Особливості сучасного стану міжнародних відносин.

У 90-і роки минулого століття період "холодної війни" був завершений Пішла в минуле двополюсна модель міжнародних відносин Стрімкий потік змін в останні десятиліття XX століття поставив на порядок денний політичних дискусій світового співтовариства ідею нового світового порядку. Зміни у світі після закінчення "холодної війни", труднощі і протиріччя становлення нового політичного й економічного порядку є лише одним із проявів більш глибоких зрушень у розвитку людства. Нині відбувається зміна самих засад людської цивілізації, перехід її в Інший, якісно новий стан. Цивілізація, заснована на імперативах індустріалізму. невтримної експлуатації людських і природних сил. обмеження і придушення прав і свобод людини, вичерпала себе. На зміну їй приходить нова, заснована на технологіях, інформаційна цивілізація, що викликає принципові зміни в самих засадах людського життя, у тому числі й у міжнародній політиці.

Світ зараз знаходиться у хитливому, перехідному стані - розпад СРСР означає усунення одного з центрів світового порядку і сили, що зумовлює невизначеність розміщення сил на світовій арені Відбувається пошук нової моделі геополітичної стабільності, що враховуватиме нові реальності і новий баланс Сил на планеті. Напевне, новий світовий порядок має забезпечити керованість світовими процесами, засновану на раціональному і справедливому врахуванні національно-державних інтересів усіх країн в умовах цілісності світу, взаємозалежності і взаємозв'язку всіх його частин. Однак в цьому випадку постає слушне питання, наскільки це можливо, і в чиїх руках опиняються ключі від нового геополітичного порядку? В основі світової політики, як і всякої політики, лежить інтерес - звісно, і боротьба національно-державних інтересів, як і раніше, буде основою міжнародних відносин. До чого призведе розвиток світу в перші десятиліття XXI століття, як розподіляться сфери впливу між новими і старими центрами сили?

Історія розвитку української політичної думки відображає історичний шлях нашої країни

Об'єктом досліджень української інтелігенції. Починаючи з 40-х років XIX ст.. було осмислення історичного шляху, пройденого українським народом, і влаштування його державного життя. Продовжуючи традицію декабристів. М.Костомаров. Т.Шевченко. Н.Гулак. О.Навроцький. інші члени Кирило-Мефодіївського братерства обґрунтовували необхідність відродження української державності в рамках слов'янської федерації, побудованої на демократичних принципах.

Домінуючим в українській політичній думці став народницький напрямок (М. Грушевський. С.Шелухін. Р.Ляшснко). що підкреслює пріоритет інтересів народу, суспільства над інтересами держави. Опонентом народницької школи був М.Драгоманов. що. виступаючи за широкі політичні реформи, обґрунтовував необхідність громадських свобод та децентралізації влади, розвивав ідею місцевого самоврядування. Важливим напрямком української політичної думки був консервативний напрямок (В.Липинський. С.Томашевський, С.Кубчинський). що обґрунтовував політико-правові основи монархічного гетьманського ладу в Україні як у позаминулому, так і в XX столітті. Проблеми державного будівництва України вивчали прихильники на ці опально-державного напрямку (С.Дністрянський. В.Старосольський, О.Бочковський. О.Ейхсльман). У руслі цього напрямку розроблялися проекти української конституції, розвивалася ідея федерації з обґрунтуванням права народів на самовизначення.

Процес становлення сучасної української політології починається з кінця 1980-х років. В усіх вузах країни створено кафедри політологічних наук, політологія міцно завоювала свої позиції як наукова та навчальна дисципліна. В Україні поширюються та видаються такі журнали: "Полис" (политическис иселедования). "ОНС" (общественньіе науки и современность). "МЗиМО" (Мировая зкономика и международньїс отношения). "Власть". "Президент". "Політична думка", "Кур'єр ЮНЕСКО". "Політологічні читання". "Розбудова держави". "Віче". "Державність". "Сучасність". "Актуальні проблеми політики". "Актуальні проблеми державного управління". "Перспективи". "Політика і час". "Нова політика" тощо. Помітною подією в науковому і громадському житті став вихід у світ в 1997 р. першого в Україні "Політологічного енциклопедичного словника". У країні успішно функціонує ряд політологічних об'єднань: Українська асоціація політологів. Українська Академія політичних наук. Інститут етнонаціональних досліджень і ряд інших науково-дослідних установ.