Собівартість у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності

Облік витрат на виробництво і формування собівартості продукції — по суті, два взаємо­пов'язані етапи єдиного облікового процесу. Ці процеси відбуваються відносно незалежно один від одного, в усякому разі, вони зовсім не тотожні, як іноді вважають. Однак перший процес (облік витрат на виробництво) є необхідною умовою реалізації другого процесу (формування собіва­ртості продукції).

Загальні правила формування в бухгалтерсь­кому обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансової звітності встанов­лено в П(С)БО 16. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються всіма підприємст­вами (крім банків та бюджетних установ).

Таким чином, норми П(С)БО 16 — це методо­логічні правила бухгалтерського обліку витрат підприємства, на підставі яких кожне підприєм­ство будує свою систему обліку витрат, у тому числі й формування собівартості продукції (тор­говельної діяльності, робіт, послуг).

У П(С)БО 16 ураховано особливості різних видів діяльності. Наприклад, для будівельних контрактів норми П(С)БО 16 застосовуються з урахуванням особливостей бухгалтерського обліку в будівництві, визначених нормами П(С)БО 18 «Будівельні контракти» (про що і зга­дано в П(С)БО 16). Ураховано й особливості торговельної діяльності: собівартість реалізова­них товарів визначається відповідно до правил П(С)БО9, а не П(С)Б0 16. - Вище ми говорили про собівартість у цілому і при цьому згадували повну собівартість. Пра­вила національного бухгалтерського обліку оперують такими поняттями, як «собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)», «виробнича собівартість». Схематично норма­тивне регулювання формування собівартості згідно з правилами бухгалтерського обліку мо­жна показати так:

Розберемося в тому, що таке собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), виробнича собівартість, і як вони співвідносяться із собівартістю в цілому (повною собівартістю).

Для торговельної діяльності собівартість ре­алізованих товарів— це вартість товарів, що вибули, оцінена відповідно до одного з установлених П(С)БО 9 методів. Отже, собівартість реалізованих товарів — це відповідна їх вартість без урахування адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

Склад собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) та її елементів чітко визначено в П(С)БО 16 та показано на рис.2.

На підставі рис. 2 можна дійти висновку, що собівартість реалізованої продукції (робіт, по­слуг) так само, як і собівартість реалізованих товарів, не включає адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Таким чином, для продукції (робіт, послуг) можна відзначити такий взаємозв'язок між різ­ними видами собівартості (рис. 3):

Таким чином, рис. З дозволяє констатувати такий взаємозв'язок між різними типами собі­вартості: «найвужчим» типом собівартості є ви­робнича собівартість, що входить до складу со­бівартості реалізації продукції (робіт, послуг), а остання, у свою чергу, входить до складу со­бівартості в цілому (повної собівартості).

За допомогою рис. З наочно показано те, що й так очевидно, а саме: оскільки вже адміністра­тивні витрати, витрати на збут та інші операційні ^                     витрати не включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), то вони тим більше не включаються до виробничої собівартості.

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати є витратами звітного періодуі разом із собівартістю реалізації скла­дають собівартість продукції (робіт, послуг). Наприклад, у торговельній діяльності витрати звітного періоду за усталеною традицією ще прийнято називати витратами обігу.

Говорячи про собівартість реалізованої про­дукції (товарів) і витрати звітного періоду (ви­трати обігу), слід відзначити відмінності у схемі формування собівартості у виробництві та ви­трат у торгівлі. Відповідні схеми показано на рис.4.

На рис. 4 добре видно, що виробничі запаси проходять обробку у процесі виробництва, і лише згодом вартість уже завершеної вироб­ництвом та реалізованої готової продукції включається до собівартості реалізації продукції. У торгівлі вартість торговельних запасів (това­рів), оцінена відповідним чином, при їх вибутті відразу включається до собівартості реалізова­них товарів.

Перед тим, як приступити до детальнішого викладення матеріалу, присвяченого калькулю­ванню собівартості, слід зауважити, що для цілей планування та контролю витрат підприємства їх прийнято розподіляти на змінні та постійні.

Як зміннівитрати підприємства розуміються витрати, загальна величина яких у розглядува­ний період часу безпосередньо залежить від обсягу виробництва та реалізації, а також їх структури при виробництві та реалізації декількох видів продукції (товарів). Отже, загальна сума змінних витрат, за інших рівних умов, змінюється пропорційно обсягам виробництва та реалізації продукції (товарів).

Під постійнимивитратами підприємства при­йнято розуміти витрати, сума яких у розгляду­ваний період часу не залежить безпосередньо від величини і структури виробництва та реалі­зації Продукції (товарів). Отже, загальна сума постійних витрат, за інших рівних умов, залиша­ється незмінною при зміні обсягів виробництва та реалізації продукції (товарів).

Оскільки калькуляцію прийнято розраховувати на одиницю продукції, то потрібно знати про характерну поведінку питомих(розрахованих

на одиницю) змінних і постійних витрат. Річ у тому, що питомі змінні витрати залишаються незмінними при зміні обсягів виробництва та реалізації продукції (товарів), тоді як питомі по­стійні витрати змінюються: вони зменшуються зі збільшенням обсягу виробництва та реалізації продукції (товарів) і навпаки —збільшуються при зменшенні таких обсягів.

Витрати, розраховані як сума змінних і постій­них витрат підприємства, називаються валовими (повними) витратами.Калькуляція, складена на базі валових витрат підприємства, — це доку­мент, складений за відповідними статтями каль­куляції, без урахування характеру витрат (змінні чи постійні). Наприклад, така калькуляційна стаття, як загальновиробничі витрати, у кальку­ляції, складеній на основі валових витрат, може включати як змінні, так і постійні витрати.

Методологію П(С)БО 16 побудовано таким чином, що всі згадувані в цьому стандарті по­тенційні калькуляційні статті — це статті, що базуються на валових витратах підприємства.

Ураховуючи, що згадані вище відомчі методи­чні рекомендації побудовано на основі валових витрат, ми, розглядаючи питання калькулювання собівартості, також використовуємо аналогічну методологію.

Розглянемо докладніше калькулювання витрат у виробництві, калькулювання витрат для робіт і послуг, формування витрат торговельного під­приємства, калькулювання витрат на підприєм­ствах громадського харчування.