Фінансування охорони здоров’я

Обсяги фінансування галузі «Охорона здоров»я» в 2010 році наведені в таблиці:

Кошторисне фінансування медичних закладів ґрунтується на таких показниках:

по стаціонару — кількість ліжок і ліжко-днів;

по поліклініках — кількість лікарських відвідувань.

Кількість ліжок характеризує лікарняні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх наявність. Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в медичному закладі ліжок.

Кількість ліжко-днів — добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік.

Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувань лікарні на рік (приблизно 30 разів). Загальна кількість відвідувань розподіляється за окремими спеціалістами: хірурги, терапевти і т. п.

Система заробітної плати медичних працівників встановлюється в розрізі категорій: лікарі, середній та молодший медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.

Система зарплати лікарів ґрунтується на встановленні ставки та системи підвищень і надбавок. Ставка зарплати залежить. від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) та кваліфікаційної категорії. Крім того, ставка в ¹ її міні надбавки може залежати від місцезнаходження лікарні — місто типовими штатними розписами.

Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування медич­них закладів можуть бути доходи, які надходять від підприємств, організацій та установ за укладеними угодами на проведення ме­дичного обслуговування їх працівників, доходи під надання пла­тних послуг (видача довідок та ін.), надходження віл спонсорсь­ких і благодійних внесків.

У страховій медицині об'єктом медичного страхування ви­ступає здоров'я громадян. На відміну від особистого страхуван­ня, де також об'єктом може бути здоров'я громадян, страхове відшкодування виплачується не безпосередньо застрахованому, а у вигляді плати за лікування в медичному закладі.

Існують дві форми медичного страхування: обов'язкове і доб­ровільне. Як правило, мінімум медичних послуг забезпечується обов'язковим страхуванням, додаткові — добровільним.Страховиком може бути як держава (обов'язкове страхуван­ня), так і недержавні страхові компанії; страхувальниками — 1) держава (за рахунок бюджету — бюджетно-страхова медици­на.

Питання для поточного контролю

1. Загальні положення і основні визначення.

2. Соціальні гарантії і механізм їх реалізації.

3. Порядок надання соціальної допомоги молодим сім'ям при отриманні житла.

4. Порядок надання соціальної допомоги сім'ям з дітьми.

5. Порядок надання пільг в оплаті житлово-комунальних послуг в енергоносіїв.

6. .Індексація грошових доходів громадян як форма соціального захисту населення.

7. Організація фінансового забезпечення соціальної сфери.

8. Фінансування освіти.

9. Фінансування охорони здоров’я.

10. Сутність програм соціального захисту населення.

11. Види соціальних послуг.

12. Склад системи надання соціальних послуг.

13. Порядок визначення соціальних стандартів.

14. Порядок визначення і застосування фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

15. Сутність житлових субсидій.

16. Сутність адресної грошової допомоги населенню.

17. Визначити перелік доходів, для яких проводиться індексація.

18. Умови проведення індексації доходів.

19. Склад установ освіти.

20. Склад установ охорони здоров’я.

21. Порядок планування видатків на утримання органів освіти, охорони здоров’я

Навчально-методична література: 31, стор.35-41; 21, стор. 1-17; 378-350; 22, стор.1-12, 241-282; 14, стор. 1-10; 15, стор.1-15; 16, стор. 1-21; 18, стор.1-28; 20, стор. 1-16; 28, статті 1-21; 29, стор.1-28; 21, стор. 1-17, 39, стор.300-305; 37, стор. 51-53; 24, статті 1-48; 22, стор. 283-300; 19, стор. статті 1-19; 31, стор. 44-51, 53-54; 25, розд. I-IX; 26, стор. статті 1-69; 27, стор. статті 1-12; 32, п.п. 1-8; 46, стор. 45; 53, стор. 46.

ДОВІДКОВО:

Слід зазначити, що в середньому по країнах Євросоюзу за 9 місяців 2009 року рівень безробіття, порівняно з І півріччям, не змінився і становив 8,8%. Рівень безробіття в Україні був нижчим, ніж у середньому по таких країнах Євросоюзу, як Франція і Португалія (9,4%), Угорщина (9,6%), Словаччина (11,1%), Ірландія (11,7%), Естонія (13,2%), Латвія (16,2%) та Іспанія (17,7%).

Чисельність громадян, працевлаштованих за направленням служби зайнятості у 2009 році, становила 702,7 тис. осіб.

У 2009 році 157,1 тис. незайнятих громадян проходили професійне навчання за направленням державної служби зайнятості. В оплачуваних громадських роботах брали участь 240,9 тис. безробітних.

Протягом 2009 року у базі даних державної служби зайнятості налічувалось 1 млн. 196,1 тис. вакансій, які надійшли від 187,9 тис. роботодавців.

Станом на 1 січня 2010 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 542,8 тис. незайнятих громадян. Серед них: 291,3 тис. осіб складали жінки; 251,5 тис. осіб – чоловіки; 214,1 тис. осіб – молодь; 59,6 тис. осіб – вивільнені працівники; 104,6 тис. – особи, не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Статус безробітного мали 531,6 тис. осіб, з яких 408,6 тис. отримували допомогу по безробіттю. Із загальної чисельності безробітних 211,8 тис. осіб проживали у сільській місцевості (319,8 тис. – у містах).

Змістовний модуль 2.3. Видатки бюджету на національну оборону та управління.

Питання:

1. Видатки бюджету на національну оборону

2. Сучасні проблеми та напрями реформування національної оборони

3. Обсяги фінансування Національної оборони в поточному році

4. Видатки бюджету на управління