Державний земельний кадастр

Державний земельний кадастр є інструментом державного управління земельним фондом. Він забезпечує прийняття науково обґрунтованих рішень в області організації раціональ­ного використання і охорони землі.

Державний земельний кадастр призначений для забезпе­чення Рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та право­вий режим земель з метою організації раціонального вико­ристання та охорони земель, регулювання земельних відно­син, землеустрою, обгрунтування розмірів плати за землю.

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на орен­ду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економіч­ної та грошової оцінки земель.

Державний земельний кадастр ведеться за єдиною для Ук­раїни системою на базі нормативних документів, затверджу­ваних Держкомземом.

Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом, Комітетом із земельних ресурсів і земельній реформі Рес­публіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адмініст­рацій, відділами земельних ресурсів районних державних ад­міністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Держкомзем забезпечує постійне вивчення потреби в зе­мельно-кадастровій інформації.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, грунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і до­говорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням грунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується викорис­танням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дис­танційного зондування земної поверхні.

Усі кадастрові відомості про землю оформлюються спе­ціальною документацією, яка периодично оновлюється і скла­дається щорічно. Документація державного земельного ка­дастру ведеться на територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогоспо­дарського і лісогосподарського районувань та функціональ­ного зонування територій населених пунктів.

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти і плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, тек­стові та інші матеріали, які містять відомості про межі адмі­ністративно-територіальних утворень, межі земельних діля­нок власників землі і землекористувачів, у тому числі орен­дарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, на­родногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних де­путатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому.

Організує роботу з ведення державного земельного ка­дастру в Україні Держкомзем, який забезпечує здійснення картографування земельних угідь, обстеження, оцінку угідь, розробляє методичні вказівки і інструкції по веденню кадастра, узагальнює і аналізує земельні звіти, здійснює іншу діяльність в межах своєї компетенції.

Дані державного земельного кадастру підлягають обов'яз­ковому застосуванню при плануванні використання і охоро­ни земель, при наданні земель, проведенні землеустрою, оцінці господарської діяльності, здійсненні державного кон­тролю за використанням і охороною земель. Земельний ка­дастр використовують для відшкодування збитків, завданих землі, при припиненні права на земельну ділянку в випадку ЇЇ нераціонального або неефективного використання, при виплаті вартості витрат на покрашення земель в зв'язку з припиненням діяльності по рішенню державних органів та в інших випадках.

Землеустрій

Землеустрій включає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, рішень Рад народних депутатів щодо організації використання та охоро­ни земель, створення сприятливого екологічного середови­ща і поліпшення природних ландшафтів.

Основні положення землеустрою визначаються Кабінетом Міністрів України.

Землеустрій передбачає:

 1) розробку прогнозів державної і регіональної програм використання та охорони земель;

2) складання схем землеустрою, розробку техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земельних ресурсів;

3) встановлення на місцевості меж адміністративно-тери­торіальних утворень;

4) складання проектів створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з урахуванням контурної організації території;

5) обгрунтування розміщення і встановлення меж тери­торій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

6) складання проектів відведення земельних ділянок у власність або користування тощо.

Землеустрій здійснюється державними землевпорядними організаціями за рахунок коштів державного, республікансь­кого (Республіки Крим) і місцевих бюджетів.

Розробка землевпорядних проектів, пов'язаних з охороною земель від селів, зсувів, підтоплення і засолення, може про­водитися з ініціативи власників землі і землекористувачів за їх рахунок державними та іншими землевпорядними органі­заціями.

Розгляд і затвердження землевпорядних проектів проводить­ся в такому порядку: прогнозні матеріали, техніко-економічне обгрунтуван­ня використання та охорони земель і схема землеустрою після погодження у порядку, встановленому у завданнях на їх роз­робку, розглядаються і затверджуються відповідними Рада­ми народних депутатів; проекти утворення нових землеволодінь і землекористувань після погодження із заінтересованими власниками землі  й землекористувачами розглядаються і затверджуються сільськими, селищними, міськими, районними Радами на­родних депутатів; проекти відведення земельних ділянок у власність або користування затверджуються Радами народних депутатів, які надають і вилучають земельні ділянки; проекти внутрігосподарського землеустрою колектив­них сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарсь­ких кооперативів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, селянських (фермерських) господарств після погодження їх із власниками землі і землекористувачами, сільськими, селищними Радами народних депутатів розглядаються та затверджуються районними, міськими, в адміністративному підпорядкуванні яких є рай­он, Радами народних депутатів; робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядку­ванням, докорінним поліпшенням і охороною земель, раці­ональним їх використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.

Вирішення земельних спорів

В процесі землекористування можуть виникати спори з при­воду володіння, користування та розпорядження землею. Учасниками цих спорів можуть бути землекористувачі, а та­кож інші особи, які своїми діями так чи інакше зачіпають права землекористувачів. При вирішенні земельних спорів встановлені чіткі і тверді процесуальні гарантії сторін, їхні права і обов'язки, а також порядок розгляду земельних спорів. Відповідно до ст.158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

 Земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

У рішенні органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок його виконання.

Рішення передається сторонам у 5-денний термін з часу його прийняття.

Рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

Виконання рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його термін може бути продовжений вищестоящим органом або судом.