Проблема міжнародної міграції численних і

різнорідних груп населення: біженців, туристів, гастарбайтерів, студентів, космополітичних інтелектуалів, нелегальних мігрантів тощо. Окрім суто фінансового капіталу, що відпливає у величезній кількості з менш розвинених країн у більш розвинені, останні вивозять і "капітал людський", заощаджуючи в такий спосіб кошти на підготовку фахівців і одержуючи від емігрантів величезну економічну віддачу, оскільки їхня праця оплачується нижче за працю громадян країни імміграції Якщо протягом ХУІІ-ХУШ сторіч 15 мільйонів африканців були в якості рабів ввезені до Бразилії, Карибських країн та до Північної Америки, то нині за даними Міжнародної організації праці понад 80 мільйонів осіб працюють за межами своїх країн, серед них 7 мільйонів українців:

ідеологічний диктат та ідеологічне насильство над людиною через вплив засобів масової інформації Адміністративний тиск на людей, позбавлення їх реального права вибору в процесі виборчих кампаній і виборів, що веде до захоплення влади. ЇЇ монополізації і приватизації легальними шляхами" (феномен "престолонаслідування" виборчої влади).

ментальне протистояння або ментальні війни, які в їх сучасному варіанті і новим феноменом цивілізації, що виник завдяки розвитку ЗМК та вдосконалення технологій психологічного впливу на індивідуальну і масову, свідомість. Завдяки спеціальним психотехнологіям відбуваються направлені зміни масової свідомості з метою зміни самоідентифікації великих груп людей і включення їх до психокультури агресора; "нетрадиційні" виклики сучасної цивілізації: тероризм, організована злочинність, наркозлочинність. інформаційні війни:

“криза білої раси". Зростання чисельності іммігрантів США та країнах Західної Європи відбувається не лише в результаті безперервного міграційного прибуття, а й унаслідок більшої народжуваності в іммігрантів, зокрема серед представників неєвропейських народів (африканців та азіатів). За підрахунками соціологів, при збереженні існуючих тенденцій у 2050 році 58% світового населення матимуть жовтий та чорний колір шкіри. У 2025 році білі в США складатимуть 30% населення. Так. у Швеції 40%. а у Франції - 50% новонароджених - діти іммігрантів;

проблеми невідновлювальних екологічних ресурсів За останні 10 років товщина озонового шару зменшилася на 20%. На частку США, що займають менш як 7% суші земної кулі, припадає більш як 60% загальносвітових викидів речовин, що забруднюють атмосферу.

Тоталітарні політичні режими

У різні епохи людської історії протягом більш 2.5 тисяч років поряд з авторитарними режимами існував ще один різновид політичної організації -деспотизм. Класичними деспотіями були держави Стародавнього Сходу (Ассирія. Вавілон. Єгипет. Китай у різні періоди своєї історії, імперія інків).

Деспотія - (від грецького despoteia - необмежена влада) - система державного устрою, характеризована повним свавіллям влади та безправ'ям підданих. Для Арістотеля в деспотизмі було щось нелюдське. Примара деспотизму стояла перед європейською політичною думкою протягом сторіч.

XX сторіччя перервало поступальний рух європейських держав у напрямку до демократії. Спочатку в Італії, потім у Німеччині і Радянському С ок) 'і вст'їновіююгься оежими пегх'д яким її блякне і стародавній деспотизм. У середині XX століття ці режими, подібно до ракової пухлини, дали метастази і в інших регіонах Земної кулі: в Азії, в Латинській Америці. Африці. Цей сучасний різновид деспотії був названий у політології тоталітаризмом.

Серед базових характеристик тоталітарного суспільства виділяються: офіційна ідеологія, що охоплює всі життєво важливі аспекти людського існування й набуває підтримки з боку всіх громадян суспільства: це ідеологія неприйняття існуючих у старому світі порядків, яка провіщає побудову нового світу, якщо потрібно, примусовим шляхом; єдина масова партія, як правило, очолювана однією людиною - диктатором. Вона містить у собі відносно невелику частину населення (до 10%). чиє ядро непохитно віддане ідеології. Ця партія організована за ієрархічним принципом та. як правило, стоїть над бюрократичною державною організацією, чи цілком і нею зливається; система терористичного поліцейського контролю не лише над суспільством, але також і над партією в інтересах її вождів, контролю, спрямованого не лише проти ворогів режиму, а також проти всього населення;

майже повний контроль партії над усіма засобами масової інформації - пресою, радіо, кіно: такий самий контроль партії над збройними силами;

централізоване керівництво всією економікою за допомогою бюрократичної координації її складових частин.

