ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА, ІНФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ, ГРОМАДСЬКІ РУХИ

Міністерство освіти і науки України

Український державний лісотехнічний університет

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ

/ЗБІРНИК СТАТЕЙ, МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

ТА ДОКУМЕНТІВ/

М. ЛЬВІВ-2004

    Рекомендовано методичною радою університету, протокол №

від                          2004 р.

Рецензент: Плисюк В.П., доктор історичних наук, професор,

                  зав. кафедри українознавства Львівського

                        аграрного  університету

Редакційна колегія:

Туниця Ю.Ю. - член-коресподент НАН України, доктор економічних

                        наук, професор, ректор (голова);

                        Кондратюк В.О. - доктор іст.наук, професор,

                        зав.кафедри історії та політології (заступник);

               Адамовський М.Г. - професор, зав.кафедри технології

   та обладнання лісопромислового виробництва;

                        Кучерявий В.П. – доктор сільгосп. наук, професор,

                        зав.кафедри садово-паркового господарства та урбоекології;

                        Криницький Г.Т. – доктор сільгосп.наук,

   зав.кафедри лісівництва;     

   Преснер Б. – зав.філіалом кафедри садово-паркового 

   господарства та урбоекології, начальник

   державного управління екології та природних

   ресурсів у Львівській області

                                                                        © Кафедра історії

                                                                              та політології

З М І С Т

 Вступ…………………………………………………………………..

Туниця Ю.Ю. ………………………………………………………….

Преснер Б. Екологічна освіта, інформування  громадськості,

                 громадські рухи …............................................................

Розділ І. Кондратюк В.О.,  Кучерявий В.П, Гапонюк Н.В.,

                 Іваник М.М., Лепісевич П.М., Сокіл Р.В.

                 Використання екологічних матеріалів в курсі

                 „Історія України: проблеми державності……….................

Розділ П. Захарчин Н.Г., Пасічник В.М., Піскорський О.В.,

                  Саламаха І.П., Юристовський О.І. Використання

                  екологічних матеріалів в курсі „Політологія” ……………

Розділ Ш. Гапонюк Н.В., Іваник М.М., Кондратюк О.В. ,

              Омельченко О.В. Використання екологічних

              матеріалів в курсі „Основи конституційного права” ……

Розділ ІУ. Вітковська І.М., Кондратюк О.В., Семків В.О.

                   Використання екологічних матеріалів

                   в курсі „Основи права України” …………………………

Розділ У. Ременяк В.В., Семеніхіна Є.В. Використання

                 екологічних матеріалів і курсі

                 „Господарське законодавство”……………………………...

Розділ УІ. Вітковська І.М. Використання екологічних матеріалів

                   в курсі „Підприємницьке право” ……………………………

Розділ УІІ. Вітковська І.М. Використання екологічних матеріалів

                    в курсі „Трудове право” ……………………………………

Розділ УІІІ. Ременяк В.В., Семеніхіна Є.В. Використання

                     екологічних матеріалів в курсі „Фінансове право” ……

Розділ ІХ. Семеніхіна Є.В. Використання екологічних матеріалів

                  в курсі „Міжнародне право” ………………………………

В С Т У П

Наприкінці ХХ ст. людство опинилося у пастці гострих екологічних проблем власного соціально-економічного розвитку. „Завойовуючи” природу, люди підривали природні основи власної життєдіяльності, стабільності світових екологічних систем, зменшили біологічну різноманітність на планеті. Відтак різко погіршився стан навколишнього середовища, і французький вчений Жак-Ів Кусто мав усі підстави сказати: „Раніше природа лякала людину, а тепер людина лякає природу”. Лише екологічні збитки від забруднення навколишнього середовища обчислюються щороку багатьма мільярдами доларів, а про соціальні, політичні, естетичні і інші види втрат годі й казати. Виникла світова екологічна загроза, причому не лише теперішньому, а й майбутнім поколінням людей.

