Плата за придбання землі у власність, земельний податок, орендна плата за землю

Відповідно до Закону «Про плату за землю» від 19 ве­ресня 1996 року плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищен­ня родючості фунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на зем­лях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів. Плата за землю стягується в вигляді земельного податку або оренд­ної плати, що визначається в залежності від грошової оцін­ки земель.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендарі, тобто громадяни і юридичні особи незалежно від форм власності, включаючи міжнародні організації, сумісні підприємства з участю іно­земних фізичних і юридичних осіб, а також іноземні грома­дяни та особи без громадянства, яким надана земельна ділянка у власність або користування на території України.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебу­ває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості та місцеполо­ження земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки зе­мель.

Розмір земельного податку не залежить від результатів гос­подарської діяльності власників землі та землекористувачів і встановлюються в вигляді стабільних платежів за одиницю площі земельної ділянки в розрахунку за один рік. Ставки податку визначаються окремо для категорій земель основно­го цільового призначення, для окремих видів і підвидів угідь. Ставка податку на землю може змінюватись в випадку зміни оцінки землі, а також в інших випадках, але в будь-якому разі вона не залежить від землекористувача.

Орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої вста­новлюється за угодою сторін у договорі оренди.

Порядок оподаткування і середні ставки земельного по­датку та граничні розміри орендної плати за землю встанов­люються Верховною Радою України.

Власники землі і землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права корис­тування земельною ділянкою. В разі припинення права влас­ності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування земельної ділянки у власності або у користуванні в поточному році.  

Не справляється плата за радіоактивно й хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмежен­ня щодо ведення сільського господарства, а також за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільсько­господарського освоєння.

Новостворювані селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі їх у власність або надання в користування земельної ділянки.

Верховна Рада Республіки Крим, обласні, Київська і Сева­стопольська міські Ради народних депутатів можуть установ­лювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, відстрочення сплати, зниження ставки земель­ного податку.

Платежі за землю надходять до бюджетів сільських, селищ­них, міських Рад народних депутатів, на території яких зна­ходяться земельні ділянки. 

Права і обов'язки власників землі та землекористувачів

Користування як правомочність землекористувача розкри­вається через права і обов'язки по використанню земельних ресурсів. Залежно від цільового призначення земельної ділянки, категорії земель і суб'єкта визначаються обсяг і зміст прав і обов'язків. Поряд з цим земельне законодавсто має перелік загальних прав і обов'язків незалежно від категорії земель і цільового призначення ділянки.

Власники земельних ділянок і землекористувачі мають право: самостійно господарювати на землі; власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації; використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а та­кож експлуатувати інші корисні властивості землі; зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, іншим орендодавцем; власності на посіви і посадки сільськогосподарських куль­тур і насаджень; одержати від нового власника землі, землекористувача або місцевої Ради народних депутатів компенсацію за підви­щення родючості грунтів у разі вилучення або добровільної відмови від земельної ділянки.

Для захисту цих прав законодавство забороняє будь-яке втручання в діяльність, яка пов'язана з використанням землі, зі сторони державних, господарських та інших органів, за винятком випадків, передбачених законодавством. Всі пору­шені права підлягають відновленню добровільно стороною, яка нанесла збитки, або в судовому порядку в повному об'ємі.

Для раціонального використання та забезпечення охорони земель власники земельних ділянок і землекористувачі зобо­в'язані: забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання; ефективно використовувати землю відповідно до проек­ту внутрішньогосподарського землеустрою, підвищувати її ро­дючість, застосовувати природоохоронні технології вироб­ництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності; здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель передбачених законодавством; своєчасно вносити земельний податок або орендну пла­ту за землю; не порушувати права власників інших земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі орендарів; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, ме­режі зрошувальних і осушувальних систем; дотримувати режиму санітарних зон і територій, що особ­ливо охороняються; додержувати правил добросусідства:

 а) дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування, а також для спо­рудження або ремонту межових знаків та споруд;

б) не чинити перешкод у проведенні до суміжної земельної ділянки необхідних комунікацій;

в) вживати заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та міне­ральних добрив на суміжну земельну ділянку.

Разом з правами, що мають загальний характер, земельне законодавство встановлює також спеціальні права та обо­в'язки для землекористувачів земельних ділянок.