Поняття предмета земельного права

В. С. Воронко

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ 

З дисципліни

"ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"

(для студентів денної форми навчання напрямку

– "правознавство")

Дніпропетровськ – ДУЄП ім. А.Нобеля – 2011

Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Земельне право України» (для студентів денної форми навчання напрямку – «Правознавство») / Авт.: Воронко В.С. –Дніпропетровськ: ДУЄП ім. А.Нобеля – 2011 - 138 с.

Автор: ст. викладачь В.С. Воронко

Рецензент: д.ю.н. Пушкіна О.В.

Рекомендовано кафедрою права ДУЄП ім. А.Нобеля, протокол № 8 від 24 березня 2011 р.

ЗМІСТ

1. Лекція 1. Предмет, метод і система земельного права………………..……….3

2. Лекція 2. Право власності на землю…………………………………..……….13 3.Лекція 3. Право землекористування…………………………………………….20

4. Лекція 4. Правові основи управління земельним фондом………….……..….48

5. Лекція 5: Відповідальність за порушення земельного законодавства……….60

6. Лекція 6. Правовий режим земель сільськогосподарського

призначення ……………………………………………………………………..…68

7. Лекція 7. Правовий режим земель населених пунктів………………………..74

8. Лекція 8. Правовий режим земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення…………………………………………………...80

9. Лекція 9. Правовий режим земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення ………………………......89

10. Лекція 10. Правовий режим земель лісового фонду……………..…………107

11. Лекція 11. Правовий режим земель водного фонду………………………..132

Лекція 1. Предмет, метод і система земельного права

Питання:

1. Поняття предмета земельного права;

2. Метод земельного права;

3. Поняття і основні принципи земельного права;

4. Система земельного права;

Джерела земельного права.

Поняття предмета земельного права

Центральне місце в питаннях внутрішньої організації і по­будови системи права належить проблемі виділення галузей права. Будь-яка галузь права, будучи зведеною в систему су­купністю правових норм, характеризується наявністю спе­цифічних ознак, які відрізняють її від інших галузей. До цих ознак належать предмет і метод правового регулювання, прин­ципи, на яких базується дана галузь права, функції, які вона призначена виконувати. Найважливішою серед них є вста­новлення предмета галузі права — визначення кола, матері­ального змісту і якісних відмінностей тих суспільних відно­син, що регулюються нормами цієї галузі права.

Предметом регулювання земельного права є суспільні відно­сини, об'єктом в яких виступає земля. Але термін «земля» може використовуватися в різних значеннях. Як природний об'єкт земля виконує дві важливі функції: виступає як засіб виробництва в сільському господарстві і як просторово-територіільний базис — місце розміщення галузей народного господарстві, сільських і міських посе­лень. Вона існує незалежно від людини, як загальна умова і предмет людського життя. Земля відноситься до числа незнищуваних природних ресурсів.

На відміну від рослинного і тваринного світу, об'єкти яко­го належать до числа відновлюваних ресурсів природи, земля не має такої властивості. Завдяки спеціальним мето­дам природна родючість грунту може тільки штучно понов­люватись.

Земля також виконує екологічні функції як первинний елемент у системі складних взаємозв'язків об'єктів природи — екологічній системі. Досить суттєвим моментом є також те, що земля обмежена в просторі.   

Земельне право являє собою систему спеціально встанов­лених норм. Воно покликано регулювати особливий вид сус­пільних відносин — земельні відносини. Серед них потрібно виділити основні форми відносин:

а) відносини земельної власності;

б) відносини в області управління земельним фон­дом;

в) відносини землекористування;

г) землеохоронні відносини.

З цього переліку відносини власності є визначаль­ними щодо  інших форм відносин. Так, відносини з управління земельним фондом передбачають здійснен­ня відповідними уповноваженими органами дій щодо залу­чення земельних ділянок в господарський обіг, забезпечен­ня найбільш ефективного і раціонального використання зе­мельних ресурсів, ведення обліку і реєстрації земель. Відносини власності на землю є також визначальними і для відно­син користування землею, адже право землекористування є похідним від права власності на землю. Відносини з охорони земель також існують не самі по собі, а в тісному зв'язку з відносинами власності та землекористування.  