Нині людство дедалі глибше усвідомлює необхідність радикальної перебудови взаємовідносин суспільного виробництва та навколишнього середовища. Адже біосфера, всі її ресурси, їхні стабільність і відтворення – це не лише об’єкти експлуатації заради отримання життєвих благ, а й найважливіші передумови існування самої людини як біологічної істоти. Оскільки земна біосфера є цілісною системою, то й підхід до екологічних проблем має бути комплексним, глобальним, планетарним.

Проблеми екологізації міжнародних відносин узагалі та міжнародного науково-технічного й економічного співробітництва щодо охорони навколишнього середовища зокрема вперше були висунуті на Стокгольмській конференції ООН з охорони природи, яка відбулась у 1972 р. Того ж року Генеральна Асамблея ухвалила резолюцію стосовно організаційних і фінансових заходів з міжнародного співробітництва у питаннях охорони довкілля та заснувала Раду керівників спеціального органу – Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Ця Рада в 1973 р. розглянула ухвалений Стокгольмською конференцією „План дій у сфері навколишнього середовища” і визначила основні напрями міжнародного середовища, які охоплюють охорону здоров’я та підвищення добробуту населення, охорону ґрунтів і вод та боротьбу з опустелюванням, освіту, професійну підготовку й інформаційне забезпечення охорони природи, захист Світового океану, охорону рослинності, диких тварин і генетичних ресурсів та ін.

Стокгольмський екофорум орієнтував світове співробітництво на пошук ефективних шляхів попередження та розв’язання екологічних проблем соціально-екологічного розвитку, на усунення загрози глобальної екологічної катастрофи, а також на збільшення обсягів асигнувань у сферу охорони природи та раціоналізації природокористування. З того часу у вирішенні проблеми ліквідації екологічної небезпеки, крім екологів, постійно беруть активну участь економісти, політики, представники різних галузей промисловості й аграрного виробництва, науковці.

    Саме у зв’язку з цими процесами професор Ю.Туниця пропонує світовому співтовариству розробити Екологічну Конституцію Землі, тобто загального для всіх без винятку країн світу, Закону збереження життя, який не загрожуючи суверенітету жодної країни, її політичному устрою, національним інтересам, водночас забезпечував би кожній державі зокрема і світовому співтовариству в цілому, екологічну безпеку, а окремій людині нормальні для її життя природні умови як нині, так і у майбутньому.

    Включення екологічних аспектів в усі сфери людського життя позитивно б відобразилось на сприйнятті людиною природи, виховувало б бережливе ставлення до неї. Саме тому доцільним є впровадження елементів екології в усі програми наукових дисциплін вищих учбових закладів.

Богдан Преснер, зав. філіалом кафедри садово-паркового господарства  

                      та урбоекології, начальник державного управління екології

                      та природних ресурсів в Львівській області

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА, ІНФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ, ГРОМАДСЬКІ РУХИ

        Існування людства може опинитися під загрозою, якщо ми не забезпечимо раціональне управління природними ресурсами, необхідними для нашого виживання і добробуту. Розв’язувати ці проблеми необхідно на всіх рівнях: міжнародному, регіональному, місцевому й індивідуальному. Підтримка суспільства та відповідальна дія – ось що саме забезпечить успіх будь-якій стратегії збереження природи.

    Пропоную вашій увазі бюлетень „Екологія Львівщини”, у якому ви знайдете відповіді на питання щодо стану довкілля у нашому регіоні та можливих шляхів його покращання.

    Компроміс, а частіше – конфронтація, між техногенною сферою і природним середовищем стали тією глобальною проблемою, від засобів розв’язання якої залежить майбутнє сучасної цивілізації.

    За останні сто років споживання людством природних ресурсів збільшилося майже у 100 разів. Науково-технічний прогрес у 100 тисяч разів перевищує темпи біоеволюції. Сумарне споживання людиною енергії сьогодні порівняно зі споживанням на початку цивілізації, збільшилося приблизно у 5000 разів.

