Приклад калькулювання витрат на виробництво продукції

Розглянемо на умовному прикладі застосу­вання нормативного методу калькулювання со­бівартості готової продукції. У прикладі викори­стано способи та прийоми, опис яких було надано в теоретичній частині цього розділу.

Виробниче підприємство ТОВ «Техприлад» випускає виріб А. Підприємство самостійно, ви­користовуючи потужності механічного цеху, ви­готовляє деякі комплектуючі (виріб Б, виріб В) для виробу А. Решту комплектуючих (вузол Д, виріб К, виріб М) підприємство одержує від по­стачальників. Готові вироби А збираються в складальному цеху, звідки і надходять на склад.

Структура підприємства ТОВ «Техприлад» має такий вигляд (рис. 6):

Виріб А — це серійний виріб, виробництво якого поставлено на потік. Технологічний процес виробництва виробу А передбачає набір опера­цій, що повторюються, тому для калькулювання собівартості виробу А вибрано нормативний метод. Розрахунок та коригування норм витрат провадяться на місячній основі.

Оскільки собівартість виробу А включає собі­вартість виробів Б і В, то, у свою чергу, потрібне калькулювання собівартостей цих виробів.

Транспортна дільниця займається доставлен-ням сировини та матеріалів, обслуговуванням переміщень виробів усередині підприємства, а також доставленням готової продукції покуп­цям.

Ремонтна дільниця виконує роботи з ремонту і обслуговування виробничого обладнання.

До адміністрації підприємства належать керів­ництво підприємства та бухгалтерія.

Завдання відділу збуту — маркетинг, робота з постачальниками та покупцями.

Нормативи на підприємстві розраховані на підставі технічної документації та коригуються залежно від змін у технологічних процесах.

Для калькулювання собівартості виробів Б і В та готового виробу А знадобляться норми ви­трачання матеріалів, норми трудовитрат і норми накладних витрат.

Для документування норм витрат матеріалів складаються специфікації норм витрат матеріалів на одиницю продукції, що випускається. Специ­фікації, наведені в цьому прикладі, містять міні­мум необхідної інформації. При складанні специ­фікацій на кожному конкретному підприємстві можуть складатися докладніші специфікації. Форма специфікації має відповідати головній меті — ві­дображати всю необхідну інформацію, що іденти­фікує (прив'язує до конкретного виробу, групи виробів) та обґрунтовує розрахунок витрат. Також докладність форми специфікації має забезпечу­вати можливість контролю над нормами витрат. Отже, наведені нижче специфікації мають реко­мендаційний характер, і, наприклад, для розра­хунку норм трудовитрат і накладних витрат (як виробничих, так і невиробничих) підприємства можуть застосовувати інші форми та методи.

Для виробу Б відповідна специфікація має такий вигляд (табл. 3):

Специфікація норм витрат матеріалів на одиницю виробу Б, що випускається механічним цехом

Таблиця 3

Аналогічна специфікація для виробу В має такі показники (табл. 4):

Специфікація норм витрат матеріалів на одиницю виробу В, що випускається механічним цехом

Таблиця 4

Далі потрібно визначити норми за трудовитратами на виготовлення виробів Б та В. Для цієї мети також складаємо відповідні специфікації (табл. 5, табл. 6):

Специфікація норм трудовитрат на одиницю виробу Б, що випускається механічним цехом

Таблиця 5

Таблиця 6

Специфікація норм трудовитрат на одиницю виробу В, що випускається механічним цехом

Специфікацію норм для загальновиробничих витрат по механічному цеху складено з урахуванням правил розподілу загальновиробничих витрат, установлених П(С)БО 16, і вона має такий вигляд (табл. 7):

Таблиця 7 Специфікація норм загальновиробничих витрат

Норма для розподілу загальновиробничих на­кладних витрат необхідна для цілей розподілу таких витрат відповідно до П(С)БО 16. Норма питомих загальновиробничих витрат необхідна для цілей калькулювання виробничої собівартості виробів.

Допоміжні виробництва надають послуги всім підрозділам основного виробництва: як механіч­ному, так і складальному цеху. Вартість послуг, наданих допоміжними виробництвами основному виробництву, склала (табл. 8):

Таблиця 8

Використовуючи показники з табл. 8, можна скласти специфікацію норм витрат допоміжних ви­робництв (табл. 9):