Метод земельного права

При поділі права на галузі визначальним є предмет права. Разом з тим, іноді недостатньо предмета правового регулю­вання, щоб розмежувати всю сукупність норм на галузі. Для цього застосовують другий критерій розмежування — метод правового регулювання.

Під методом слід розуміти засіб, спеціальний правовий про­цес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права і обов'язки, характер взаємовідносин суб 'єктів, правові засоби впливу у разі порушення наданих прав і обов 'язків.

Залежно від змісту земельних відносин їх правове регу­лювання здійснюється на основі імперативного організа­ційного впливу шляхом обов'язкових приписів і заборон, або диспозитивного впливу шляхом визначення лише меж поведінки учасників відносин і надання їм можливості вільно і самостійно регулювати свої взаємовідносини в рам­ках встановлених меж. У випадках, коли норми права учасниками земельних відно­син добровільно не виконуються або порушуються встанов­лені ними права і обов'язки, застосовується державний при­мус до виконання норм шляхом притягнення винних до пра­вової відповідальності і приведення цих відносин у відповідність з правовими вимогами. Заходи державного при­мусу можуть бути застосовані однією із сторін, якщо вона наділена за законом правом самостійно застосовувати їх до другої сторони. У разі, якщо ні одна зі сторін не на­ділена правом застосування засобів примусу до другої сторо­ни, державний примус застосовується судом, арбітражним судом або спеціально уповноваженим на це державним орга­ном.

Регулювання земельних відносин, коли одна сторона зе­мельних відносин є носієм влади, а друга зобов'язана вико­нувати її приписи, здійснюється на основі застосування імпе­ративного способу регулювання. Так, в галузі використання і охорони земель досить велика кількість відносин побудована за схемою: уповноважений — орган державної влади, зобо­в'язаний — власник або користувач земельної ділянки. У цій галузі, як правило, застосовують імперативний метод, тобто метод влади і підкорення. Наприклад, при здійсненні дер­жавного контролю за використанням і охороною земель упов­новажені на це посадові особи мають право (а власник і ко­ристувачі земельних ділянок відповідно зобов'язані сприяти здійсненню цих прав) безперешкодно, при пред'явленні службового посвідчення відвідувати підприємства, устано­ви, організації, в тому числі військові й оборонні об'єкти, незалежно від форм власності і відомчої належності для пе­ревірки додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель; давати власникам землі й землекористувачам обов'язкові для виконання вказівки з питань використання та охорони земель та ін.

Імперативний метод регулювання земельних відносин за­стосовується також при веденні державного земельного ка­дастру; земельного моніторингу; визначення порядку прове­дення земельних аукціонів і конкурсів та в усіх інших випадках, коли регулюютсья відносини в галузі державного управління земельним фондом.

Дещо інший характер відносин виникає в галузі регулювання взаємовідносин власників земельних ділянок між собою з приводу використання землі. Всі власники землі є рівними між собою. Вони мають рівні і необхідні права для забезпечення раціональною використання землі. У цій галузі земельних відносин домінує диспозитивний метол регулюван­ня. Його суть полягає в тому, що власник має право розпо­ряджатися своєю земельною ділянкою: продати її, здати в оренду і т.ін. Власники землі мають можливість у визначених межах самостійно регулювати взаємовідносини між собою. Імперативний і диспозитивний методи відносяться до гру­пи загальних методів. В юридичній літературі окрім загальних називають ше галузеві метоли регулювання.

Земельне право, як самостійна галузь правової системи має властивий йому метод земельних відносин. Метод зе­мельного права являє собою відповідні характеру земельних відносим способи й прийоми впливу на учасників цих відно­син. Його складають встановлені земельно-правовими нор­мами права й обов'язки учасників зсмельно-правових відно­син і застосування до них засобів державного примусу при недотриманні ними правових норм.