Критерії оцінюваннянавчальних досягнень студентів

Програма курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

Вступ

Предметом вивчення практичного курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» є сучасна українська літературна мова професійної сфери.

    Основна мета дисципліни - сформувати національно-мовну особистість, ознайомити студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчити їх професійного мовлення, збагатити словник термінологічною, фаховою лексикою; підвищити загальномовний рівень майбутніх фахівців, формувати практичні навички ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвивати комунікативні здібності.

   Програму дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» складено відповідно до Державних стандартів гуманітарної освіти в Україні.

   Основні завдання дисципліни – сформувати:

- мовну компетенцію майбутніх фахівців, що містить знання і практичне оволодіння нормами літературної професійної мови;

- навички самоконтролю за дотриманням мовних норм у спілкуванні;

- вміння і навички оптимальної мовної поведінки у професійній сфері;

- стійкі навички усного й писемного мовлення, зорієнтованого на професійну специфіку;

- навички формування фаховою термінологією, редагування, корегування та перекладу наукових текстів.

Студенти повинні знати:

- значимість вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»;

- особливості стилів та жанрів сучасної української літературної мови;

- поняття «літературна мова», «мовна норма», функції мови;

- основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, композицію публічного виступу;

- прийоми мислення, вимоги до мовлення і мислення, як правильно читати й осмислювати прочитане;

- сутність, види, завдання етики ділового спілкування, етичні норми та нормативи;

- основні функції, рівні ділового спілкування, між особові стосунки;

- мову професії, термінологію свого фаху, джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови;

- особливості використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні, правила написання складноскорочених слів, абревіатур, географічних скорочень;

- основні правила українського правопису;

- синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, труднощі узгодження підмета з присудком;

- призначення, кваліфікацію документів, вимоги до складання та оформлення різних видів документів та правил їх оформлення.

Студенти повинні вміти:

- здійснювати регламентування спілкування, застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні, доречно використовувати моделі звертання, привітання, ввічливості;

- володіти різними видами усного спілкування; готуватися до публічного виступу;

- знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми; користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою;

- знаходити в тексті й доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, омоніми, пароніми; користуватися різними видами словників;

- перекладати тексти українською мовою, використовувати термінологічні двомовні словники, електронні словники;

- правильно записувати числівники та цифрову інформацію у професійних текстах; узгоджувати числівники з іменниками;

- правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні, користуватися додатковою літературою;

- правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкції українською мовою; користуватися довідковою літературою;

- користуватися синтаксичними нормами у професійному спілкуванні;

- правильно використовувати синтаксичні конструкції при складанні документів.

Мовна професійна компетенція - це сума систематизованих знань норм і правил літературної мови, за якими будуються правильні мовні конструкції та повідомлення за фахом.

Мовленнєва професійна компетенція - це система умінь і навичок використання знань під час фахового спілкування для передавання певної інформації.

Ґрунтуючись на мовній компетенції, вона виявляється у сформованості умінь послуговування усною і писемною літературною мовою, багатством її виражальних засобів відповідно до літературних норм.

Комунікативна професійно орієнтована компетенція – це система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування, тобто треба володіти сумою знань про мову, вербальні й невербальні засоби спілкування, культуру, національну своєрідність суспільства і вміти застосовувати ці знання в процесі спілкування.

Отже, професійна комунікативна компетенція репрезентує професійні знання, вміння і навички спілкування.

Сформовані компетенції :

- соціальні компетентності (активна участь у суспільному житті; здатність знайти, зберегти і розвинути себе як особистість; розвиток комунікативних якостей; здатність розв’язувати проблеми; формування світоглядних ціннісних орієнтирів);

- мотиваційні компетентності (розвиток творчих здібностей, здатності до навчання, самостійності мислення);

- функціональні компетентності: естетична, культурологічна, мовна, комунікативна (уміння оперувати набутими знаннями, сформованими навичками, використовувати їх у практичному житті).

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 54 години.

Форма контролю - екзамен

Програма навчальної дисципліни складається з таких розділів:

Розділ 1. Культура фахового мовлення.

Розділ 2. Етика ділового спілкування.

Розділ 3. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.

Розділ 4. Нормативність і правильність фахового мовлення.

Розділ 5. Складання професійних документів.

Критерії оцінюваннянавчальних досягнень студентів

При оцінюванні усної відповіді слід звертати увагу на такі її аспекти:

- знання студентом фактичного матеріалу, глибина, повнота відповіді;

- правильне розуміння та ступінь свідомого засвоєння вивчення;

- логічна послідовність, чіткість викладу матеріалу;

- вміння спостерігати мовні явища, зіставляти, порівнювати, аналізувати та робити самостійні висновки;

- уміння застосовувати здобуті знання, уміння та навички на практиці;

- грамотність та чистота мовлення.

Оцінка «5» ставиться тоді, коли студент:

- дає повні відповіді на запитання, поставлене викладачем, дає правильне визначення понять;

- демонструє глибоке розуміння матеріалу;

- точно формулює свої думки і обґрунтовує їх;

- послідовно, зв’язно викладає матеріал, логічно міркує;

- виявляє вміння ілюструвати теоретичні знання, наводить приклади, порівнює, зіставляє, аналізує, узагальнює;

- володіє чистою літературною мовою, грамотно оформлює свою відповідь.