    Антропогенне навантаження на природне середовище збільшилося у сотні разів. Навіть навколоземний космічний простір, який є важливою захисною оболонкою Землі, за останнє десятиріччя став небезпечно забрудненим. Маса космічного техногенного сміття досягла 4-5 тисяч тонн, а це вже у 150 разів перевищує масу природних тіл у навколоземному просторі.

    Займаючи 0,5 відсотка земної суші, Україна видобувала близько 5 відсотків світового обсягу мінеральної сировини. На душу населення видобувалося більше 5 тонн вугілля, виплавлялася 1 тонна металу щорічно.

    Заради валових показників були техногенно змінені цілі регіони – Донбас, Полісся, Придніпров’я. Потрібно було багато води – і перегородили греблями Дніпро – рівнинну ріку, чого не знала світова практика.

    Створене техногенне середовище живе за своїми законами, нехтуючи закони Природи. Відповідь не забарилася – Чорнобиль, деградоване довкілля, гори відходів, як наслідок – погіршення стану здоров’я нації, скорочення тривалості життя в Україні.

    Тривалий економічний спад, реформування економічний відносин, зміна форм власності та інші чинники перехідного періоду призвели до різкого спаду інвестиційної діяльності. Обсяги капіталовкладень на нове будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення підприємств за 10 років зменшилися на 75 відсотків. Основні виробничі фонди зношені на половину.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні ще не можна вважати задовільною. Не дивлячись на те, що динаміка загального антропогенного тиску на навколишнє природне середовище в останні роки має тенденцію до зменшення, рівень техногенного навантаження на довкілля в Україні залишається високим.

    Хоча стан довкілля Львівщини порівняно з іншими регіонами України не є найгіршим, нам хотілося б жити у найкращому – адже це наше життя і життя наших дітей на землі нашої Львівщини.

    У подоланні сучасної глобальної екологічної кризи визначальним є формування екологічної свідомості, культури і нового екологічного світогляду жителів Землі. Екологічна освіта і виховання є одним пріоритетних напрямів державної політики України в галузі охорони довкілля і раціонального природокористування. На стадії затвердження є Концепція розвитку екологічної освіти й виховання, яка забезпечить основні засади реформування освіти у державі власне у цьому напрямі.

    У Львові впроваджуються елементи організації екологічної освіти і виховання, які базуються на ідеї безперервності: від дошкільної до післядипломної освіти. Для дошкільних закладів міста з 1991 року реалізується програма „Українську довкілля” з елементами екологічного виховання, існують авторські екологічні програми (дитячі дошкільні заклади № 2, 114). Для школярів міста розроблена програма „Екологічна освіта школярів”, введено курс „Основи екології”, який входить до шкільного компоненту освіти і читається за вибором школи. Проте лише 20% шкіл міста охоплені викладанням цього предмета. Однією з причин такого стану є слабке забезпечення шкіл підручниками з екології.

    У Львові є середній спеціальний заклад, який готує фахівців екологічного профілю - Львівський екологічний політехнікум. З вищих учбових закладів підготовку спеціалістів за напрямком „екологія” здійснюють Львівський національний університет ім. І.Франка, Державний університет „Львівська політехніка”, Український державний лісотехнічний університет, з якими встановлено тісні ділові стосунки. Також є декілька середніх спеціальних учбових закладів, що готують фахівців даної галузі.

    Екоосвітницька робота здійснювалася, головним чином, через формування та розповсюдження літератури екоосвітнього та природоохоронного спрямування, участь у просвітницьких заходах, надання методичної, інформаційної та консультативної допомоги як в індивідуальному порядку, так і через засоби масової інформації.

    З метою заохочення учнівської молоді до набування екологічних та природоохоронних знань спеціалісти держуправління брали участь у нагородженнях переможців конкурсів, олімпіад та інших заходів екологічного прямування. Держу правлінням узгоджено схему співпраці в галузі екологічної освіти. Опрацьовано тематику лекцій природоохоронного спрямування, яка передбачає широке висвітлення екологічних проблем.

