. Соловйова, Є. Соботович, С. Шаховська,
В. Юртайкін) як основний дефект дітей із ЗНМ виділяють недостатність мовної здібності. Саме з нею вони пов'язують недостатню ефективність корекційно-педагогічної роботи.

 Під мовною здібністю розуміють систему орієнтовних дій у мовному матеріалі, спрямовану на вловлювання регулярності і продуктивності мовних явищ. Основні способи орієнтування у мовному матеріалі (О. Лурія) засвоюються у процесі предметної діяльності з приводу спілкування дорослого і дитини до 3-х років. До них належать: орієнтування за наслідуванням мовленнєвим і предметним діям дорослого (орієнтування на ситуа­цію взаємодії); орієнтування на зразок дій дорослого; орієнту­вання на мовленнєвий стереотип; орієнтування за аналогією; орієнтування на «чуття мови» (на мовленнєву систему).

 З психологічної точки зору (П. Гальперін, О. Леонтьєв,
С. Рубінштейн та інші), схему формування механізму мовної здібності можна представити у такому вигляді: задатки – діяльність – спілкування – мовна здібність – мовна особистість (людина з ТПМ її готовності виробляти мовленнєві вчинки. – І. Раппопорт) – мовна активність – мовна компетенція – мовна обдарованість (до вивчення іноземних мов, літературна, поетична тощо) – літе­ратурний або поетичний талант.

З психолінгвістичних позицій (О. Леонтьєв), мовну здібність розглядають як один із компонентів моделі мови водночас із мовленнєвою діяльністю і мовною системою.

Мовна здібність розвивається лише у процесі спілкування з іншими людьми. Умовами її становлення є: формування на­вичок оволодіння мовою в її комунікативній функції; розвиток пізнавальної активності дітей і формування системи орієнтов­них предметних та мовних дій; формування різних структурних рівнів системи мови (фонетичного, лексичного, граматичного).

У дітей із тяжкою мовленнєвою патологією прослідковується порушення орієнтовної діяльності у мовному матеріалі з са­мого раннього дитинства. Автори відзначають, що у дітей із ЗНМ виявляються порушеними самі задатки до розвитку мовної здібності.

В нормі між різними центрами кори -– на базі безумовних рефлексів (орієнтовного, рухово-поєднального, наслідувально­го тощо) – встановлюються умовні зв'язки. Для мовленнєвої діяльності утворюється відповідний «динамічний стереотип» (І. Павлов) як тимчасовий зв'язок декількох аналізаторів, що беруть участь у цій діяльності. Дією динамічного стереотипу пояснюється засвоєння системи мови за умови формування орієнтовної схеми оперування з мовленнєвим матеріалом. Малень­ка дитина не знає правил, не знає мовних законів, вона практич­но інтуїтивно на чуттєвому рівні засвоює норму рідної мови. До­помагає їй у цьому «тонке чуття мови» (К. Ушинський).

У дітей із тяжкими порушеннями мовлення, як зазначає
А. Маркова, відсутні такі великі можливості (як значний слов­ник, «чуття мови»), які в умовах нормального розвитку можуть компенсувати ті чи інші недоліки у засвоєнні мови. Система мови у дітей із ЗНМ не формується, «тому алаліки у процесі свого розвитку переходять із одного рівня недорозвинення мовлення на інший, залишаючись немовленнєвими (або тими, хто погано говорить) дітьми» (Б. Гріншпун).

Порушення мовної здібності у дітей із ЗНМ проявляється у вигляді:

– зниженої мовленнєвої активності (Б. Гріншпун, Н. Жу­кова, Р. Лєвіна);

– зниженої уваги до мовленнєвого оточення і недостатньо активній спостережливості (Т. Візель, Р. Лєвіна, А. Маркова);

– уповільненого вироблення і патологічній інертності мовленнєвих стереотипів, поганому переключенні або, навпаки, швидкому згасанні тих відбитків, що виникли у пам'яті (Г. Гуровець, В. Лубовський, Н. Трауготт);

– як наслідок, виникають труднощі актуалізації навіть доб­ре знайомих слів (Н. Жукова, О. Мастюкова, Т. Філічєва), не здійснюється перенесення засвоєної граматичної форми на інші слова (О. Грибова, Б. Гриншпун, Н. Трауготт);

– у мовленнєвій безпорадності в нових ситуаціях і хаотич­них діях під час розв’язання вербальних завдань (Н. Жукова,
Н. Трауготт);

– у порушеннях програмування висловлювання, несформованості динамічного стереотипу (В. Воробйова, Є. Соботович). Недорозвинення динамічного стереотипу при моторній алалії є причиною появи порушень у використанні засвоєних засобів спілкування – заїканні;

– зниження мовної здібності відображується на недостатності здібності до моделювання, заміщенню і символізації
(Л. Єфімєнкова, В. Юртайкін).

Дослідження мовної здібності у дітей із ЗНМ (Н. Мікляєва) виявили таку низку особливостей у її розвитку:

1.  Нейрофізіологічні механізми не забезпечують необхід­ну основу для розгортання адекватних способів орієнтування у мовному матеріалі. Внаслідок цього в однакові вікові періоди у дітей із нормальним і порушеним мовленнєвим розвитком на розвиток мовної здібності впливають різні установки на орієнтування у мовному матеріалі.

2.  Процеси інтеграції орієнтовних дій у мовному матеріалі починаються пізніше, ніж у дітей, що розвиваються нормаль­но, та тривають довше.

3.  У дітей відзначається різне співвідношення превалюючих типів орієнтовних дій:

– у дітей, що розвиваються нормально, лівопівкульове (48%) та правопівкульове (52%) орієнтування доповнюють одне одно­го, починаючи з 2 – 3 років;

– у дітей із ЗНМ превалює правопівкульове орієнтування у мовному матеріалі (65%);

– у дітей із ЗНМ, ускладненого ЗПР, воно збільшується (82%).

Це фактично означає, що дошкільники з ЗНМ виявляють­ся безпорадними у багатьох ситуаціях, які вимагають виявлен­ня самостійної мовленнєвої активності і творчого перетворення засвоєних конструкцій. Це вказує на необхідність формуван­ня системи орієнтовних дій у комунікативній ситуації, пред­метній діяльності і мовних явищах під час комплексної корекційно-логопедичної роботи.