Тема 6: КОЗАЦЬКА РЕОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ 17 СТ.

Додати пункт. Екологічні аспекти економічних причин національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.

Серед причин національно-визвольної війни українського народу важливу роль відіграли економічні причини. Становлення та розвиток фільварково-панщинногого господарства спричинили інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва, яке було тісно пов'язане з розвитком допоміжних промислів, серед яких перше місце належало лісовому промислу. Постійно зростаючий попит на деревину привів до швидкого нищення лісів. Не задовольняючись довозом лісових товарів до Гданська, ґданські купці об'їзджали Галичину, Побужжя, Волинь, доходили до Холма, Берестя, Брянська, Більська, Сурожа, скуповуючи дубові плахи на будову кораблів, плахи меншої вартості для столярних робіт, щоглове дерево, попіл, смолу, дьоготь. Вирубування йшло такими темпами, що наприкінці XVI ст. лісу вже не було в зручних для сплаву місцях. Ліси рубали та палили для виробництва попелу, поташу, смоли. Ціни на ці продукти постійно зростали. Щодалі збільшувався попит на поташ, який потрібний для виготовлення пороху.

З XVII ст. доходить черга до подільських, побузьких, київських, задніпрянських лісів. Різко зросли об’єми продажу поташу. У 1634 році найбільше було продано уманського поташу; у 1637 році продають поташ Вишневецькі з Полтави, Конецпольські — з Гадяча.

Продуктами лісового господарства були також мед та віск. Справа якості воску і його чистоти мала державний характер: за кордон відправляли  « камені » воску з державними печатками, які свідчили, що він не має жодної домішки. Мед займав одне з перших місць в експорті. В 1634 році з уманських маєтностей Калиновських вивезено меду на велику суму; у 1637 року італійський купець закупив у львівських купців воску на 68.000 золотих.

Видобування салітри — так звані « бурти » або майдани — розвинулося з початком XVII ст. У 1621 року, наприклад, король Сигизмунд III видав грамоту коморникові Обалковському на здобування салітри  « у всій землі Київській... в диких полях Білгородських, Очаківських, Путивельських, коло Муравських шляхів татарських, коло р. Псла, Ворскли, Орелі і в інших місцях — по городищах, могилах і т. п. — де землі з перегноєм у могилах, старих валах, городищах." У XVII ст. в зв'язку з інтенсивним освоєнням "дикого поля" і заселенням Слобідської України, а також хижацьким полюванням на диких тварин знищений тур — дикий бик, який ще в XIII ст. був звичайним в середньому Придніпров'ї. Останні особини цього виду загинули в 1627 р. під Варшавою і в 1669 р. в зоологічному саду в Кенігсберзі.

  Розвивається в Україні і залізнорудна промисловість. Рудні з'являються по всій Правобережній Україні — від Чорнобильщини до Брацлавщини. В першій половині XVII ст. відомі рудні на Лівобережжі. В 1643 році Юрій Немирич, купуючи маєтки над Ворсклою, Самарою, Ореллю, застерігав право на будівництво рудень.. Якщо в кінці XVI ст. на Правобережжі було не більше як 10 рудень, то напередодні 1648 року нараховувалось уже до сотні.

Хмельниччина скасувала шляхетське велике землеволодіння. Що стосується природних ресурсів, то про них мова йде у Зборівському договорі 1650 року. Один з пунктів договору оголошує, що користуватися лісом дозволяється лише з дозволу гетьмана.

У зібранні Малоросійських прав (1807) дослівно сказано: „Хто соколине гніздо пошкодить, підрубає чи навмисно його скине, чи з собою молодих соколів забере… і за лебедине гніздо, якщо б його хтось розкидав, чи яйця забрав, повинні заплатити…”. Охоронялися також екологічні ніші з прибережно-водних насаджень річок, в яких розмножувалися бобри: „власник, у чиїй землі вони (бобри) будуть, не повинен сам і люди його старовинного поля доорювати так далеко, наскільки палицею можна кинути, так само сіножаті підкопувати і лози прочищати”. Суворо каралися й ті, хто силою бобра поб’є, чи злодійськи забере, той за наругу має платити. За чорного бобра чотири копи, а за карого дві копи…”

    Опис України, в якому викладено багато міркувань екологічного характеру, залишили після себе француз Де Боплан (1600-1673) у праці „Опис України” і росіянин О.С.Пушкін (1799-1836) у праці-розвідці „Нарис історії України”.

Враховуючи необхідність збереження лісів, Богдан Хмельницький започаткував природоохоронні універсали. Так, 5 червня 1656 р. він забороняє козакам і старшині «робити шкоду» в лісах, користуватись землею і сіножатями Максаківського монастиря Чернігівського полку. Документ зберігається у державному історичному архіві України, писаний власноручно Богданом Хмельницьким, має гетьманську печатку.