Соціальні гарантії і механізм їх реалізації

У ринковій соціально–орієнтованій моделі економіки підвищується роль соціальної функції держави. Уряд і держава несуть відповідальність за надання громадянам соціального захисту і забезпечення рівного доступу до задоволення основних потреб. Рівень бідності може розглядатися як суттєвий показник дії політики соціального захисту. Соціальне забезпечення є комбінацією програми пенсійних заощаджень, програми страхування та програми перерозподілу Національного доходу.

Прожитковий мінімум – це вартісна оцінка мінімуму життєвих коштів, необхідних для ідтримання життєдіяльності та відновлення робочої сили працівника. Прожитковий мінімум є законодавчо визначеним базовим державним соціальним стандартом, на основі якого встановлюються соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, соціально–культурного обслуговування, охорони здоров'я,освіти і др.

Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються і затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Особливістю соціального захисту є його адресна спрямованість, то є соціальна допомога повинна надаватися тим громадянам, які в ній потребують і у визначених розмірах. Соціально–економічні гарантії – це метод забезпечення з боку держави задоволення різних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм та нормативів.

Нормативи споживання – розміри споживання в натуральному виразі продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких послуг за певний проміжок часу (за день, місяць, рік).

Нормативи забезпечення – визначена кількість предметів довгострокового користування, що перебуває в особистому споживанні населення, а також забезпечення певної території мережею закладів освіти, охорони здоров'я, побутового, транспортного обслуговування та ін.

Нормативи доходу – розмір доходу громадян сім'ї, який гарантує їм задоволення потреб на рівні нормативів споживання та забезпечення. Нормативи раціонального споживання - рівень споживання товарів і послуг поточного та довгострокового користування, який гарантує оптимальне задоволення потреб.

Нормативи мінімального споживання – соціально прийнятий рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, визначений за нормами соціальних фізіологічних потреб.

Статистичні нормативи – нормативи, що визначаються на підставі показників фактичного споживання забезпеченості для всього населення окремих соціальних груп.

Державні нормативи у сфері житлово-комунального господарства включають:

–     граничну норму оплати послуг на утримання житла, житлово -комунальних послуг залежно від отримуваного доходу;

–     показники якості надання комунальних послуг.

Обсяг і рівень забезпеченості соціально-економічними гарантіями є показником цівілізованності країни.

Основні напрями здійснення соціальних гарантій:

1) Держава повинна гарантувати кожному зайнятому у процесі виробництва:

а) нормальний рівень добробуту через мінімальний рівень заробітної плати та її індексацію;

б) помірні податки;

в) невтручання у підприємницьку діяльність.

2) Держава повинна гарантувати задоволення пріоритетних потреб громадян і суспільства, що вона не може, довірити кожному громадянину самостійно:

а) набуття загальної освіти; виховання дітей і підлітків;

в) підготовка кадрів;

г) організація охорони здоров'я та розвитку фізичної культури і др.

Держава законодавчо гарантує задоволення пріоритетних потреб за рахунок бюджету в мінімально достатніх розмірах у формі безоплатних послуг. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок місцевих бюджетів.

Розробка та виконання Державного і місцевих бюджетів здійснюється на основі пріоритетності фінансування соціальних гарантій і соціальної сфери.

Необгрунтоване збільшення коштів, які спрямовуються на соціальний захист населення, у загальному обсязі фонду споживання потребує додаткового вилучення коштів з фонду оплати праці, що в кінцевому підсумку лише розширює масштаби перерозподілу, зменшує стимулюючу роль заробітної плати і не збільшує обсяг сукупного споживання.

Держава має гарантувати всім громадянам мінімум соціальних послуг і матеріальних благ через такі механізми:

–     визначення розмірів мінімальних соціальних гарантій:

• мінімальної заробітної плати;

• пенсії за віком;

• стипендій та ін.

–     Здійснення превентивних соціальних заходів у зв'язку з ціновою лібералізацією:

• адресного вибіркового надання соціальної допомоги;

• здійснення компенсаційних виплат незахищеним верствам населення та

др.

–     Захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд:

• середньодушового сукупного доходу, який дає право на допомогу;

• цільової грошової допомоги відповідно до змін індексу споживчих цін.

Основною метою соціальної політики в Україні на сучасному етапі є призупинення спаду життєвого рівня населення та зменшення тиску кризи на найменш захищені верстви населення.

Порядок надання соціальної допомоги молодим сім'ям при отриманні житла

Призначення допомоги здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1352 від 03 грудня 1997 р. "Про додаткові заходи щодо реалізації молодіжної житлової політики".

Кредит надається банком у розмірі 95% вартості будівництва за ставкою 3% річних. Молодим сім'ям одиноким молодим громадянам, які мають 1 дитину, надається безвідсотковий кредит, тим, хто має двох дітей, погашається 25% суми наданого кредиту, а особам, які мають трьох дітей - 50% суми виданого кредиту. Передбачена також інші пільги.

Сума кредиту розраховується виходячи з норми 21м2 загальної площі на одного члена сім'ї та додатково 10 м2 на сім'ю, а вартість кредиту 7м2 загальної площі не повинна перевищувати визначеної середньостатистичної ціни регіону.