Форми та способи захисту цивільних прав та інтересів.

Поняття та предмет цивільного права.

Згідно зі ст. 1 ЦКУ до предмета цивільного права належать особисті немайнові та майнові відносини. Найбільш виражену специфіку мають відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності. Особливість цих відносин полягає в тому, що в них взаємодіють особисті і майнові цінності, які становлять єдине нерозривне суспільне явище. Саме тому відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, необхідно виділити із суто майнових, надавши їм статусу окремої частини предмета цивільного права. Таким чином, предметом цивільного права є: 1) особисті немайнові відносини; 2) майнові відносини;3) відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності. Особисті немайнові відносини виникають, насамперед, з приводу благ, що забезпечують природне існування людини, і благ, що забезпечують її соціальне буття. Майнові відносини — це конкретні вольові відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших матеріальних благ від одного суб'єкта до іншого. За змістом вони поділяються на: 1)відносини власності та відносини, що виникають при володінні та (або) користуванні чужим майном;2)відносини, що складаються у сфері товарообігу. Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності поділяються на відносини, що регулюються нормами авторського права, суміжних прав, прав на наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промисловий зразок та інші об'єкти творчості.

Принципи та методи цивільно-правового регулювання.

Цивільно-правовий метод характеризується юридичною рівністю сторін, автономністю їх волі та їх майновою самостійністю; диспозитивністю (правом сторін самостійно визначати характер своїх відносин у межах чинного законодавства); особливим способом вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин; наявністю майнової відповідальності сторін. Наявність диспозитивних, засад у цивільному праві не означає, що в ньому відсутні імперативні норми. Але вони не є визначальними. В основному цивільні правові відносини формуються під впливом диспозитивних норм. Під принципами цивільного права розуміють основні засади, у яких втілені корінні, найхарактерніші риси цього права. Становлення і розвиток цивільного права базується як на загальноправових, так і на галузевих принципах. Загальноправові принципи визначаються в КУ. Вони поширюються на всі галузі права. До галузевих належать принципи, закріплені у ЦК: 1)неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;2)неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених КУ та ЗУ;3)свобода договору;4)свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;5)судовий захист цивільного права та інтересу. Крім того, до принципів цивільного права належать принципи, що лежать в основі методу цивільного права: юридична рівність; диспозитивність; наявність цивільно-правової відповідальності.

Акти цивільного законодавства. Дія цив. законодавства у часі, просторі та за колом осіб.

Цивільне законодавство — це сукупність нормативних актів, в яких містяться норми цивільного права. За юридичною силою нормативні акти можна поділити на: 1) закони;2) підзаконні нормативні акти;3) норми міжнародного права і міжнародні договори. КУ має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти приймаються на її основі. В системі цивільного законодавства особливе місце посідає ЦК. Він має найвищу юридичну силу серед інших. Зміст ЦК 2003 р. становлять такі книги: "Загальні положення", "Особисті немайнові права фізичної особи", "Право власності та інші речові права", "Право інтелектуальної власності", "Зобов'язальне право", "Спадкове право". Крім вертикальної системи зв'язку нормативних актів (тобто класифікації нормативних актів за їх юридичною силою) цивільне законодавство має і так звану горизонтальну систему. За цією ознакою можна виділити такі складові цивільного законодавства, як страхове, торговельне, будівельне, орендне законодавство, законодавство про інтелектуальну власність тощо. За загальним правилом нормативні акти не мають зворотної сили, тобто їх дія поширюється лише на ті конкретні правовідносини, які виникли після вступу закону в дію. Згідно КУ, закон вступає в силу через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його оприлюднення. Н-п акти, в тому числі й цивільно-правові, діють на всій території України. ЗУ, нормативні акти міністерств та відомств, центральних ОВВ також діють на всій території країни, а акти місцевих органів — на території відповідної області (міста, району).Цивільні закони України поширюють свою дію на всіх осіб (фізичних і юридичних), які знаходяться на території Укр., якщо інше не передбачено в самому законі або не випливає з його змісту. Але деякі цивільно-правові норми розраховані на певне коло осіб — лише на громадян (наприклад, правила щодо підстав та умов оголошення громадянина померлим) або тільки на юридичних осіб (правила щодо підряду на капітальне будівництво). Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі ж сам обов'язки, що й громадяни України, за винятками, встановленим» КУ, ЗУ чи МД договорами Укр.

Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків. Межі здійснення цив.прав.

Під здійсненням суб'єктивного цивільного праваслід розуміти добровільне вчинення уповноваженою особою відповідних дій, спрямованих на використання можливостей, закладених у суб'єктивному праві, для задоволення потреб та інтересів носія цього права. Ознаки здійснення суб'єктивних цивільних прав: 1. Здійснення суб'єктивного цив. права можливе за умови наявності в особи цього суб'єктивного права. 2. Здійснення суб'єктивного цивільного права має бути добровільним. Жодна особа не може бути примушена здійснювати будь-яке суб'єктивне цив. право. 3. Здійснення суб'єктивних цив. прав можливе лише шляхом вчинення відповідних дій, спрямованих на використання тих можливостей, що закладені у відповідному суб'єктивному праві. 4. Суб'єктом здійснення суб'єктивного цивільного права може бути лише уповноважена особа. Однак у ЦПУ можливі випадки, коли суб'єктивне право однієї особи фактично здійснюється іншою. Здійснення однією особою цивільного права іншої можливе на підставі представництва.

Форми та способи захисту цивільних прав та інтересів.

Захист суб'єктивного цивільного права являє собою сукупність заходів, спрямованих на припинення порушення та відновлення чи визнання порушеного або оспорюваного суб'єктивного цивільного права. Захист суб'єктивного цивільного права може здійснюватися: 1)безпосередньо носієм порушеного права; 2)уповноваженими державними органами чи посадовими особами.Носій порушеного суб'єктивного цивільного права може безпосередньо захищати це право шляхом самозахисту. Самозахист цивільного права — це самостійне вчинення уповноваженою особою відповідних дій, спрямованих на припинення порушення і поновлення порушеного суб'єктивного цивільного права без звернення до компетентних державних органів з вимогою про його захист.На сьогодні згідно з чинним цивільним законодавством суб'єктивні цивільні права можуть захищатися судом, ПУ, ОДВ, органами влади АРК або ОМС, нотаріусом. Суд може здійснювати захист цивільних прав та інтересів наступними способами: 1)визнання права;2)визнання правочину недійсним; 3)      припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5)примусове виконання обов'язку в натурі;6)зміна правовідношення;7)припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди;