НотаМЗС Республіки Вірменія про встановлення

Дипломатичних відносин між Україною

Та Республікою Вірменія

Міністерство закордонних справ Республіки Вірменія засвідчує

свою повагу Міністерству закордонних справ України і у відповідь на

ноту 10483 від 25.12.91 має честь повідомити таке:

45

Міністерство закордонних справ Вірменії, виходячи із заяви

Президента Республіки Вірменія від 18 грудня 1991 року “Про визнання

незалежності України”, має честь заявити Міністерству закордонних

справ України про готовність Республіки Вірменія встановити

дипломатичні відносини в повному обсязі з Україною.

Міністерство закордонних справ Вірменії висловлює впевненість,

що встановлення дипломатичних відносин відповідає докорінним

інтересам вірменського й українського народів і буде сприяти

подальшому поглибленню плідного і взаємовигідного співробітництва

між Республікою Вірменія й Україною.

Республіка Вірменія буде розвивати двосторонні відносини з

Україною на основі принципів рівноправності, суверенної рівності,

невтручання у внутрішні справи, територіальної цілісності, непорушності

існуючих державних кордонів, забезпечення і захисту основних прав і

свобод людини, зокрема прав національних меншин.

Міністерство закордонних справ Республіки Вірменія виходить з

того, що ця нота і нота Міністерства закордонних справ України від

25.12.91 складають Угоду про встановлення дипломатичних відносин у

повному обсязі між Республікою Вірменія й Україною. Міністерство

користується цією нагодою, щоб поновити Міністерству закордонних

справ України запевнення у своїй високій повазі.

Єреван, 25 грудня 1991 року

Юридичний. Інша назва цього підстилю – власне законодавчий. Він

представлений такими жанрами документів, як указ, закон, кодекс, устав.

Це документи найвищого державного рівня, знання і виконання вимог

яких є обов’язковим для всіх учасників суспільного життя. Мова законів

характеризується також узагальненістю і виразністю. Тут провідним є

прагнення до максимальної однозначності і точності формулювань,

оскільки регулювання стосунків між юридичними і фізичними особами

вимагає забезпечення їх прозорості, чіткості і зрозумілості.

Зразок стилю:

Про внесення змін до Закону Української PCP «Про мови в

Українській PCP»

Верховна Рада України постановляє: Внести зміни до Закону

Української PCP «Про мови в Українській PCP» (Відомості Верховної

Ради УРСР, 1989 p., додаток до N45, ст.631), виклавши його в такій

редакції:

Стаття 5. Державна мова України

Відповідно до Конституції України державною мовою в Україні є

українська мова.

46

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування державної

мови в усіх сферах державного і суспільного життя, створює умови для її

вивчення і засвоєння громадянами України.

Державна мова є офіційною мовою міжнародних документів, що

підписуються від імені України.

Розповсюдження і функціонування державної мови не може бути

підставою для дискримінації та обмежень щодо вільного використання

російської та інших мов в усіх сферах їх природного розповсюдження, так

як розповсюдження і використання російської та інших мов не може

обмежувати сферу розповсюдження і використання державної мови.

Канцелярсько-діловий. Інколи використовується інший термін на

позначення цього підстилю – адміністративно-канцелярський. У сфері

його обслуговування – документи повсякденного ділового життя: заява,

довідка, характеристика, доручення, автобіографія, наказ,

розпорядження, акт тощо. Оскільки складання текстів канцелярсько-

ділового підстилю – справа рук не тільки професіоналів (а саме фахівці

формулюють закони, кодекси, ноти чи конвенції), а й пересічних

громадян, то особливо значущою постає увага до форми документа,

дотримання стандартизованих вимог щодо його написання.

Зразок стилю:

Характеристика

випускника філологічного факультету Донецького

національного університету (спеціальність:

українська мова та література, денна форма навчання)

Фоменка Миколи Миколайовича, 1980 року

народження, українця, освіта вища

Фоменко M. M. є випускником філологічного факультету

Донецького національного університету. Під час навчання (1997–2002 pp.)

