Тема 3: ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА

Ліси Прикарпаття, Карпат і Волині відзначалися великою кількістю дикого звіра В 1165 р. Візантійський князь Андронік Комнен, перебуваючи в Галичині як гість Ярослава Осмомисла, брав участь у ловах зубрів.

    Мисливство тоді мало господарське значення, постачаючи цінні шкури на одяг, а також м’ясо. Шкіри диких звірів використовувались для деяких видів бойового спорядження – як боброві сагайдаки(тули) та вовчі і борсукові шоломи(трилбиці). Коні дружини Данила Галицького були прибрані шкіряною збруєю. Шкіри були одним з головних предметів експорту з Галичини і Волині. Поширені були вироби з кості і рогу: приколки, голки, гребені, руків’я ножів.

Зусиллями Данила Галицького /1215—1264/ та його урядовців було створено перший у світі великий заповідник на території теперішніх Біловезької та Цуманської пущ.

На ХІУ-ХУП ст. припадають перші заходи, спрямовані на регулювання режиму рубок, зокрема в засічних лісах.

До XIV ст. ліси і луки перебували у спільному користуванні, рубки лісу велись без будь-яких обмежень. Межування лісів з детальним описом меж окремих ділянок почалося в XV ст., у цей час виникло право власності на ліс і штрафи за самовільне вирубування лісу.* З підвищенням економічної ролі лісів як джерела лісоматеріалів рубка ставала прибутковою статтею, лісовласники почали збирати мито за в'їзд у ліс і рубку дерев. Набула розвитку торгівля лісоматеріалами та виробами з деревини. Вільна рубка лісу була заборонена, право власності на ліс суворо охоронялось.

Тема 4: УКРАЇНА В ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКУ ДОБУ

      На ХІУ-ХУП ст. припадають перші заходи, спрямовані на регулювання режиму рубок, зокрема в засічних лісах.

До XIV ст. ліси і луки перебували у спільному користуванні, рубки лісу велись без будь-яких обмежень. Межування лісів з детальним описом меж окремих ділянок почалося в XV ст., у цей час виникло право власності на ліс і штрафи за самовільне вирубування лісу.* З підвищенням економічної ролі лісів як джерела лісоматеріалів рубка ставала прибутковою статтею, лісовласники почали збирати мито за в'їзд у ліс і рубку дерев. Набула розвитку торгівля лісоматеріалами та виробами з деревини. Вільна рубка лісу була заборонена, право власності на ліс суворо охоронялось.

  Ли­товський статут встанов­лював плату за заготівлю дерев, передбачались штрафи за самовільну рубку, за полювання з порушенням з «Литовського статуту». Назва IX розділу цього статуту: «О ловли, о пущы, о бортное дерево и озера, о бобровые гоны, о соколие гнезда и о хмелища». Основні положення тут присвячені ловецтву: «Естли бы стрельца поймано над зверем вбитым в пущи», то він «маєть быти на смерть сказан, яко иншыє злодеи». В пущу ніхто не мав права брати ні собаки, «ани рогатини, ани жадноє стрельбы, чымь би мел зверу шкоду вчинити». Близько — як києм кинути — від бобрового гнізда /хатки чи нори/ навіть власнику землі не дозволялося ні орати, ні косити, ні теребити лози. На відміну від мисливських угідь шкода в „гаи зарощонном” переслідувалась тільки гршовим штрафом*

В 1538 р охорону Біловежської Пущі підтвердив своїм указом Сигізмунд І для збереження тут популяції турів

Важливим джерелом екологічного права того періоду можна назвати Уставу на волоки 1557 року. В цьому документі визначені правила лісокористування і риболовлі, що викладені в арт.39 і 40.

Тема 5: ВИНИКНЕННЯ І ЗРОСТАННЯ КОЗАЦТВА (КІНЕЦЬ 15 – ПЕРША ПОЛОВИНА 17 СТ.) ЗОПОРОЗЬКА СІЧ

Додати пункт. Роль природно-кліматичного чинника в процесі виникнення і зростання українського козацтва.

