Правила вирішення правових колізій

Проблема розв´язання (вирішення) правових колізій є «ровесницею» права. Звичайно, орієнтиром для побудови правової системи є максимальна мінімізація кількості колізій у системі правового регулювання. Проте це - ідеал, який є об´єктивно недосяжним. Як відзначається у правовій літературі, наявність колізій є закономірною. Немає правових систем, яким би не були властиві колізії правових норм98. Це обумовлює необхідність існування правил вирішення колізій, які виступають у вигляді загальних колізійних принципів (або «метанорм», «максим»).

Проблема вибору однієї норми із кількох, що знаходяться у колізії, вирішувалася протягом тисячоліть, і ще римські юристи виробили знамениті правила вирішення колізій за принципами закону вищої сили {lex superior), закону, прийнятого пізніше (lexposterior) та спеціального закону (lex specialis).

Lex superior. Хоча принцип вирішення юридичних колізій, виходячи із юридичної сили джерел права (ієрархічний принцип), є загальновизнаним, і у більшості випадків можна встановити співвідношення за юридичною силою між різними видами правових джерел, побудова універсальної, абстрактної ієрархії джерел права є недоцільною. Це обумовлено наявністю актів, що не співвідносяться за юридичною силою, наявністю т. зв. виключних компетенцій, а також ситуаціями, коли співвідношення між різними видами правових джерел може бути різним в залежності від кола врегульованих відносин.

Так, на перший погляд очевидно, що закон має вищу юридичну силу, ніж указ Президента. Проте помилковим є поширене уявлення про те, що законом в принципі може бути вирішене будь-яке питання, врегульовані будь-які відносин. Зокрема, суперечить Конституції України існуюча повальна практика законодавчого визначення повноважень «центральних органів виконавчої влади у сфері...». Така практика суперечить п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України, обмежуючи виключне право Президента вибудовувати систему центральних органів виконавчої влади. І якщо указом Президента повноваження певного органу будуть визначені не у відповідності з якимось законом, перевагу матиме саме указ Президента.

Дана ситуація є прикладом «виключних компетенцій», наявність яких унеможливлює побудову універсальної, абстрактної ієрархії джерел права.

У разі створення універсальна ієрархія джерел права була надзвичайно складною, містила б величезну кількість винятків та застережень, що зробило б її непридатною для використання. З огляду на це питання про співвідношення двох різних актів за юридичною силою слід вирішувати у кожному конкретному випадку, враховуючи сферу відносин, що регулюються актом.

Lex posterior. Принцип вирішення колізій за правилом «більш пізнього акту» слід застосовувати, виходячи із дати ухвалення акту (а не набрання ним юридичної сили або набрання чинності), оскільки саме на момент ухвалення акту остаточно формується його зміст відповідно до умов, що склалися у суспільстві.

Із загального темпорального правила можуть встановлюватися винятки. Одним із таких винятків є конституційна заборона на звуження обсягу існуючих прав (ст. 22 Конституції України).

Lex specialis. Змістовний принцип вирішення колізій (правило «спеціального закону», «спеціальної норми») передбачає порівняння норм (приписів), а не нормативно-правових актів. Крім того, для цілей вирішення колізії «спеціальною» слід вважати лише таку норму (припис), правила якої враховують якусь особливу обставину, не враховану при формулюванні загальної норми (припису). Не може бути достатньою для визнання норми «спеціальною» сама лише її вужча сфера дії.

Колізію між загальною та спеціальною нормою слід відрізняти від колізії «звичайної норми» та правового принципу. Правові принципи, незважаючи на свій більш загальний характер, мають перевагу над іншими нормами.

Взаємна ієрархія принципів вирішення колізій. Ієрархічний принцип вирішення колізій у правовому регулюванні земельних відносин (lex superior) має безумовну перевагу над іншими колізійними принципами. Водночас, заздалегідь визначена ієрархія між темпоральним та змістовним принципами вирішення земельно-правових колізій відсутня. Слід виходити із того, що законодавець може скасувати новою загальною нормою попередню спеціальну, але не завжди це робить. Тому в кожному випадку збігу темпоральної та змістовної колізій засобами тлумачення необхідно застосовувати різні способи тлумачення, з´ясовувати уявну волю «абстрактного законодавця», яка краще «вписується» в існуючу систему правового регулювання, краще відповідає існуючим потребам суспільства, або ж, якщо зміст такої волі визначити не вдасться, керуватися відомою ще давнім римлянам максимою -«ubijus incertum, ibijus nullum» (лат. «якщо закон неясний, закону немає»).

Заповнення прогалин у правовому регулюванні

Певні відносини, що потребують правового регулювання, можуть бути законодавством неврегульовані. Такі явища називаються прогалинами у правовому регулюванні.

Прогалини у правовому регулюванні земельних правовідносин заповнюються за допомогою застосування аналогії права та аналогії закону.

Так, відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 8 ЩІК,«якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права)»; «забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини». Аналогічні положення вміщені у ч. ч. 5, 6 ст. 4 ГПК, ч. 7 ст. 9 КАСУ. Правила щодо аналогії права та аналогії закону вміщені і в ст. 8 ЦКУ.

Слід враховувати, що аналогія права та аналогія закону не може застосовуватися для покладення на фізичних та юридичних осіб якихось додаткових обов´язків та присвоєння органами державної влади та місцевого самоврядування додаткових повноважень. Відповідно до ст. 19 Конституції України, «Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов ´язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»

Зважаючи на викладене, аналогія може використовуватися для встановлення порядку дії органів державної влади та місцевого самоврядування з метою сприяння у реалізації прав фізичних та юридичних осіб; вона може бути застосована для встановлення балансу в правах та інтересів суб´єктів якихось неврегульованих законом відносин.