ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Перелік використаних документів.................2

А. Риндя, Л. Солошенко

КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ...............2

1. ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ... 2

Етапи обліку витра т і калькулювання.................5

Цілі, принципи та завдання

калькуляційної роботи........................................6

Собівартість у бухгалтерському обліку

та фінансовій звітності....................,..................7

КАЛЬКУЛЮВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ. 11

2.1. Склад і класифікація витрат,

що включаються до собівартості продукції......11

Склад витрат виробництва...............................11

Класифікація виробничих витрат......................14

Основні види групувань витрат........................ 15

Номенклатура і характеристика

елементів витрат............................................. 18

Номенклатура і характеристика статей калькуляції.......................................................20

2.2. Об'єкти обліку витрат і калькулювання..............................................................24

2.3. Способи калькуляційних робіт...........................................................................26

2.4. Види калькуляцій................................................................................................27

2.5. Методи обліку витрат виробництва

та калькулювання собівартості продукції..................................................................28

Нормативний метод обчислення собівартості продукції.............................................29

Позамовний метод обліку витрат на виробництво......................................................31

Попроцесний метод обліку витрат.............................................................................35

2.6. Приклад калькулювання витрат на виробництво продукції.................................38

КАЛЬКУЛЮВАННЯ ВИТРАТ НА ВИКОНАННЯ РОБІТ (НАДАННЯ ПОСЛУГ).......46

4. ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА..........................51

4.1. Що розуміється під собівартістю в торгівлі........................................................51

4.2. Собівартість реалізованих товарів та порядок її визначення..............................51

Поняття собівартості реалізованих товарів.................................................................51

Визначення собівартості реалізованих товарів ..........................................................52

Включення до собівартості реалізованих товарів сум ТЗВ........................................ 55

Відображення собівартості реалізованих товарів в обліку ....................'..............:.... 57

4.3. Витрати, що не включаються до собівартості реалізованих товарів:..................58

КАЛЬКУЛЮВАННЯ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ..........................................................................61

5.1. Методи ведення обліку......................................................................................63

5.2. Калькулювання ціни реалізації та визначення собівартості

реалізованих кулінарних виробів при «торговельному методі» ................................63

Визначення ціни реалізації продукції власного виробництва......................................65

Визначення ціни реалізації купованих товарів ..........................................................67

Відображення собівартості реалізованої кулінарної продукції в обліку.......................69

5.3. Собівартість кулінарних виробів при «виробничому методі».......................,......70

Відображення собівартості реалізованої продукції в обліку......................................71

Консультації та коментарі

Любі читачі!

Ви маєте змогу ознайомитися з незвичайним спецвипуском. Його незвичність у тому, що він'розглядає бухгалтерський облік з погляду формування собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), наголошуючи на такій складовій обліку, як управлінський облік. Такий погляд дозволяє побачити, яку потоці численних опе­рацій бухгалтерського обліку різні витрати поєднуються у групи, які в підсумку складають собівартість. Ви ознайомитеся з усіма нормами національних П(С)БО, що регулюють формування собівартості (товарів, робіт, послуг), і з тим, як рекомендується формувати собівартість згідно з існуючими на сьогодні документами. Ви отримаєте опис класифікації статей калькуляції, нерозривно пов'язаний із правилами ведення бухгалтер­ського обліку та відображенням такої інформації у фінансовій звітності.

Спецвипуск містить багато рисунків, таблиць і прикладів, що дозволять особливо наочно простежити зв'язок показників калькулювання продукції (товарів, робіт, послуг) із даними бухгалтерського обліку.

Перелік використаних документів

1. Закон № 996— Закон України «Про бух­галтерський облік та фінансову звітність в Укра­їні» від 16.07.99 р. № 996-ХІ\Л

2. Інструкція№ 291— Інструкція про засто­сування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

3. П(С)БО 9—Положення (стандарт) бухгал­терського обліку 9 «Запаси», затверджене нака­зом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246.

4. П(С)Б016— Положення (стандарт) бухгал­терського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.

5. Методрекомендації № 145— Методичні

рекомендації щодо формування складу витрат і порядку їх планування в торговельній діяльно­сті, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 р. № 145.

6. Методрекомендації№ 157— Методичні рекомендації щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування та побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандар­тами, затверджені наказом Міністерства еконо­міки та з питань європейської інтеграції України від 17.06.2003 р. № 157.

7. Методрекомендації № 47— Методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвер­джені наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47.

