Транспортування є тією зв’язуючою ланкою між вузлами ланцюга постачань, що завершує логістичну операцію.

Експедиційне забезпечення – складова частина процесу руху товарів від виробника до споживача, яка включає виконання додаткових робіт і операцій, без яких перевізний процес не може бути розпочатий в пункті відправки, продовжений і завершений в пункті призначення (експедиційні, комерційно-правові і інформаційно-консультативні послуги).

Найбільш важливим транспортним документом є товаро-транспортна накладна (ТТН або для морських перевезень - коносамент). ТТН виконує функцію розписки при передачі вантажу перевізнику. При отриманні вантажу перевізник ставить свій підпис на накладній та оригінал залишається у вантажовідправника. Підписаний оригінал є правовим документом вантажовідправника, що підтверджує отримання вантажу перевізником. Товаро-транспортна накладна являє собою договір, котрий конкретизує права та обов’язки як вантажовідправника, так і перевізника. Існують наступні типи товаро-транспортної накладної:

· Пряма (звичайна) товаро-транспортна накладна, де обов’язково вказується вантажоотримувач, а водій перевізника зобов’язаний лише йому передати вантаж.

· Товаро-транспортна накладна на пред’явника (ордерний коносамент), де вантажоотримувача не вказують.

За кількістю видів транспорту, який бере участь в доставці, системи доставки поділяються на одновидову (юнімодальну) і багатовидову (мультимодальну і інтермодальну). На рис. 6.1.1 подана ієрархічна піраміда (структура) технології і організації перевезень. На вершині цієї піраміди знаходяться інтермодальні перевезення, нижче – мультимодальні і юнімодальні міжрегіональні перевезення, далі – внутрішньообласні і міські перевезення спеціалізованими транспортними підприємствами і, насамкінець, місцеві перевезення окремими підприємцями і власним транспортом виробничих і комерційних структур.

Рис. 6.1.1. Ієрархічна структура перевезень.

1 – інтермодальні перевезення; 2 – мультимодальні перевезення; 3 – юнімодальні міжрегіональні перевезення; 4 – внутрішньообласні і міські перевезення спеціалізованими ТЗ; 5 – перевезення окремими підприємцями і транспортом нетранспортних організацій

На вершині ієрархічної піраміди організації перевезень (рис.6.1.1) містяться найскладніші види перевезень – інтермодальні і мультимодальні. Ці види доставки здійснюються кількома видами транспорту.

Інтермодальні перевезення – це система доставки вантажів в міжнародному сполученні кількома видами транспорту з єдиним перевізним документом і передача вантажу в пунктах перевантаження з одного виду транспорту на інший без участі вантажовласника в єдиній вантажній одиниці (чи транспортному засобі).

Основою сучасних інтермодальних перевезень вантажу є контейнери міжнародного стандарту ISO. Проте можуть використовуватися і інші вантажні одиниці, якщо вони відповідають наступним вимогам: дозволяють застосовувати комплексну механізацію перевантажувальних робіт в портах і пунктах перевантаження; відповідають міжнародним і регіональним стандартам, допускають митне пломбування тощо. До них можна віднести контрейлери, трейлери, змінні кузови, пакети і блок-пакети вантажу.

Мультимодальні перевезення – це прямі змішані перевезення не менше ніж двома видами транспорту і, як правило, в межах однієї держави.

Основні принципи функціонування інтермодальних та мультимодальних систем:

· однотипний комерційно-правовий режим;

· комплексне вирішення фінансово-економічних аспектів;

· використання систем спостереження за пересуванням вантажу;

· інформаційне забезпечення і зв’язок;

· єдинство всіх ланок транспортного ланцюга в організаційно-технологічному аспекті;

· кооперація всіх учасників транспортної системи;

· комплексний розвиток транспортної інфраструктури різних видів транспорту.

Для реалізації цих принципів необхідно знати особливості використання окремих видів транспорту, їх характеристики і основи взаємодії.

Юнімодальні перевезення – це прямі перевезення тільки якимось одним видом транспорту.

Слід зазначити, що при інтермодальних і юнімодальних перевезеннях договір на перевезення з вантажовідправником від імені перевізників, які здійснюють перевезення, укладає перший перевізник (оператор). Терміни доставки вантажу вираховується як сума термінів доставки його кожним перевізником. Кожен перевізник несе відповідальність за вантаж (пасажира) з моменту прийняття його до перевезення (посадки пасажира) до моменту здачі (висадки пасажира).

Кожен з поданих видів перевезень володіє специфічними особливостями в технології, організації і управлінні, але вони мають спільну технологічну основу у вигляді конкретних технологічних схем доставки (вантажів чи пасажирів) – рис.6.1.2 і 6.1.3.

а) одним видом транспорту

б) кількома видами транспорту

Рис.6.1.2. Технологічні схеми перевезення вантажів автомобільним транспортом:

а) одним видом транспорту

б) кількома видами транспорту

Рис.6.1.3. Технологічні схеми переміщення пасажирів:

В свою чергу, складові елементи доставки вантажів чи пасажирів характеризуються визначеними, притаманними лише їм, закономірностями. Користувачі транспортних послуг в даний час надають перевагу таким показникам, як дотримання часових графіків доставки вантажів і пасажирів, відповідальність за задоволення вимог користувача, надійність доставки. Виконання цих вимог пов’язано з достатньо точною часовою оцінкою ланок доставки вантажів і пасажирів, тобто зі знанням закономірностей змін всіх їх елементів. Виявлення закономірностей ланок і елементів доставки є основою в системній побудові всіх можливих видів організації перевезень вантажів і пасажирів.

Найпростішою організацією для перевезення вантажів і пасажирів є транспортна ланка. Організаційна структура транспортної ланки вимагає оптимізації як складу елементів, так і структури ланок і взаємозв’язків між ними.

Операційну систему доставки можна укрупнено подати (рис. 6.1.4), на вході якої маємо наявність визначеної кількості і виду рухомого складу, а також замовлення (попит) на перевезення вантажів (потреби населення в переміщенні), а на виході – своєчасне перевезення вантажів (пасажирів) до пункту призначення.

Рис.6.1.4. Укрупнена операційна (технологічна) схема доставки

Процеси трансформації являють собою процеси перетворення входу у вихід, тобто своєчасного, з відповідною якістю і малими витратами, перевезення вантажів (пасажирів). Трансформація додає до витрат на вході певну вартість, яка відповідає ціні чи собівартості перевезення.

Для забезпечення операційного контролю і управління процесами трансформації необхідна достовірна інформація з лінії, яка одержується по ланках зворотного зв’язку.

Головним об’єктом управління в цій схемі є матеріальні і супутні їм потоки інформації і грошей, які забезпечують реалізовану технологію перевезення, а основою побудови ефективної системи операційного менеджменту – виробничий розклад, сформований на основі завдань задоволення споживацького попиту на транспортні послуги.

Логічно розглядати доставку як процес неперервного забезпечення послідовних підрозділів (виробничих чи збутових) при синхронізації роботи всіх ланок системи і узгодженні її з попитом. Це потребує дуже жорсткої дисципліни поставок, яка неможлива без чітких характеристик складових елементів системи.

Для підвищення ефективності і системної стійкості на ринку транспортних послуг при доставці вантажів повинна бути забезпечена максимальна координація і інтеграція всіх ланок транспортного процесу, які беруть участь у формуванні і управлінні основними і допоміжними матеріальними і пов’язаними з ними потоками.

Запитання до аудиторії: З яких елементів складається час транспортних послуг?