Поняття та види зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Як і будь-яке цивільне правовідношення, зобов'язання включає в себе такі елементи: суб'єкт, об'єкт, зміст. Суб'єктами в зобов'язанні є його учасники, яких законодавець називає кредитором і боржником. Це можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Об'єкт зобов'язань — це те, на що спрямовані права та обов'язки суб'єктів, тобто це певні дії щодо речей, грошей, послуг. Зміст зобов'язання — це сукупність суб'єктивних прав та обов'язків його учасників. Оскільки зобов'язання є правовідносинами майнового характеру, то і зміст їх становлять суб'єктивні права та обов'язки також майнового характеру. За підставами виникнення розрізняють зобов'язання: а) договірні; б) недоговірні; в) односторонньо-вольові, які виникають із односторонніх правочинів. Заспіввідношенням прав і обов'язків зобов'язання поділяють на:а)односторонні; б)взаємні. Окремі зобов'язання настільки тісно пов'язані з особою боржника чи кредитора, що виконати їх в іншому суб'єктному складі неможливо. Такі зобов'язання називаються особистими зобов'язаннями. Так, смерть автора припиняє дію видавничого договору. За економічними і юридичними ознаками зобов'язання традиційно поділяють на: 1) зобов'язання з оплатної реалізації майна (куп.-продаж);2) зобов'язання з оплатної передачі майна в користування (майновий найм, найм жилого приміщення); окремо виділяються оренда, лізинг;3) зобов'язанню з безоплатної передачі майна у власність або користування (дарування, позичка);4) зобов'язання з виконання робіт (підряд); окремо виділяються науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи;5) зобов'язання з надання послуг: доручення, комісія, зберігання; окремо виділяється охорона;6) зобов'язання з перевезень;7) зобов'язання з кредитних розрахунків (позика, банківське кредитування);8) зобов'язання зі страхування (майнове та особисте страхування) та ін.

Виконання зобов'язання полягає у вчиненні його сторонами певних дій, які становлять зміст їх прав та обов'язків. В більшості випадків виконання зобов'язання полягає саме у вчиненні активних дій, хоча виконання зобов'язання може полягати в діях пасивних — утриманні від вчинення певних дій (наприклад, автор не повинен передавати рукопис в інше видавництво). В недоговірних зобов'язаннях виконання боржником своїх обов'язків полягає у відшкодуванні шкоди потерпілому, поверненні набутого без достатньої правової підстави майна тощо. До принципів виконання зобов'язання традиційно відносять: 1) принцип належного виконання зобов'язання;2) принцип реального виконання зобов'язання. Принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що зобов'язання повинно виконуватися боржником відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться Принцип реального виконання зобов'язання полягає в тому, що боржник повинен виконати зобов'язання саме в натурі (тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги тощо), а не замінити його виконання сплатою грошової компенсації. Боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Традиційно як різновид неустойки розглядають штраф і пеню. Штраф як вид неустойки визначається у твердій сумі або у вигляді певного відсотка до суми невиконаного зобов'язання і стягується однократно. Пеня встановлюється на випадок прострочення виконання зобов'язання і обчислюється у відсотковому відношенні за кожний день прострочення. За підставами встановлення розрізняють неустойку: 1) законну, тобто безпосередньо передбачену в конкретному нормативному акті; 2) договірну, тобто таку, умови стягнення і розмір якої визначили самі сторони при укладенні договору. За співвідношенням зі збитками розрізняють чотири види неустойки: 1) залікову — найбільш поширений вид неустойки. Кредитор стягує в повному обсязі неустойку в залік збитків, а якщо неустойка не покриває збитків, то стягує і збитки в тій частині, що не покрита заліковою неустойкою; 2) штрафну, яка дає змогу кредиторові стягнути і неустойку, і збитки в повному обсязі; 3) альтернативну, умови якої надають кредиторові право вибору: вимагати відшкодування заподіяних збитків чи стягувати зазначену в договорі неустойку; 4) виключну, що надає змогу кредиторові стягувати з боржника лише неустойку, можливість вимагати відшкодування збитків виключається.

Порука як вид забезпечення зобов'язань.

Порука — це односторонній, консенсуальний договір, за яким третя особа бере на себе повну або часткову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання боржником його зобов'язання перед кредитором. За дог. поруки кредитор поруч із боржником набуває в особі поручителя додаткового боржника. ЦК встановлює солідарну відповідальність поручителя і боржника, якщо інше не передбачено в договорі. Сторони можуть передбачити і субсидіарний характер відповідальності поручителя. Якщо ж це спеціально не застережено в договорі, то поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, а саме — за сплату основного боргу, відсотки, неустойки, збитки, витрати, пов'язані зі стягненням боргу тощо. Договір поруки повинен бути укладений обов'язково в письмовій формі. Відносини поруки виникають з моменту укладення угоди про поруку, а припиняються, крім загальних підстав, у разі: 1) припинення забезпеченого порукою зобов'язання;2) зміни зобов'язання без згоди поручителя;3) закінчення 6 місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання, якщо кредитор не звернувся з вимогою до поручителя;4) переведення боргу, якщо поручитель відмовився відповідати за нового боржника.