Об'єкти обліку витрат і калькулювання

Під об'єктом калькулюваннярозуміється об'єкт, фактичну собівартість якого необхідно обчислити, певний продукт виробництва цього підприємства в цілому, його підрозділів, техно­логічних фаз, стадій, переділів тощо, тобто про­дукція різного ступеня готовності. Пояснимо це на прикладі: для машинобудування — це деталь, для пасажирського транспорту — місце на окре­мому маршруті, для вантажного транспорту — рейс, для металургії — певна кількість чавуну або сталі певної марки (наприклад, тонна), для громадського харчування — страва.

Інакше кажучи, об'єктами калькулювання со­бівартості є окремі види продукції, роботи, по­слуги, що випускаються підприємством, продукція окремого підрозділу підприємства, уся товарна продукція підприємства.

Вимірником об'єкта калькулювання є кальку­ляційна одиниця(у чому вимірюється кількість об'єктів калькулювання). її вибір залежить від особливостей виготовлення продукції, обсягу номенклатури, застосовуваних одиниць виміру, чинних стандартів і технічних умов на вироби, що виробляються.

Відмінності в характері виготовлюваної про­дукції, технологічних процесів, організації вироб­ництва призводять до різноманіття калькуляцій­них одиниць, які можна розподілити на сім груп:

1) натуральні одиницівідповідають одиницям виміру, в яких ця продукція планується, обліко­вується та реалізується споживачам (штуки, тонни, кілограми, літри, метри, кубічні метри, погонні метри, кіловат-години тощо);

2) умовно-натуральні одиниці(знеокремлені та укрупнені) застосовуються для проміжного калькулювання сукупності однорідної продукції (100 пар взуття певного виду, кубічні метри за­лізобетонних виробів, тонна чавуну певного виду, машинокомплект, 100 умовних банок консервів тощо);

3) умовні (приведені) одиницівикористову­ються для калькулювання продукції, вміст корис­ної речовини в натуральній одиниці якої може коливатися (мінеральні добрива за вмістом ко­рисної речовини (азоту, фосфору, калію), спирт міцністю 100 градусів, вода повністю дистильо­вана тощо);

4) вартісні одиниці— витрати на одну гривню товарної продукції в цінах випуску чи реалізації: 1000 грн. консультаційних послуг (аудитори), 1000 грн. придбаних цінних паперів або доходу від перепродажу цінних паперів (професійні учасники ринку цінних паперів) тощо;

5) одиниці часу— машинозміна, машино-година, нормо-година, людино-година;

6) одиниці робіт(виконані роботи та послуги) — як калькуляційної одиниці застосо­вуються у виробництвах, зайнятих будівницт­вом, ремонтом, наданням транспортних послуг тощо (одна тонна перевезеного вантажу, сто метрів дорожнього покриття, тонно-кілометр тощо);

7) експлуатаційні одиниці— техніко-економічний показник як калькуляційна одиниця вико­ристовується для порівняння витрат на одиницю споживчої корисності однорідних виробів (потуж­ність, продуктивність, параметри продукції (потік повітря певної потужності)).

На підприємствах для калькулювання собівар­тості з усього комплексу калькуляційних одиниць перевага віддається одному вимірнику, що роз­глядається як основний. Як правило, він збіга­ється з одиницею виміру, прийнятою у станда­ртах або технічних умовах на відповідний вид продукції та у плані виробництва продукції в на­туральному виразі обсягу продукції (робіт). Якщо для певного виду продукції використовуються два вимірники (наприклад, тонни і квадратні метри, штуки та одиниці потужності), у цих ви­падках як калькуляційна одиниця застосовується одна з цих одиниць.

Для проміжних продуктів, продукції підрозділів і технологічних переділів застосовуються умовні калькуляційні одиниці.

На підприємствах деяких галузей промисло­вості, що випускають широку номенклатуру продукції, об'єкти калькулювання укрупнюються. Планові та звітні калькуляції тоді складаються на групу однорідних виробів. Таке укрупнення об'єк­тів калькулювання поєднується з можливістю обчислення (за допомогою економічно обгрун­тованих методів) собівартості окремих видів, включених до відповідної групи.

Укрупнюючи в необхідних випадках кальку­льовані об'єкти, потрібно дотримуватися певних принципів групування однорідних видів продук­ції. У групи можуть об'єднуватися тільки вироби, що виробляються з однорідної сировини та із застосуванням однакових технологічних проце­сів.

На практиці об'єкти обліку витрат і калькулю­вання нерідко збігаються. У цьому випадку для обчислення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат щодо об'єкта обліку ділиться на кіль­кість виготовлених виробів. У разі ж їх незбігу для визначення собівартості одиниці об'єкта калькулювання витрати щодо об'єктів обліку підсумовуються, і отриманий результат ділиться на кількість виготовленої продукції. Тоді об'єкти обліку витрат є частиною (часткою) об'єкта калькулювання.

Вибрані об'єкти обліку та калькуляційні оди­ниці кожне конкретне підприємство затверджує розпорядчим документом по підприємству.