Поняття ступеня участі співучасника та проблеми його встановлення в судовій практиці.

Найбільш небезпечна фігура серед співучасників - організатор злочину. Він, як правило, є ініціатором вчинення злочину, прикладає максимум зусиль для того, щоб об'єднати співучасників, забезпечити узгодженність, скоординованість їх дій для реалізації злочинного наміру. В більшості випадках він безпосередньо бере участь у вчиненні злочинів. Тому, як свідчить судова практика, дії організатора злочину завжди мають підвищену ступінь суспільної небезпеки, а отже, на думкуг.С.Захаряна, і призначене йому покарання повинно бути більш суворим ніж іншим співучасникам злочину. Діяльність організатора злочину в більшості випадках,згідно.ч.3 ст.27 КК, проявляється в таких формах як організація та кервництво злочину, які за своїм фактичним змістом різняться між собою,а отже також повинні братися судом до уваги при призначенні покарання.

Відповідно до ч.3 ст.27 КК організатором злочину також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Безсумніву, що за ступенем суспільної небезпеки дії організатора вчинення злочину, які проявилися в утворенні організованої групи чи злочинної організації є більш суспільно небезпечними, ніж дії по керівництву організаваною групою чи злочинною організацією та дій по організації приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Слід відмітити, що на практиці мають місце випадки, коли слідчі і судові органи не встановлюють організаторів, які часто переховуються під виглядом інших співучасників. Внаслідок цього, їм, як правило, призначається покарання рівне як виконавцям або менше за них. Крім цього, в ряді випадках організатор безпосередньо бере участь у вчиненні злочину, а тому їх дії кваліфікуються відповідно до ст. 29 КК без посилання на ч.3 ст.27 КК і та обставина, що особа одночасно є і організатором злочину, і виконавцем, часто залишається поза увагою суду при призначенні покарання.

Важливу функціональну роль у вчиненні злочину виконує виконавець злочину. Адже саме завдяки його активній ролі і виконується об'єктивна сторона складу злочину. Однак слід мати на увазі, що в судовій практиці часто мають місце випадки, коли об'єктивна сторона складу злочину виконується одразу декількома суб'єктами, які за характером участі у злочині є виконавцями.Таке спільне виконання об'єктивної сторони складу злочину в теорії кримінального права прийнято називати співвиконавством. Призначаючи пакарання кожному співвиконавцю злочину у різних випадках, суд і повинен врахувати обсяг тих дій, що були фактично виконані кожним із них.Покарання, призначене судом співвиконавцю, який виконав лише частину об' єктивної сторони складу злочину, за розміром повинно бути меншим, ніж покарання, призачене співвиконавцю, що виконав всю об' єктивну сторону злочину.

Роль підбурювача і пособника, у порівнянні з виконавцем та організатором злочину, в судовій практиці, визначається як менш суспільно небезпечна. Своїми діями підбурювач викликає рішучість і бажання вчинити злочин у інших співучасників. Навідміну від пособника, підбурювач породжує у інших співучасників умисел на вчинення конкретного злочину. Тому ступінь суспільної небезпеки дій, вчинюваних підбурювачем злочину, значно вища, ніж дій пособника. Призначаючи покарання вказаним співучасникам злочину, суд повинен взяти дану обставину до уваги і відобразити її в призначеній кожному з них мірі покарання.

Врахування при призначенні покаранння за злочин,вчинений у співучасті,форми співучасті.

Форма співучасті – це зовнішня сторона, що розрізняється по способу об¢єднання діянь двох і більше осіб в єдине посягання, тобто по способу взаємодії винних. Формою співучасті визнається зовнішній прояв злочинної діяльності двох і більше осіб. Розподіл співучасті за Формою має значення не тільки для розуміння його зовнішнього образу, але я для вивчення внутрішніх якостей, для всіх елементів співучасті, Встановлення форми співучасті необхідне для правильної кваліфікації спільних посягань і для визначення меж відповідальності кожного із співучасників.[9]

Форми співучасті розрізняють:

1/ за об'єктивною ознакою - проста і складна співучасть,

Проста форма - це форма співучасті, при якій всі спільно діючі особи безпосередньо виконують об"єктивну сторону злочину. Вона розділяється на: спІввиконавство без попереднього порозуміння та співвиконавство з попереднім порозумінням. Співучасть з розподілом ролей, має місце тоді, коли один співучасник безпосередньо скоює злочин /виконавець/, інші сприяють йому.

2/ за суб'єктивною ознакою - співучасть без попередньої змови, співучасть з попередньою змовою, злочинна організація.

Злочинна організація найбільш небезпечна форма співучасті.

 Характер співучасті у злочині визначається видом і формою співучасті, тобто безпосередньою участю у виконанні об'єктивної сторони злочину, попередньою згодою на вчинення злочину або її відсутності, різновидністю співучасті за попередньою згодою, якщо вона мала місце. Як найбільш небезпечний вид співучасті необхідно розглядати співучасть з розподілом ролей у порівнянні з співвиконавством. Однак дане правило може мати виняток, що обумовлено характером самого злочину. Тому, призначаючи покарання співучасникам вчинення злочину, суд повинен врахувати, що співучасть за попередньою змовою більш суспільно небезпечна, ніж без попередньої змови. Необхідно врахувати і різновидності співучасті за попередньою змовою, в ієрархії яких перше місце займає злочинна організація, далі організована група і група за попередньою змовою.