Видатки бюджету на національну оборону

Фінансування оборони залежить від прийнятої ВОЄННОЇ докт­рини. Існують три основні її типи:

1. Повна відмова від військових видатків.

2. Створення могутньої воєнної Супердержави.

3. Фінансування оборони за принципом мінімальної ЦСМ гвтносгі..

4. Фінансування видатків на національну оборону. В Україні здійснюється на основі третього принцип).

Переважна частина видатків фінансується з Державного бюджету, в тому числі утримання військових комісаріатів.

Видатки на національну оборону включають:

• утримання Збройних Сил;

• закупівлю озброєння і військової техніки;

• капітальне будівництво;

• науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи;

• інші видатки.

Утримання армійських частин здійснюється на основі кошто­рису. Основні статті видатків — грошове утримання військовос­лужбовців та заробітна плата вільнонайманих. Планування цих видатків здійснюється за загальноприйнятою методикою: кількість посад множиться на середній розмір грошового утримання чи ставку. Кількість посад визначається кількістю військових підроз­ділів (взводів, рот, батальйонів і т. д.). Розмір грошового утриман­ня залежить від двох основних чинників — посади та військового звання. Також встановлюється надбавка за вислугу років. Важливе місце в кошторисі займають видатки на утримання військовослу­жбовців — харчування, обмундирування, витрати на проведення бойової підготовки (навчання, стрільби, польоти).

Фінансування придбання озброєння та військової техніки ви­значається потребами, пов'язаними з постійною заміною техніки та озброєння в зв'язку із закінченням термінів експлуатації та мораль­ним старінням

На початок 3-го тисячоліття в світі нараховувалось близько 200 армій загальної чисельністю 24-25 млн.осіб, що становило близько 0,4 % населення світу.

Стан Збройних сил будь-якої держави повинен відповідати її економічним можливостям та, виходяи з цього, виконувати завдання щодо гарантування безпеки дножави. Національна безпека – одне з найважливіших задань кожної держави, а їх збройні сили завжди виступалаи гарантом його  виконання.Формування Збройних сил України проходило в складних кризових умовах перебудови економіки, переходу до ринковиї відносин. На момент виходу із складу СРСР Україна була ядерною державою, утримання збройних сил, розташованих на території України, складало близько 30 % бюджету СРСР в частині утримання Збройних сил. Такі витрати були непомірними для економіки країни, необхідно було визначити напрями реформування Збройних сил. Україна відмовилась від ядерного озброєння взамін отримання від Росії ядерного палива для АЕС. Керівництво країни сподівалось, що такий крок буде прикладом і для інших держав, але більше немає прикладу відмови від ядерної зброї, крім прикладів її створення. За розрахунками військових спеціалістів, ядерна зброю є в теперішній час найефективнішою зброєю. Крім того, при передачі ядерних боєголовок до Росії була значно занижена їх вартість, що призвело до прямих збитків. При роззброєнні України США обіцяло військову допомогу для захисту України від будь-яких нападників, але цього не було зроблено, а вступ України до НАТО досі залишається проблематичним. В Україні в 2003 роц істворена Громадська ліга «Україна _НАТО», головною метою якої є розробка громадської стратегії підтримки інтеграції України в НАТО». В оборонному бюджеті НАТО 50 % коштів витрачається на утримання особового складу (проти 80% в Україні), 20 % - на бойову підготовку(10%), 15 - закупівлю військової техніки (4 відсотка).Крім того, потрібні додаткові витрати бюджету для підготовки армії до умов  служби в НАТО, Кількість службовців ЗС України в 1998 році складала 6.8 осіб на 1000 жителів,, в Росії – 8.4 %, в Вірменії - 15.9 осіб. На олного громадянина в Україні припадає витрат на утримання ЗС 10 дол., в Болгарії 42, в Словаччині 63,, в Росії 400, У Франції 580,, Великобританії 576. На одного військовослужбовці в Україні витрати складають в Україні 1426 дол,в Полші 15486 дол, в Росії – 490000 дол, у Франції 108074 дол.