виявив себе сумлінним студентом, постійно підвищував свій професійний

рівень. Фоменко M. M. неодноразово брав участь у наукових студентських

конференціях. Виступав __________із змістовними доповідями із проблемних питань

української мови (“Особливості граматичної метафори в українській

мові”, “Метафора в україномовній національній картині світу”, “Метафора

в семантико-синтаксичній структурі речення”). Випускник також брав

участь у всеукраїнській студентській олімпіаді з української мови,

літератури та методики 2001 року у складі команди факультету, яка посіла

третє місце.

Фоменко M. M. з першого курсу працював над темою дипломної

роботи «Людина в українській мовній картині світу: метафоричний

47

аспект». Дипломна робота свідчить, що випускник прекрасно орієнтується

у досліджуваному матеріалі, вільно володіє теоретичними основами,

вдумливо поєднує теорію з практичним аналізом. Фоменко M. M. має

друковані статті у збірнику лінгвістичних праць «Лінгвістичні студії».

Фоменко M. M. під час навчання в університеті виявив також певні

артистичні й організаторські здібності: брав активну участь у підготовці й

проведенні факультетських та університетських заходів (“Дебют

першокурсника”, “День філологічного факультету”, “Різдво”, “День

викладача”, “Шевченківське свято”) тощо. Вимогливий до себе,

користується повагою серед товаришів та викладачів факультету.

Характеристику видано для подання до________________

Декан філологічного факультету (підпис) Є. С. Отін

Іноді як окремий виділяють підстиль службового листування, або

промислової кореспонденції. Його основним жанром є службовий лист, до

якого висуваються вимоги стислості і точності, уникання непотрібної

велемовності.

Зразок стилю:

Мінвуглепром України Головному

арбітру

Виробниче об’єднання Донецької

області

“Донецьквугілля” 83055, м. Донецьк,

шахта “Жовтнева” вул. Артема, 48

29 квітня 2002 р.

№56/32-ПР

м. Донецьк, вул. Стадіонна, 34

тел. 303-12-23, р/р 348900

у Ворошиловському відділенні Нацбанку

17 листопада 2001 року держарбітром Паламарюком A.B.

розглянуто спір між нашим підприємством і ДМЗ, але рішення досі не

надіслане.

Просимо Вашого сприяння у терміновому надсиланні рішення.

Заст. директора (підпис) Шевченко К. В.

Сьогодні офіційно-діловий стиль обслуговує практично усі сфери

суспільно-політичного та економічного життя держави: законодавчу,

дипломатичну, юридичну, банківську, виробничу, великого, середнього та

малого бізнесу.

48

Лекція 5

ПИСЕМНЕ ДІЛОВЕМОВЛЕННЯ

План

1. Писемне мовлення.

2. Документ – основний вид офіційно-ділового стилю.

3. Критерії класифікації документів.

4. Вимоги до оформлення документів.

Література

1. Молдованов М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий документ:

Зразки найважливіших документів українською мовою. – К., 1992.

2. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С.П. Бибик,

І.Л. Михно, Л.О. Пустовіт, Г.М. Сюта. – К., 1999.

3. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник /За ред. Н.Д.

Бабич. – Чернівці, 2005.

4. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів: Практичний

посібник. –

Писемне мовлення

Писемне мовлення є основним для ділових людей, оскільки саме

через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові

контакти. Одиницею писемного мовлення є текст різного характеру. Це

може бути: стаття, книжковий чи газетний текст, лист чи будь-який

документ.

Писемне мовлення відрізняється від усного мовлення і має такі

особливості:

- фіксується графічними знаками. Слід зауважити, що писемне

мовлення може передаватися за допомогою як літер, так і

малюнків, схем, формул та інших символів;

- завжди спирається на усне мовлення і є вторинним. Писемне

мовлення фіксує чиюсь висловлену думку і сприймається органами

зору;

- писемна мова має в основному монологічну форму;

- характеризується більшою регламентацією мовних засобів,

точнішим добором відповідної лексики;

- переважає особливий стиль, дещо традиційна форма викладу,

загальноприйняті структури документів, правила вживання

специфічних словосполучень;

- виділяються тексти за сферою спілкування.

49

2. Документ– основний вид офіційно-ділового стилю

Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ.

Документи використовуються в різних галузях людської діяльності,

ділянках знань, сферах життя. Вони є об’єктом дослідження різних

наукових дисциплін, тому зміст поняття “документ” багатозначний і

залежить від того, в якій галузі і для чого використовується.

