Загальні положення і основні визначення

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням положень Конституції України Верховна Рада України прийняла Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закони України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV, "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р. № 1533-III, "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р. № 2240-III, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV. Тобто здійснюється чотири види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:

· на випадок безробіття;

· у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

· від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

· пенсійне страхування.

На розгляді Верховної Ради України знаходиться кілька законопроектів щодо п'ятого виду загальнообов'язкового державного соціального страхування - медичного страхування.

Таким чином, в Україні було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 р.) та рекомендаціях Міжнародної Організації Праці № 67 (1944 р.).

Види матеріального забезпечення включають:

1. Пенсії

2. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

3. Одноразова допомога при народженні дитини;

4. Допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5. Допомогу на дітей, які перебувають під опікою піклуванням.

6. Соціальна допомога молодим сім'ям при отриманні житла

7. Допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

8. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

9. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

10. Матеріальна допомога в оплаті житлово-комунальннх послуг.

11. Інші види

Соціальні послуги – комплекс правових, економічних, психологічних, педагогічних, освітніх, медичних, реабілітаційних, побутових та /або інших заходів, спрямованих на окремих бенефіціарів з метою поліпшення їх становища або відновлення їх нормальної життєдіяльності, в тому числі:

соціально-побутові послуги – забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, розміщення замовлень на виконання робіт або надання послуг тощо;

психологічні послуги – надання бенефіціарам консультацій з питань психологічного стану та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її корекції або реабілітації, надання практичних порад;

соціально-педагогічні послуги – виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб бенефіціарів, організація індивідуального навчального та виховного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та культурно-мистецької діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, непідприємницьких організацій, заінтересованих осіб;

соціально-медичні послуги – консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих розладів організму, збереження та підтримка здоров'я бенефіціарів, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

соціально-економічні послуги – задоволення першочергових матеріальних потреб бенефіціарів, що здійснюється у вигляді надання натуральної допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових грошових виплат;

юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного законодавства, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, які вдаються до протиправних дій щодо бенефіціарів (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів бенефіціарів тощо);

послуги з працевлаштування – пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальний супровід працевлаштованого бенефіціара;

послуги з професійної реабілітації – заходи, спрямовані на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну підготовку, освіту та зайнятість бенефіціарів, які потребують соціальної адаптації чи соціальної реабілітації;

інформаційні послуги – надання інформації щодо соціальних послуг та суб’єктів, що надають соціальні послуги (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та інших орієнтованих на бенефіціарів знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);

соціальний патронаж – періодичний (соціальний чи/або побутовий) догляд та підтримка бенефіціарів з особливими потребами, які сприяють створенню належних умов та запобіганню впливу негативних явищ і мають адресний характер;

бенефіціари – фізичні особи, які проживають або перебувають на території України на законних підставах і опинилися у складних життєвих обставинах або потребують соціальної реабілітації чи соціальної адаптації;

складні життєві обставини – обставини, що об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи і наслідки, яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, хвороба, самотність, безпритульність, бездомність, сирітство, конфлікти і жорстоке ставлення в сім’ї, наслідки стихійного лиха або катастрофи, військових дій, нещасних випадків, терористичних актів тощо);

соціальна адаптація – система освітніх, психологічних та соціальних заходів, спрямованих на осіб з особливими потребами (сироти, випускники шкіл-інтернатів з неповних сімей, одинокі батьки, носії ВІЛ та хворі на СНІД, інваліди тощо) задля пристосування до умов соціального середовища, захисту їхніх прав та законних інтересів;

соціальна реабілітація – система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи з об’єктивними порушеннями нормальної життєдіяльності до активної участі в житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності;

соціальний працівник – особа, яка має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги відповідно до посадової інструкції чи угоди цивільно-правового характеру;

волонтер – фізична особа, яка добровільно і вмотивовано надає соціальні послуги або бере участь у їх наданні на громадських засадах;

соціальне обслуговування – заходи, які передбачають сприяння, підтримку і послуги бенефіціарам для подолання або пом’якшення складних життєвих обставин, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності;

суб’єкти, що надають соціальні послуги – фізичні та юридичні особи всіх форм власності, що надають соціальні послуги відповідно до законодавства України та встановлених стандартів соціальних послуг;

державні мінімальні стандарти якості соціальних послуг – вимоги, які забезпечують надання соціальної послуги не нижче встановленого рівня якості з метою задоволення потреби бенефіціара”.

Напрями соціальних видатків та їх планові обсяги на 2010 рік наведені в таблиці: