Тема 10: УКРАЇНА В 20-30 РОКАХ

При розкритті питання„УСРР. Національно-державне будівництво і суспільно-політичне життя”викласти наступний матеріал:

У 1918 р. при сільськогосподарському науковому Комітеті Наркомзему України було організовано секцію охорони природи, яка була перетворена в 1928 р. в комітет охорони природи. Останній проіснував до 1929 р.

У 1919 р. Раднарком України видає декрет „Про охорону лісів”.                                                                                                                                                                                                        3.04.1920 року прийнято закон „Про ліси УССР”.

В 1919 р. створено перший заповідник Асканія Нова.

У 1921-1930 рр. на Україні виникає ціла мережа заповідників, а напередодні П світової війни на території України було 9 заповідників та близько 2 тис. пам’яток природи.

Перші радянські правила полювання в Україні були прийняті в грудні 1920 р. Затверджено також близько 70 окружних мисливських заказників.

ВУСМР запровадив премії за відстріл хижих птахів, що ще більше сприяло знищенню пернатих з гачкоподібним дзьобом. На початку 30-х років в УСРР почали відстрілювати білого тхора.

Знищення “хижих та шкідливих” тварин досягло свого апогею на прикінці 20-30-х років. В нових підходах на біологію панувала думка, що всі дикі породи з часом зникнуть, тому, що частково будуть винищені, частково перейдуть в культурний стан. „Вчений муж” - В. Рюмін у 1931 році висловив цю думку більш раціонально: “Одомашнення корисних тварин і повне знищення всіх шкідливих – від великих хижаків до дрібних паразитів та мікроорганізмів: – справа лише часу та культури”. Такі ж думки висловлював і основоположник космонавтики К. Е. Ціолковський.

Проголошене більшовиками перетворення господарства включало зміни природи. Зоологи почали закликати до ”реконструкції фауни”,

На першому Всесоюзному з’їзді з охорони природи в Москві у січні 1933 році Б.Ф.Фортунотов зробив доповідь, яка мала гучну назву “Про генеральний план реконструкції фауни”, що передбачав швидку зміну природи, її рослинного і тваринного світу „…під небувалим натиском живої сили пролетаріату, який втілює культуру навіть у найглухіші райони СРСР”.

До середини 30-х років охороною фауни на Україні практично перестали займатися. Було репресовано багато українських зоологів, які займалися охороною тваринного світу.

Новою владою розроблялись заходи і щодо охорони лісів. Прийнятий 3.04.1920 р. «Закон о лесах УССР» встановив повну націоналізацію лісів.

До питання„Індустріалізація та колективізація в Україні” додати:

Сталінський уряд, бажаючи знайти кошти для своїх непродуманих планів індустріалізації, велів всіляко збільшувати заготівлю хутра і м’яса дичини. Організували навіть „легальне” знищення лебедів у Чорноморському заповіднику.

 У зв'язку з індустріалізацією народного господарства обсяги лісозаготівель, сплаву і перевезення деревини різко збільшуються, вводиться посада «особоуполномоченного Совета труда и оборони по деревозаготовкам». При цьому, звичайно, декларується потреба раціонального ведення і розвитку лісового господарства, збереження особливо цінних та захисних лісів, приймаються рішення та здійснюються окремі кроки в цьому напрямку.

     У 1932 р. вводиться посада уповноваженого наркомліспрому РНК при Радах республік і облвиконкомів. На уповноважених покладалось безпосереднє керівництво лісозаготівлями.

    Велика увага в 20-30 рр. приділяється науковим дослідженням, які мали екологічний характер. Г.М.Висоцький – академік УАН займається розробкою теоретичних основ степового лісорозведення. Його учні – П.С.Погребняк, Д.В.Воробйов, П.П.Кожевников працювали над створенням основ лісової типології наукових баз практичного лісового господарства. В ті ж роки розкривається геній видатного українця – першого Президента Української Академії наук, створеної урядом П.Скоропадського, який закладає наукові основи вчення про біосферу, а в 40-х роках – про ноосферу.

Основи популяційної екології та біоекології – підрозділів сучасної екології - розробляють видатні українські вчені Д.К.Заболотний (акад. АН СРСР, президент Української АН в 1928-1029 рр.) та М.Ф.Гамалія (почесний акад. АН СРСР). Д.К.Заболотний присвятив свої праці вивченню чуми, холери, черевного і висипного тифу, дифтерії, дизентерії тощо. Вчений довів, що носіями збудника чуми є гризуни. Він керував численними проти епідеміологічними експедиціями, виїздив для вивчення чуми в Індію і Аравію, брав участь у боротьбі з епідемією чуми в Шотландії.

М.Ф.Гамалія, який ще у 1886 р. разом з І.Г.Мечніковим організували в Одесі першу в Росії бактеріологічну станцію, заснували екологічне вчення про бактеріофаг (екологічні системи „паразит-господар”, „хижак жертва”).

Основи екології рослин та екологічної фізіології закладає видатний український ботанік, академік Української академії наук М.Г.Холодний (1882-1953).

Тим часом з огляду на розпочату індустріалізацію в країні взято курс на тотальне вирубування лісів. Спеціалістів, які цьому опиралися, репресовували.

Утвердження тоталітарного режиму. Репресії 20-30-х рр..

Величезна кількість вчених-лісоводів. а також працівників лісової галузі було репресовано. Лише в 1930 р. в м. Житомирі надзвичайна сесія Найвищого суду УРСР розглянула справу 127 осіб, звинувачених в «…крупнейших злодеяниях в лесном хозяйстве УССР». Вирок: 5 осіб було засуджено до розстрілу з конфіскацією майна, 7 — до 10 років із суворою ізоляцією, 109 — на строк від 1 до 7 років. Зміст обвинувачення: не виконували планів по лісорозробках, «намагалися зберегти колишні поміщицькі лісові масиви». Такі „суди” були звичайним явищем в ті роки.

Підставою для масових репресій лісовиків стала офіційна з т.з. органів влади версія, що лісівники зі своїми правилами заважають будівництву світлого майбутнього, плутаються під ногами лісозаготівельників.

 Репресії зачепили не тільки керівні органи й наукові заклади лісового господарства, а й низові структури — лісгоспи і лісництва. Багато спеціалістів і рядових працівників лісу були знищені на підставі абсурдних звинувачень у антирадянській, шпигунській, націоналістичній, терористичній діяльності.

Західноукраїнські землі в міжвоєнний період. Політика урядів Польщі, Румунії, Чехії щодо українського народу.

Хижацьке знищення лісових запасів західного регіону України проводилось польськими, румунськими та чеськими лісопромисловцями. За 17 років (1919-1936 рр.) інтенсивної експлуатації лісів Закарпаття їх площа скоротилась на 180 тис. га. За період 1923-1938 рр. лісова площа на території західних областей України зменшилась на 60 тис. га.

У 1932 р. Польща підписала міжнародну конвенцію з охорони птахів, корисних для сільського господарства. У 1934 р. уряд Польщі приймає закон про охорону природи.

Охороною фауни займалася: Державна рада з охорони природи, Комітет охорони природи у Львові, Ліга охорони природи, відділ заповідників Інституту дослідження державних лісів.

У 1935 р. урядом Чехії на Закарпатті було заборонено полювання на ведмедя.