Органи державного управління земельним фондом та їх функції

Зміст державного управління земельним фондом полягає у забезпеченні раціонального використання і ефективної охо­рони земель на основі проведення організаційно правових та адміністративно-управлінських заходів у поєднанні з стиму­люючими заходами економічного характеру.

Загальне державне управління здійснюється державними органами загальної та спеціальної компетенції і має терито­ріальний характер. Воно розповсюджується на всі землі в межах території України, незалежно від категорії земель і суб'єктів, які ними володіють.

Відповідно до ст. 13 - 17 Земельного кодексу України, державне уп­равління у галузі використання і охорони земель здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів і місцева державна адміністрація, Державний комітет України із земельних ресурсів, Міністер­ство охорони навколишнього природного середовища Ук­раїни та інші спеціально уповноважені  державні орга­ни відповідно до їх компетенції.

Здійснюючи діяльність щодо управління земельним фондом в межах повноважень, наданих законом, органи загального державного управління покладають виконання деяких функцій на органи державного управління спеціальної компетенції — Державний комітет України із земельних ресурсів, Держав­ний комітет будівництва, архітектури та житлової політики, Міністерсво охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки, Міністерство охорони здоров'я та ін.

Центральним органом виконавчої влади спеціальної ком­петенції, який здійснює функції управління земельними ре­сурсами всього земельного фонду країни незалежно від відом­чої підпорядкованості суб'єктів земельного права, є Держав­ний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем Ук­раїни).

Відповідно до положення про Державний комітет Ук­раїни по земельних ресурсах на Держкомзем покладено функції щодо реалізації державної політики в галузі земель­них відносин, сприяння структурній перебудові економіки, формування системи заходів щодо забезпечення економіч­ної самостійності України. Головними завданнями Держкомзему України є: — координація проведення земельної реформи, створення умов для рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання; організація проведення робіт, пов'язаних з роздержав­ленням земель, сприяння паюванню земель у колективних сільськогосподарських підприємствах, розвитку селянських (фермерських) господарств тощо.

Управління земельними ресурсами в межах районів, міст, селищ і сільських населених пунктів здійснюють органи місце­вого самоврядування — місцеві Ради.

До відання місцевих Рад у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:

1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, визначеному законодавством;

2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі;

3) вилучення (викуп) земель відповідно законодавства;

4) ведення земельно-кадастрової документації, тощо.

Діяльність по управлінню земельним фондом розкриваєть­ся через його функції. Види і зміст функцій управління зе­мельним фондом визначаються законодавством.

Основні функції державного управління земельним фон­дом включають: ведення державного земельного кадастру і обліку земель; планування використання і охорони земель; надання та виїмка земель; здійснення землеустрою; прове­дення державного контролю за використанням і охороною земель; вирішення земельних спорів.

Контроль за використанням і охороною земель та їх моніторинг

Важливою функцією державного управління земельним фондом є контроль за правильним використання і охоро­ною землі всіма землекористувачами.

Завдання державного контролю за використанням і охоро­ною земель полягає у забезпеченні додержання всіма дер­жавними та громадськими органами, а також підприємства­ми, установами, організаціями і громадянами вимог земель­ного законодавства з метою ефективного використання та охорони земель.

Державний контроль за використанням і охороною земель здійснюється Радами народних депутатів, а також Держав­ним комітетом України із земельних ресурсів. Міністер­ством охорони навколишнього природного середовища Ук­раїни та іншими спеціально уповноваженими держав­ними органами.

Система контролю за використанням і охороною земель включає в себе здійснення ведення моніторингу земель.

Відповідно до Земельного кодексу України моніторинг зе­мель представляє собою систему спостереження за станом земель­ного фонду, в тому числі земель, розташованих у зонах ра­діоактивного забруднення, з метою своєчасного виявлення його змін, їх оцінки, відвернення й ліквідації наслідків нега­тивних процесів.

Об'єктом моніторингу земель є весь земельний фонд неза­лежно від форм власності.

Залежно від охоплених територій здійснюється такий моні­торинг земель: глобальний, національний, регіональний, локальний.

Моніторинг земель складається із систематичних спостере­жень за станом земель (зйомки, обстеження, вишукування, виявлення змін, а також оцінки: стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов'язаних із змінами родючості грунтів (роз­виток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури фунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицида­ми тощо.

Спостереження за станом земель залежно від терміну та періодичності їх проведення поділяються на: базові (вихідні, що фіксують стан об'єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель): періодичні (через рік і більше); оперативні (фіксують поточні зміни).

Стан земельного фонду оцінюється шляхом аналізу ряду послідовних спостережень і порівнянь одержаних показників.

Здійснення моніторингу земель забезпечує Держкомзем за участю Мінприроди, Мінсільгосппроду, Української академії аграрних наук, Національного космічного агентства та інших заінтересованих міністерств і відомств.

Основою технічного забезпечення моніторингу є автома­тизована інформаційна система.

Інформація, одержана під час спостережень за станом земельного фонду, узагальнюється по районах, містах, об­ластях, Республіці Крим, а також по окремих природних комплексах і передається в пункти збору автоматизованої Інформаційної системи обласних, Київського й Севасто­польського міських управлінь земельних ресурсів і Коміте­ту із земельних ресурсів і земельній реформі Республіки Крим.

За результатами оцінки стану земельного фонду склада­ються доповідні, прогнози та рекомендації, що подаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування та Держкомзему для вжиття заходів до відвернення і ліквідації наслідків нега­тивних процесів.