Тоталітарний режим являє собою той чи інший різновид диктатури, здійснюваної за посередництвом політичної організації, що цілком контролює як суспільство в цілому, так і його складові частини. У стародавніх деспотіях нічим не обмежена влада концентрувалася в руках Великого Інки, вану, царя, імператора. У сучасних умовах несучим стрижнем механізму володарювання є партія, керована ідеєю перетворення світопорядку за визначеною схемою: комуністичною, теологічною, націоналістичною чи будь-якою іншою, що прийшла до влади або легальним, парламентським шляхом (Італія, Німеччина), або захопила її в результаті революції, повстання чи визвольної боротьби (СРСР. Китай. Куба).

Концентрація в руках держави гігантських ресурсів, у тому числі трудових, збіг у певні моменти цілей правлячої еліти і народних мас. натхненних ідеєю (побудови соціалізму. Тисячолітнього рейха, перемоги у війні тощо), дозволили тоталітарним державам у рекордно короткий термін досягти вражаючих результатів (мілітаризація Німеччини та її успіхи на полях битв Другої світової війни, індустріалізація СРСР, розгром фашистської Німеччини, освоєння космосу).

Однак ці успіхи досягалися неймовірною ціною, і поступово фактори досягнень спричинювали деградацію системи. Починаючи з 50-х років у СРСР інших соціалістичних країнах безупинно падають темпи росту, збільшується розрив між виробництвом і попитом, дефіцит стає невід'ємною рисою економіки, збільшується її розбалансованість. Росте кількість неврахованої продукції, реалізованої на чорному ринку, що стає необхідним доповненням планової економіки, розвивається корупція

Іншою причиною краху тоталітарних держав стала їхня нездатність до динамічного розвитку в умовах науково-технічної революції. Забезпечуючи прориви в окремих її напрямках (військова техніка, космос), адміністративно-командна система виявилася нездатною досягти сучасного рівня виробництва в інших галузях. Ще одна причина економічного колапсу сучасного тоталітаризму - його страшенна неефективність: горів у смолоскипах побіжний газ. скидалися у відходи коштовні метали "чужого" міністерства, по-хижацькому спустошувалися природні багатства.

Одночасно з економічними крах тоталітаризму був зумовлений також політичними, суспільними та духовно-моральними факторами. Радянська політична система, задумана як повне впровадження народовладдя, на ділі обернулася повним відчуженням мас від політики. З часом розрив між правлячим кланом і масами усе більше поглиблювався, наслідком чого стала повна політична апатія населення.

І, нарешті, крах тоталітаризму був зумовлений деградацією самої правлячої еліти, суспільна база якої все більше звужувалася, Падіння моралі, загалом моральна деградація суспільства, масова злочинність, несумлінність у роботі, обман, неправда, цинізм, утрата моральних орієнтирів - от неминучі супутники розкладання тоталітарних систем.

Однак, навіть вичерпавши свої внутрішні резерви, тоталітаризм не йде зі сцени самостійно. Поштовхом до його ліквідації можуть бути чи зовнішні причини - поразка у війні, чи спроби його модернізації, що лише підсилюють його руйнівні тенденції (СРСР. інші соціалістичні держави). Проте, тоталітарні режими зберігаються дотепер у Кубі. Північній Кореї тощо.

Звичайно виділяють низку ступенів соціалізації:

первинна соціалізація - у рамках родини, вторинна - процес засвоєння суспільних цінностей і норм позасімейного виховання - у рамках школи, груп ровесників: третинна, яка продовжується все життя. У процесі політичної соціалізації індивід набуває знань, вірувань, переконань, засвоює цінності, норми та символи, що визначають його політичну поведінку, при цьому вони не лише здобуваються, але і внутрішньо приймаються та засвоюються.

Автори психоаналітичного підходу Д.є Істон і Дж.Денніс вважають, що основні політичні переконання несуть відображення відносин між батьками та дітьми більшість дослідників відзначають також зростаючу роль груп ровесників у формуванні політичної свідомості, адже тривалий час навчання молоді, швидка зміна ціннісних орієнтації, властивих сучасному індустріальному суспільству, призводять до того, що настрої, погляди, що панують у групах ровесників, не лише коректують погляди й установки, що склалися в родині, але і самі впливають на зміну настрою та поглядів батьків. Велике значення має і вивчення свідомості так званих політичних поколінь. Під поколіннями маються такі вікові категорії, на створення яких вплинули суспільно-політичні події ("військове покоління", "покоління шестидесятників" тощо).

9