Цілі, принципи та завдання калькуляційної роботи

Серед головних цілей калькуляційних робіт потрібно зазначити такі:

1. Отримання показників, необхідних для ці­ноутворенняпродукції (робіт, послуг) і това­рів.

2. Оцінка результатів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

3. Контроль над витратами підприємства.

В основу організації обліку витрат на вироб­ництво та калькулювання собівартості продукції покладено такі принципи:

— незмінність прийнятої методології обліку протягом року;

— документування витрат і повне їх відобра­ження на рахунках обліку виробництва;

— обгрунтована класифікація витрат на ви­робництво;

— регламентація складу собівартості продук­ції;

— установлення об'єктів обліку витрат, об'єк­тів калькулювання та калькуляційних одиниць;

— узгодженість об'єктів обліку витрат з об'єк­тами калькулювання собівартості продукції, по­казників обліку фактичних витрат — із норма­тивними, плановими тощо;

— локалізація витрат за характером, видами виробництва, місцями виникнення, об'єктами обліку та калькулювання;

— вибір методів розподілу непрямих витрат;;

— розмежування витрат за періодами;

— доцільність розширення кола витрат, що відносяться на об'єкти обліку за прямим призна­ченням;                                                              

— локалізація витрат, спричинених виготов­ленням певної продукції;

спецвипуск

— здійснення оперативного контролю за ви­тратами виробництва та формуванням собівар­тості продукції;

— вибір способів розрахунку собівартості калькуляційної одиниці тощо.

Ці загальні принципи на окремих підприємст­вах конкретизуються з урахуванням специфіки галузі та особливостей виробництва.

При цьому облік витрат на виробництво та калькулювання фактичної собівартості продукції мають забезпечити:

1) своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних із виробництвом та збутом продукції, а також непродуктивних витрат і втрат, що допускаються на окремих дільницях і стадіях виробництва;

2) надання управлінським структурам підпри­ємства інформації, необхідної для управління виробничими процесами та прийняття рішень з урахуванням їх економічних наслідків;

3) достовірне обчислення всіх фактичних ви­трат на виробництво окремих видів та всієї про­дукції, собівартості одиниці продукції, що ви­робляється, і визначення відхилень від планових (нормативних) витрат шляхом групування та розподілу витрат виробництва за статтями, ви­робами та видами продукції з метою форму­вання економічної стратегії на майбутнє;

4) контроль за економним та раціональним використанням матеріальних, трудових і фінан­сових ресурсів, грошових та інших коштів;

5) виявлення відхилень від діючих норм, внут­рішніх резервів підприємства для подальшого зниження матеріальних, трудових і грошових ви­трат на одиницю продукції, результатів виробничої діяльності підприємства та його підрозділів;

6) визначення фактичної ефективності орга­нізаційно-технічних заходів щодо розвитку і вдо­сконалення виробництва, визначення фактич­ного обсягу випуску продукції, її асортименту і якості та здійснення контролю за виконанням планів за цими показниками;

7) обчислення собівартості продукції, що ви­пускається, для оцінки готової продукції та роз­рахунку фінансових результатів;

8) визначення рентабельності продукції та факторів, що впливають на її рівень;

9) виявлення та оцінку економічних результа­тів виробничої діяльності структурних підрозділів підприємства, оцінку ефективності роботи під­приємства в цілому;

10) виявлення та використання резервів зни­ження собівартості продукції тощо.

Щоб вирішувати ці завдання, необхідно засто­совувати при плануванні та обліку Ті ж самі об'єкти і одиниці калькулювання, єдині методи групування витрат і їх розподілу.

Також важливою умовою успішного вирішення зазначених завдань є єдність показників (но­менклатури і змісту статей витрат тощо), що застосовуються у плануванні та обліку, що на­самперед забезпечує порівнянність звітних по­казників із плановими.

Економічно обґрунтоване планування, облік та калькулювання собівартості промислової продукції повинні спиратися на систему техніко-економічних норм і нормативів матеріальних, трудових та грошових витрат по всій номенкла­турі виробів, що виробляються.