З латинської documentum означає “взірець”, “посвідчення”, “доказ”.

Енциклопедичний словник трактує документ як:

1) письмовий акт, здатний служити доказом юридичних відносин або

юридичних фактів, що спричиняють правові наслідки;

2) офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка тощо);

3) достовірне історичне письмове джерело;

4) матеріальний об’єкт, в якому міститься та чи інша інформація

(дискета тощо).

Автори “Універсального довідника-практикума з ділових паперів”

тлумачать документ як засіб фіксації певним чином на спеціальному

матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності та

розумової діяльності людини.

Отже, документ –це результат відображення конкретної інформації

на спеціальному матеріалі за визначеним стандартом чи формою.

Документи мають правове значення, оскільки є засобом засвідчення

та доведення певних фактів. Вони також використовуються як джерела та

носії інформації. А в управлінській діяльності документ виступає як

предмет і як результат праці.

З прийняттям незалежності України наказами Державного стандарту

України були введені в дію нові стандарти з оформлення документів,

зокрема 6.38-90 – “Правила оформлення документів”, за якими сьогодні

створюється документація управлінської діяльності.

У статті 27 Закону України “Про інформацію”сказано, що “документ –

це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання,

використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері,

магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві”.

Документ_________–це закріплена будь-яким способом на спеціальному

матеріалі інформація про факти, події. явища об’єктивної дійсності та

розумової діяльності людини за визначеним стандартом чи формою.

Документ, як правило, створюється за певним зразком-фомуляром.

Саме реквізити надають документові юридичної сили.

Будь-який документ, де б і ким він не укладався, має відповідати

таким вимогам:

50

1. Документ видає повноважний орган або особа відповідно до її

компетенції.

2. Документ не повинен суперечити чинному законодавству й

директивним вказівкам керівних органів.

3. Документ має бути достовірним і відповідати завданням

конкретного керівництва, тобто базуватися на фактах і містити

конкретні та реальні пропозиції або вказівки.

4. Документ має бути складений за встановленою формою.

5. Документ має бути бездоганно відредагований та оформлений. У

ньому недопустимі юридичні чи граматичні помилки.

У текстах ділових документів використовують тільки офіційно-діловий

стиль.Під час укладання ділових документів мовці обмежені у виборі

добору слів, їх поєднанні, розташуванні; творчість як така – відсутня.

Укладач має дотримуватися встановлених правил і не відходити від них,

тобто дотримуватися певного регламенту, що в свою чергу забезпечить

відповідність стандартизації мови і схеми документів. Ось чому говорять,

що документи укладаються, а не пишуться.

Документ складається з елементів, які називаються реквізитами.

Саме реквізити надають документові юридичної сили.

У Державному стандарті на терміни і визначення реквізит –це

“обов’язковий елемент оформлення офіційного документа”.

Державний стандарт 4163 – 2003 діє з 1 вересня 2003 року і

застосовується при оформленні документів у всіх структурах держави. У

ньому 31 реквізит:

1 – Державний Герб України;

2 – емблема організації;

3 – зображення нагород;

4 – код організації;

5 – код документа;

6 – назва міністерства чи відомства;

7 – назва підприємства (структури);

8 – назва структурного підрозділу;

9 – індекс підприємства зв’язку, поштова та телеграфна адреса, номер

телетайпа, телефону, рахунку в банку;

10 – назва виду документа;

11 – дата;

12 – індекс (вихідний номер документа);

13 – посилання на індекс і дату вхідного документа;

14 – місце складання чи видання;

51

15 – гриф обмеження доступу до документа;

16 – адресат;

17 – гриф затвердження;

18 – резолюція;

19 – заголовок до тексту;

20 – позначка про контроль;

21 – текст;

22 – позначка про наявність додатка;

23 – підпис;

24 – гриф погодження;

25 – візи;

26 – відбиток печатки;

27 – позначка про завірення копій;

28 – позначка про виконавця;

29 – позначка про виконання документа та направлення його до справи;

30 – позначка про перенесення даних на машинний носій;

31 – позначка про надходження.

З 1 січня 2007 р. чинний ДСТУ 4423 : 2005, розроблений на основі

ISO 15489 – міжнародного стандарту “Інформація та документація –

керування документацій ними процесами”.