Оцінка «4» ставиться тоді, коли відповідь в основному задовольняє ті самі вимоги, що й відповідь на оцінку «5», але студент робить незначні помилки, допускає невеликі неточності, має недоліки в мовленні.

Оцінка «3» ставиться, коли студент знає і розуміє основні положення теми, але:

1) не досить глибоко володіє матеріалом, допускає помилки при визначенні понять;

2) студенту важко обґрунтувати думку, навести переконливі приклади;

3) у відповіді немає послідовності, чіткої логічності;

4) допущені помилки в мовленні.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Культура фахового мовлення.

2. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови. Стилі і типи мовлення.

3. Літературна мова. Мовна норма. Види норм

4. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

5. Мова і професія.

6. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.

7. Моваі думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.

8. Основні закони риторики.

9. Поняття          етики ділового спілкування, 'її предмет і завдання.

10. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.

11. Основні правила ділового спілкування.

12. Мовленнєвий етикет.

13. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.

14. Терміниі термінологія.

15. Лексика за сферою вживання.

16. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.

17. Типи термінологічних словників (відповідно до фаху).

18. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми.

19. Багатозначні слова і контексти. Синонімічний вибір слова.

20. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

21. Орфографічні норми сучасної української літературної мови.

22. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм

23. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови

24. Документ — основний вид ділового мовлення. Загальні вимоги до складання документів.

25. Види документів та їх класифікація.

26. Правила оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.

27. Реквізити документів та вимоги до їх написання.

28. Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.

29. Довідково — інформаційні документи.

30. Види службових листів Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування.

31. Телеграма. Факс.

32. Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти. Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.

33. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів

34. Укладання фахових документів (відповідно до напряму підготовки)

Рекомендована література

Основна

1. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посіб.К.: Артек, 1999.

2. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник -К.:А.С.К., 2003, —400 с.

3. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. — Харків: Торсінг, 2001.- 384 с.

4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне й непрофесійне спілкування — Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2004. — 480 с.

5. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / за ред. Н.Д.Бабич,- Чернівці: Книги XXI, 2005. -572 с.

6. Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування — К.: Каравела, 2005.

7. Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення Навч. посіб.К.: ВЦ "Академія", 2007. — 360 с.;

8. Панько Т.І., Кочан Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство — Львів: Вид-во "Світ", 1994. — 214 с.

9. Токарська А.С., Кочан І.М. Українська мова фахового спрямування для юристів — К.: Знання, 2008, —413 с.

10. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні; Інститут української мови — стереотип, вид. — К.: Наукова думка, 2003. — 240 с.

11. Унівесальний довідник-практикум з ділових паперів/ за ред. Л. О.Пустовіт — К.: Довіра,2000—1017 с.

12. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. — К.: Арій, 2008.-424 с.

13. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. — К., 2008 — 448 с.

14. Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення: Навчальний посібник. — К.: Арій, 2008. — 160 с.

Додаткова

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2004. — 344 с.

2. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. — К.: Вища школа, 2003. — 462 с.

3. Лобода В.В., Скуратівський Л.П. Українська мова в таблицях: Довідник. — К.: Вища школа, 1993 - 239 с.

4. Методичні рекомендації для слухачів дистанційного курсу навчальної дисципліни «Ділова українська мова у державному управлінні» / Укладачі: Плотницька І.М., Калашнікова С.А., Манако А.Ф. — К.: Міленіум, 2003. — 58 с.

5. Мозговий В.І., Семенова Л.П., Лазарева Л.К. Ділова мова у таблицях. — Донецьк: РВ ДонНТУ, 2003. — 106 с.

6. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навчальний посібник. — К.: Знання, 2006. — 291 с.

7. Посібник з теорії і практики ділової української мови / Укладач: Антонюк Т.М. — Чернівці: 2000. — 57 с.

8. Шевелєва Л.А. Український правопис у таблицях: Правила, винятки, приклади, коментарі / за ред. проф.. А.О. Свашенко. — Харків: Світ дитинства, 1996. — 56 с.

9. Шевчук С.В. Службове листування. Довідник. — К.: ЛІТЕРА, 1999.

10. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. -К.: Освіта, 2008 — 254с.

Словники

1. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики. / Уклад, і голов. ред. В.Т.Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. — 896 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад, і голов. ред. В.Т.Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. — 1736 с. -

3. Головащук І.С. Російсько-український словник сталих словосполучень. — К., 2001.

4. Головащук І.С. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. — К., 1995.

5. Гринчишин Д.Е. та ін. Словник-довідник з культури української мови. — Львів: Фенікс, 1996.

6. Гринчишин Д. Е., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. -К., 1986. 2-ге вид., перероб. і доп. — К., 2000.

7. Гринчишин Д. Е., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. — К.: Рад. пік., 1986, —222 с.

8. Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. — К.: Еетіпа, 1995.

9. Івченко А. Тлумачний словник української мови. -Харків: Фоліо, 2001.

10. Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65тис. слів/ С.Я. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. — К.: Довіра, 1996. — 797 с.

11. Пустовіт Й.О. та ін. Словник іншомовних слів. — К.: Довіра, 2000. — 635 с.

12. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки. — К.: Наук, думка, 1994.

13. Словник синонімів української мови: У 2-х томах / Редкол. А.А. Бурячок та ін. — К.: Наукова думка, 2000.

14. Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В.М. Білоноженко та ін. — К.: Наукова думка, 2003. — 1104 с. — (Словники України).