Калькулювання собівартості

А. РИНДЯ, Л. СОЛОШЕНКО, економісти-аналітики Видавничого будинку «Фактор»

ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Господар-початківець уже задоволений висо­ким рівнем доходу від започаткованої справи. Господар досвідчений не лише розуміє, а і знає, що яким би високим не був дохід, його можна оцінити лише порівняно з витратами. Таке по­рівняння дозволяє оцінити кінцевий результат діяльності підприємства — прибуток. Отже, не знаючи оцінки витрат, не можна робити остаточних висновків про рівень доходу підприємства. Роль контролю над витратами ніколи не зменшува­лася. Останнім часом вона зростає і набуває рангу таких першочергових завдань підпри­ємства, як удосконалення технологічних проце­сів, розроблення нових конкурентоспроможних видів продукції (товарів, послуг), пошук нових ринків збуту тощо.

Існують різні методи аналізу (контролю) діяль­ності підприємства, що включають аналіз по­казників доходів, витрат, прибутку тощо. У цьому спецвипуску розглянемо питання формування та контролю витрат підприємства.

При оцінці витрат їх іноді класифікують як бухгалтерські або економічні витрати. Бухгал­терські витрати — це витрати, що фіксуються (відображаються) в бухгалтерському обліку підприємства. Економічні витрати —це витрати, що оцінюються для цілей фінансового аналізу, які не завжди фіксуються в бухгалтерському обліку підприємства. До економічних витрат підприємства, наприклад, відносять витрати упущених можливостей тощо. Нашу увагу буде приділено тільки бухгалтерським витратам.

Нетямущому спостерігачу може здатися, що кожний запис, здійснюваний бухгалтером у бухгал­терському обліку підприємства, існує начебто сам по собі, окремо від інших. Однак систему бухгалтерського обліку побудовано таким чином, що витрати підприємства розподіляються за групами, які, у свою чергу, формують деякі ба­зові показники діяльності підприємства.

Одним із таких показників, який найбезпосередніше пов'язаний з витратами підприємства, є собівартість.

Під собівартістюприйнято розуміти виражену у грошовій формі суму витрат підприємства на придбання, виробництво та реалізацію продукції, товарів, робіт і послуг. Це так звана повна собі­вартість, що включає всі витрати на виробництво продукції, продаж товарів, виконання робіт і на­дання послуг. Порівняння повної собівартості з доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) дає валовий прибуток від реалізації.

Крім повної собівартості, існує виробнича со­бівартість, що формується відповідно до певних правил. Щоб розібратися в цьому, слід зверну­тися до нормативних та інших документів, що регулюють формування собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).

Серед основних документів, що встановлюють

правила відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), можна назвати такі: >— Закон про бухоблік;

— національні П(С)БО;

— Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо­бов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Слід розуміти, що показники собівартості, що формуються в бухгалтерському обліку та фінан­совій звітності, — це показники фактичних ви­трат, тобто вже підсумкові показники, що демон­струють, як сформувалися очікувані (планові) показники собівартості.

Дбайливий господар не може дозволити собі таку розкіш, як дізнаватися про собівартість продукції (товарів, робіт, послуг) із показників бухгалтерського обліку та фінансової звітно­сті, — управлінські рішення такого господаря завжди будуть запізнілими. Грамотний контроль над витратами вимагає, щоб собівартість про­дукції (товарів, робіт, послуг) розраховувалася завчасно, тобто планувалася. Процес розрахунку собівартості має назву «калькулювання», а під­сумковим документом такого процесу, як пра­вило, є калькуляція. Під калькуляцієюприйнято розуміти розрахунок у грошовому виразі собі­вартості одиниці продукції (товарів, робіт, послуг) за встановленими статтями витрат. Відповідно процес розрахунку калькуляції називається каль­кулюванням.

Серед документів, що визначають безпосе­редньо методологію" (порядок) калькулювання собівартості продукції (торговельної діяльності, робіт, послуг), можна назвати методичні рекомендації, розроблені різними відомствами. У таких мето­дичних рекомендаціях ураховано галузеві особ­ливості порядку включення витрат до складу собівартості, зумовлені технологічним процесом конкретного виробництва конкретної галузі.

На сьогодні відомствами розроблено такі ме­тодичні рекомендаціїщодо формування відпо­відної собівартості:

— Типове положення щодо планування, обліку та калькулювання собівартості науково-дослід­них і дослідно-конструкторських робіт, затвер­джене постановою КМУ від 20.07.96 р. № 830;

— Методичні рекомендації щодо планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132;

— Методичні рекомендацій щодо формування складу витрат і порядку їх планування в торго­вельній діяльності, затверджені наказом Мінеко­номіки від 22.05.2002 р. № 145;

— Методичні рекомендації щодо планування, обліку та калькулювання собівартості робіт (по­слуг) на підприємствах та в організаціях жит­лово-комунального господарства, затверджені наказом Держкомбуду від 06.03.2002 р. № 47;

— Методичні рекомендації щодо формування собівартості проектно-вишукувальних робіт з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджені наказом Держкомбуду від 29.03.2002 р. № 64;

— Методичні рекомендації щодо формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транс­порті, затверджені наказом Мінтрансу від 05.02.2001 р. № 65;

— Методичні рекомендації щодо формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затвер­джені наказом Держкомбуду від 16.02.2004 р. № ЗО;

— Методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвер­джені наказом Держкомпромполітики від 02.02.2001 р. № 47*;

— Методичні рекомендації щодо впрова­дження національних положень (стандартів) бух­галтерського обліку у сфері громадського хар­чування та побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами, затверджені на­казом Мінекономіки від 17.06.2003 р. № 157.