Важливу роль у процесі виникнення українського козацтва відіграли природні умови. Наддніпрянські простори були надзвичайно багатими на природні дари. У Дніпрі та численних його притоках було багато риби. У плавнях водились куниці, бобри, річкові видри. У балках і байраках було багато лисиць, вовків, ведмедів. У степах паслися табуни диких коней. На рубежі 15 – 16 століть розпочинається стихійна колонізація Середнього і Нижнього Подніпров’я. У верхів’ях Південного Бугу, на лівому березі Дніпра вздовж річок Трубежа, Сули, Псла виникають нові поселення. З часом козацькі поселення поширились на значну територію України – від Дніпровського лівобережжя до Дністра. З’являються вони і за дніпровськими порогами поблизу Томаківки, Базавлука.

Дніпровські плавні являли собою величезний природний заповідник, який дозволяв козакам ховатися від ворогів, забезпечував лісом, забезпечував можливість займатися промислами: ловити рибу, полювати, займатися бджільництвом. Для кожного промислу був свій сезон Коли він закінчувався, козаки із здобутим поверталися на місце постійного проживання. Що стосується риболовлі і пасічництва, то люди залишалися в них і на зиму. Запоріжжя ніколи не було безлюдним. Наявність великих пасовищ обумовило появу і розвиток скотарства і заснування хуторів де крім хат були ще загони для худоби і запаси сіна.

 До плавнів належав і «Великий Луг» - порізаний річками, озерами, болотами він простягався на 70 верст у довжину та досягав 25 верст у ширину. Нижче «Великого Лугу », на південь від гирла Дніпра знаходились Олешківські ліси – величезний лісовий масив. Всі дніпровські острови також були вкриті лісом. Деякі з них мали відповідні назви : “Дубовий”, “Кленовий”, “Вербовий “.

Звичайно ранньою весною збирались в Каневі, Черкасах та других наддніпрянських населених пунктах ватаги промисловців і на все літо вирушали в свої «уходи», улюблені місця на Низу. і пересиджували там до глибокої осені. Тоді вертались вони, навантажені здобутим, яку продавали здебільшого в Києві. Місцевому воєводі платили десяту частину свого добутку.

На Запорізькій Січі діяло козацьке звичаєве право. Козаки дуже бережно ставилися до охорони навколишнього середовища. Звичаєве право передбачало цілу низку заходів природоохоронного характеру. Насамперед це стосується головних промислів – ловецтва та бортництва. Для того, щоб не допустити зменшення чисельності популяції бобрів спеціальній охороні підлягали боброві гони. У період розмноження полювання на цих цінних хутрових звірів заборонялось. Під такою ж охороною перебували гнізда соколів та лісові борті. Дерева, на яких знаходились такі гнізда заборонялось рубати. За порушення заборони на полювання передбачалось покарання. Запорожжя перебрало на себе державні функції захисту лісових багатств. Кошем здійснювався контроль рубок лісу, дозвіл на їх проведення давав Кіш або кошовий отаман. Заготівля деревини поводилася у присутності представників від паланок. Заборонялося рубати сире дерево Для опалювання дозволялося брати лише сухе дерево — /леж/, сирі дерева – заборонялось. Під забороною була і рубка плодових дерев.  Для збереження лісів і затримки порушників із Коша і паланок призначались спеціальні команди. 

Оскільки масштаби порушень були дуже великими і команди не могли встигнути скрізь, окремі лісові ділянки за відповідними ордерами передавали під нагляд і охорону запорожцям-власникам. Одночасно з наданням землі під зимівники чи поселення власників заохочували до розведення дерев, особливо плодових порід, і позбавляли права володіння в разі невиконання зобов'язань щодо охорони лісу.

   Одночасно із заходами з охорони лісів Кіш робив спроби поставити під контроль і охорону рибні та мисливські угіддя Запорожжя.