Налагоджена і постійно підтримується співпраця з міським та обласним еколого-натуралістичними центрами. Співпраця з Малою Академією Наук планується в напрямку створення на базі держу правління можливості проходження практики для членів екологічної секції Малої Академії.

    Все більше значення у формуванні екологічної культури і світогляду, екологічного інформування населення починають відігравати громадські організації екологічного спрямування і благодійні громадські фонди, загальна кількість яких у Львові сягає 50. Найактивнішою є діяльність таких об’єднань як Львівська обласна рада товариства охорони природи, „Екоправо-Львів”, Львівська обласна асоціація „Зелений світ”, Благодійний громадський еколого-географічний фонд, Товариство Лева, „”Карпатська школа”, Регіональний центр „Знесіння”.

    У держуправлінні екоресурсів в Львівській області створено „Громадську екологічну приймальню”. Для повнішого інформування зацікавлених верств населення створено мережу громадських приймалень у всіх районах області. З метою покращення співпраці держу правління з мешканцями Львівщини в управлінні працює гаряча лінія (екологічна швидка допомога). Подзвонивши за тел. 979355, можна отримати інформацію щодо стану природних ресурсів області, повідомити про випадки порушення природоохоронного законодавства.

    За час роботи Громадської екологічної приймальні в держуправління зверталися близько 2500 чол.

    Головним чином їх цікавила інформація щодо:

- екологічної ситуації області в цілому та окремо взятих районів;

    - стану природних ресурсів області;

    - аварійних ситуацій в області;

    - наявності громадських екологічних організацій;

    - структури та функцій держу правління;

    - розробки та реалізації природоохоронних проектів;

    - нормативних документів та ін.

З метою забезпечення сприятливих умов для вирішення екологічних проблем на регіональному рівні та ширшого залучення громадськості до участі у підготовці та прийнятті важливих рішень при державному управлінні екологічної безпеки в Львівській області створена Громадська рада. До складу Громадської ради увійшли представники громадських організацій, що активно співпрацюють з державним управлінням екоресурсів в Львівській області, а саме: Благодійний фонд Екоправо-Львів, Західний центр Українського відділення Всесвітньої лабораторії, Львівська обласна асоціація „Зелений світ”, Львівська облрада Українського товариства охорони природи, Громадська організація „Карпатська школа”, Регіональний фонд „Знесіння” та ін.

Для оприлюднення інформації екологічного  спрямування у

держуправлінні регулярно проводяться прес-конференції із залученням представників місцевих мас-медіа, де обговорюються найактуальніші екологічні проблеми області, природоохоронні акції тощо. В залежності від гостроти та напряму проблемного питання, на прес-конференції запрошуються представники владних органів та дотичних до теми обговорення керівники відповідних організацій та установ, зацікавлена громадськість. Метою організації подібних заходів є висвітлення через засоби масової інформації реальної ситуації, що склалася з тієї чи іншої проблеми, оприлюднення позиції не лише державних структур, а і пересічних громадян.

Держуправлінням налагоджено тісну співпрацю з представниками ЗМІ. Щотижня у місцевій пресі на основі матеріалів держу правління друкуються статті природоохоронного спрямування, на радіостанціях та телебаченні області відбуваються виступи працівників держуправління. Керівництво бере участь у прямих ефірах Львівської облдержадміністрації.

Щотижнево держуправління скеровує інформацію про проведення державної екологічної експертизи у громадську організацію „Екоправо-Львів”. Відповідні матеріали розміщуються організацією на спеціально відведених стендах у центрі міста для можливості ознайомлення з нею та участі у експертизі пересічних громадян.

Окрім цього, держуправлінням щоквартально готуються аналітичні довідки, щорічно – матеріали до Національної доповіді про стан довкілля в області, бюлетень „Екологія Львівщини”, постійно оновлюються аналітичні довідки про стан ресурсів у районах області. Відповідна інформація регулярно подається у засоби масової інформації та надається на вимогу зацікавлених громадян.

І. Екологізація освіти в курсі „Історія України: проблеми державності”