При калькулюванні собівартості можуть стати у пригоді й Методичні рекомендації з організа­ції роботи закладів ресторанного господарства при вищих навчальних закладах, затверджені наказом Мінекономіки від 05.03.2004 р. № 93.

Серед документів, що встановлюють порядок калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), потрібно згадати і розроблені на підпри­ємстві внутрішні правила формування собівар­тості, що не суперечать чинному законодавству. У таких правилах ураховано особливості господарської діяльності підприємства і деталізовано статті витрат.

Правильна організація обліку витрат на ви­робництво багато в чому залежить від особли­востей діяльності кожного підприємства. До таких особливостей належать:

— установлення на підприємстві досконалої структури управління виробництвом (відповідно­сті організаційного розподілу виробництва на цехи і дільниці до технологічного процесу, до­цільність цехової чи безцехової структури);

— ступінь і повнота розроблення виробничих і технологічних планів, деталізації та обгрунто­ваності норм матеріальних і трудових витрат і охоплення ними продукції, що виробляється;

— наявність технологічних карт виробництва продукції;

— ступінь механізації та автоматизації вироб­ництва;

— оснащеність ваговимірювальними прила­дами і пристосуваннями;

— організація постачання, складського госпо­дарства і технічного контролю за якістю про­дукції, що випускається;

— установлення переліку цехів та видів про­дукції, щодо яких витрати мають обліковуватися відокремлено;

— розроблення номенклатури статей витрат для обліку витрат на виробництво;

— визначення методів розподілу непрямих витрат за видами продукції, що випускається, а також між готовою продукцією та незаверше­ним виробництвом;

— планування витрат і собівартості продукції по підприємству в цілому та по цехах, дільницях, бригадах тощо;

— рівень автоматизації облікових робіт тощо.

Усе викладене має бути зафіксовано в техно­логічній документації, у розпорядчих документах і стандартах підприємства, у документах про облікову політику підприємства.

Доцільно також розробити робочу інструкціющодо обліку витрат на виробництво та кальку­лювання собівартості продукції, в якій зазначити склад цехів основного і допоміжного виробництв, непромислових виробництв та господарств цього підприємства, визначити ступінь централізації чи децентралізації обліку витрат на підприємстві.

Така організація калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) дозволить завчасно оцінити (планувати) таку собівартість, цілеспря­мовано реалізувати план щодо витрат і, нарешті, здійснити контроль виконання планових показ­ників собівартості.

У практиці планування та обліку обчислюється як собівартість усієї продукції, так і собівартість одиниці конкретного виробу за калькуляційними статтями витрат.

Процес обліку витрат на виробництво та про­цес калькулювання — це єдиний обліковий процес, пов'язаний з обліком випуску (виготов­лення) продукції.

У плануванні, обліку та аналізі собівартості окремих видів продукції визначальними є пла­нова, нормативна і фактична (звітна) собівар­тість.

Планова собівартістьрозраховується на ос­нові планової калькуляції та є оцінкою підприєм­ством величини витрат на виробництво відпо­відних видів продукції, виконання робіт або на­дання послуг. Планова калькуляція, у свою чергу, базується на виробничому плані та інших планах підприємства, в яких надано оцінку ви­трат підприємства за плановий період. Отже, планова калькуляціяявляє собою калькуляцію, розраховану до початку виробництва продукції (робіт, послуг) та реалізації товару.

Нормативна собівартістьявляє собою один із видів попередньої собівартості та визначає величину витрат на виріб за статтями і діючими поточними нормами, нормативами та коштори­сами. На підприємстві може складатися норма­тивна калькуляція,що використовується як орієнтир величин витрат.

Фактична (звітна) собівартістьвизначається на основі даних бухгалтерського обліку після закінчення звітного періоду та являє собою до­стовірну інформацію про фактичні витрати на виробництво продукції, робіт, послуг. На підставі показників бухгалтерського обліку може розра­ховуватися підсумкова (фактична) калькуляція,що використовується як інструмент контролю над дотриманням планових показників щодо витрат. Такий контроль здійснюється шляхом порівняння показників планової та підсумкової калькуляції.

Вона править за підставу для економічного ана­лізу, прогнозування, планування та прийняття рішень на короткострокову і довгострокову пер­спективу щодо виготовлення, удосконалення або заміни цього виду продукції.